“Я П’Ю ІЗ БИТВИ ГРОЗОВОЇ…” – У ВІКАХ “БЕЗСМЕРТНЕ “СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ”” – ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Сама собою та схожість, яку ми знаходимо між поетичною пам’яткою давноминулих часів – “Слово про похід Ігорів” – і всіма шедеврами сучасної слов’янської поезії, незмінно свідчить про вічну нев’янучу красу цієї поеми. Всі картини намальовані з натури, всі герої взяті з життя, і доти, поки незмінними лишаються слов’янська природа й слов’янський характер, поема ця по праву буде вважатися національною і завдяки своїй правдивості збереже навіть певною мірою свою актуальність.

Адам Міцкевич

“Я П’Ю ІЗ БИТВИ ГРОЗОВОЇ…”

Сива давнина… Оповита серпанком таємничості історія Київської Русі, величної держави, яка була серцем тогочасної Європи, через яку простягалися шляхи із півночі на південь, із заходу на схід…

Прислухайтеся: гуде земля сотнями кінських копит. То виступив зі своїм військом у похід завзятий і хоробрий воїн князь Ігор.

Придивіться: яскравий сонячний день поступово блякне, лягають довкруг зловісні тіні, холодний дрож проймає навіть загартованих вояків: то немовби чорним запиналом закрилося сонце.

Відчуйте: несподівано різко запах степ чебрецем і полином, затремтіли наполохані птахи, тривожно закричали звірі, передчуваючи біду.

Таким був початок походу, якому судилося стати піснею пісень давньої української літератури, – походу князя Ігоря проти половців, хижих і зухвалих степових кочівників, які сіяли смерть і горе на землі нашій…

До яких образів ми щойно звернулися? Які з них вам найлегше ідентифікувати, зрозуміти, створити у своїй уяві?

Історія українського письменства сягає у глибину віків. Звідти прийшли до нас увінчані славою герої, які досі будять наше приспане сумління, суворими очима дивляться прямо в душу і запитують: чи не даремно віддали вони свої життя за свободу рідної землі, боронячи її від ворога лютого, підступного, хижого? Їхня духовна сила і могутня вольовитість, прагнення і світлі сподівання збереглися, на щастя, у вицвілих рядочках літописів, списаних загадковою старослов’янською в’яззю.

І якщо поринути в ті унікальні письмена, чуються голоси відважних князів, і квилить чайкою вірна Ярославна, і тихо шепоче степовий полин, і гудуть кінські копита, віщуючи перемогу доблесному воїнству руському…

На жаль, збереглася лише незначна часточка рукописної літератури. Палала вона в пожежах, була розграбована або навмисно знищена ворогами…

Уціліло в основному те, що було вивезено з України чужинцями або “емігрантами, які йшли шукати спокійніших і ситніших пристановищ під час бур, що спадали на Україну” (Михайло Грушевський). Поверталися ці коштовні пам’ятки іноді навіть випадково, а більшість зникла безслідно…

А які пам’ятки давньої літератури інших країн ви знаєте? Чи в усіх літературах світу, на вашу думку, так драматично зникали літописи й інші книжкові раритети1? Наведіть конкретні приклади, а також обставини, за яких знищувалися історичні пам’ятки.

На щастя, зберігся безцінний скарб – “Слово про похід Ігорів” – героїчна поема про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року.

* * *

Кінець XVIII століття. Невеликий затишний будинок. У заповненій книжковими скарбами бібліотеці відомий збирач старожитностей і літературних пам’яток граф Олексій Мусін-Пушкін, сидячи за письмовим столом, гортає жовтаві, крихкі від часу сторінки щойно придбаної в колишнього архімандрита2 Спасо-Ярославського монастиря рукописної збірки. Несподівано його знахідка перетворюється на справжнє відкриття: серед збляклих сторінок давно ніким не читаного рукопису немовби оживає напис: “Слово про похід Ігорів”.

Як, на вашу думку, зберігся і був віднайдений рукопис?

Учений поринув у читання. І заграли відблиски сонця на шоломах стародавніх воїнів, забряжчала зброя хороброї дружини, що вирушала в похід на споконвічних ворогів Київської Русі – половців. А попереду на баскім коні – красень-князь Ігор, хоробрий, відважний, та нерозважливий син Русі.

А потім – бій, відчайдушний, запеклий. Полон і щасливе повернення на батьківщину.

Перегорнуто останню сторінку рукопису. Радість відкриття сповнила знаного бібліофіла3: він зрозумів, що мусить зберегти для нащадків безцінну знахідку. Граф замовив декілька копій, одна з яких збереглася в бібліотеці Катерини ІІ. Учені, попрацювавши над рукописом, підготували його до видання. І 1800 року “Слово…” відкрило свої таємниці людству.

1 Раритет – цінна рідкісна річ.

2 Архімандрит – найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря.

3 Бібліофіл – людина, яка захоплюється збиранням книжок, книголюб.

Відтоді почалося його друге життя…

Чому саме твори давньої літератури є неоціненним скарбом для кожної нації? Що, окрім власне літературного надбання, ми бачимо в таких знахідках? Які ще таємниці вони нам відкривають? Які науки живляться відомостями давніх літературних шедеврів?

Цю чудову поетичну пам’ятку спершу досліджували такі знавці давніх рукописів, як М. Бантиш-Каменсъкий, М. Карамзін. На превеликий жаль, рукопис згорів разом із величезною бібліотекою Мусіна-Пушкіна під час пожежі в Москві 1812 року. Тоді тривала війна з Наполеоном.

Невідомий автор, здавалося б, міг обрати для свого твору якусь героїчну сторінку з історії Київської Русі. А він вибрав темою невдалий похід Ігоря. Чому? А тому, що мудрий співець прагнув дати урок політичної мудрості князям, які своїми міжусобицями знекровлювали рідну землю, штовхали її до загибелі. Адже тільки єдина Русь могла спинити орди хижих кочівників, які сунули звідусіль.

Як ви розумієте поняття “єдність держави”? Наскільки воно важливе й актуальне нині?

Сюжет та історична основа твору. Ігор Святославович, новгород-сіверський князь, воїн затятий і звитяжний, а проте нерозважливий, вирушив у похід із нечисленною дружиною. Поруч на конях їхали битися з половцями його син Володимир, князь Путивльський, і племінник Святослав Ольгович, князь Рильський.

Тяглася довга військова валка просторами Русі. Але у верхів’ях Дінця мусила спинитися – несподівано щезло сонце і землю оповили тривожні, загрозливі сутінки. Не в одного воїна защеміло серце: страшною була пересторога, повір’я віщувало лихо, найпевніше – поразку.

Але відчайдушний Ігор не повірив у знамення і рушив далі. Високе усвідомлення честі воїна, устремління до об’єднання князів, хоча б і власним прикладом, бажання відвернути небезпеку від своєї землі – ось що керувало вчинками князя-воїна, князя-політика, князя-патріота.

Трапилося це затемнення 23 квітня 1185 року, а 10 травня Ігореве військо зустрілося з половцями. Спершу русичі здобули перемогу. Але наступного дня половці обступили руське військо, як густий бір. І тоді почалася битва не на життя, а на смерть. Здавалося, вся половецька земля стала проти Ігоря. Князя було поранено, а потім узято в полон. Княжа дружина билася відчайдушно. Три доби тривала жорстока січа1 – Ігор намагався пробитися зі своїм військом назад до Дінця. Але сили були нерівні. У полон потрапив і син Ігоря, Володимир. А князь просив для себе смерті: несила було бачити, як гинуть його воїни. Їх порятувалося лише п’ятнадцять…

Поразка була страшною. Київський князь Святослав Всеволодович, довідавшись про цю трагічну подію, виголосив своє “золоте слово”, у якому описав загрозливі наслідки Ігоревого походу для Київської Русі: ворота до неї своєю поразкою нерозумний князь відкрив нападникам надовго. Сам Ігор і дехто з русичів за допомогою хрещеного половчанина Овлура змогли втекти з полону й дістатися додому.

1 Січа – битва, баталія.

Так закінчується оповідь невідомого автора. Але історична основа твору значно глибша. Міжусобиці князів, які не полишали змагань за землю, а надто – за київський престол, настільки розхитали могутність держави, що кочові племена постійно нападали на слов’янські землі, захоплюючи в неволю людей, грабуючи й нищачи все на своєму шляху. Траплялося навіть, що дехто з князів укладав спілку з жорстокими кочівниками проти власних братів-спадкоємців – такою нестримною була жадоба влади. Ось проти чого гнівно лунав голос невідомого автора “Слова…”, бо істинний патріот розумів і причини, і наслідки того, що відбувалося.

Композиція і жанр твору. Композиція “Слова…” надзвичайно динамічна. У вступі автор розмірковує над тим, як описати, передати трагізм подій, як донести до сучасників і нащадків провідні ідеї, заради яких він, власне, і взявся за перо.

Основна частина включає кілька сюжетно завершених, проте об’єднаних спільним задумом оповідань: виступ Ігоревої дружини, похід, сама битва на річці Каялі, “золоте слово” Святослава, плач Ярославни і, нарешті, втеча князя з полону. Композиція характеризується також унікальним поєднанням двох начал: епічного й ліричного. До епічного належить сама державницька тема, політичні міркування про долю Київської Русі, власне опис самого походу і битви. Ліричне начало виявляється в змалюванні дружини Ігоря Ярославни, князів, почуттів і переживань героїв.

Кінцівка твору – уславлення Ігоря, його дружини, інших князів.

Цікавою особливістю композиції “Слова…” є відсутність чіткої хронологічної послідовності викладу подій. У розповідь вплітаються спогади автора про минулі події, про те, що відбувалося в цей час в інших містах – Києві, Путивлі, ліричні відступи, сповнені мудрих і розважливих міркувань автора.

Поміркуйте, чим викликана така авторська побудова тексту.

Твір невідомого давнього автора поєднує в собі елементи двох жанрів – поетичного та прозового. В епічну оповідь про Ігорів похід вплітається поетична мелодія плачу Ярославни. Перші дослідники, які вивчали рукопис, назвали “Слово…” героїчною піснею. Сам автор визначив її як слово (приклад ораторського жанру), адже твір, очевидно, виконували речитативом1, швидше за все в супроводі гуслів. Називав автор свій твір і повістю, хоча ви розумієте, що його визначення повісті навряд чи збігалося з нашим сучасним розумінням цього жанру. Нині провідні дослідники цієї перлини давньоукраїнської літератури відносять її до жанру ліро-епічної поеми завдяки потужному струменю поетичності, ритмічній будові тексту, високій емоційності.

Образна система “Слова…”. Унікальною особливістю твору є те, що авторові вдалося відобразити неповторну єдність людини, природи, всесвіту. Все довкола головного героя рухається, діє, страждає, переживає, радіє, застерігає. І природа, і рідна земля – не абстрактні, а конкретні образи, живі, одухотворені, опоетизовані, персоніфіковані.

1 Речитатив – наспівне декламування твору.

Центральним образом твору є Руська земля. Про що б не говорив невідомий автор, які б події не змальовував, усі його помисли, сподівання спрямовані до рідної землі, держави величної і сильної, матері відважних і волелюбних русичів – наших далеких предків.

Неосяжні простори Руської землі автор “Слова…” ніби оглядає з висоти пташиного польоту, відчуває її як живий організм. Обшири рідної землі він охоплює художнім відтворенням подій у різних її кінцях: низькорослі половецькі коні іржуть за прикордонною річкою Сулою; Ігор веде свої полки до Дону великого; у Криму звістці про поразку Ігоря радіють; у Києві Святослав бачить поганий сон і виголошує “золоте слово”; Карпати підперті залізними полками Ярослава Галицького; повернення Ігоря з полону вітають своїм співом дівчата.

На тлі безмежної Руської землі гіперболізується1 і могутність її хоробрих синів: не віриться, що можна перемогти богатиря-ратоборця Всеволода; не можна спинити Володимира Мономаха, який усе своє життя провів у переможних битвах із зовнішніми ворогами Руської землі; для недругів батьківщини зачинив ворота на Дунаї Ярослав Осмомисл.

У “Слові…” оживає й давня слов’янська міфологія, тому такими яскравими, поетичними, зримими постають і пейзажі. Сили природи уособлені в образах язичницьких богів – Дажбога, Хорса, Стрибога. Загалом, образи природи є важливим елементом характеристики персонажів поеми.

Природа, як це неповторно змальовано в поемі, співчуває учасникам походу. Характерно, що на початку твору картини природи забарвлені в похмурі тони (“Сонце тьмою йому путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птаство побудила; лютий свист піднявся поблизу”, “орли клекотом на кості звірів кличуть”). Напередодні поразки Ігоря настає кривавий світанок з чорними хмарами, що символізують половецькі орди. А допомагаючи князеві втекти з полону, природа ніби перетворюється, набирає світлих, радісних тонів (“солов’ї веселими піснями світання провіщають”). А потім яскравим літнім сонцем зустріла Ігоря батьківщина.

Автор поеми вплітає елементи пейзажу і в ліричні відступи: у міркуваннях про вину перед Руською землею князя Олега “Гориславича” народжується образ спустошеного поля, яке давно не чуло голосу орача, квітуча земля перетворилася на пустелю…

Світ природи дав письменникові матеріал для багатьох засобів образності: метафор, гіпербол, порівнянь. Автор поеми прагне зблизити батальні сцени з грізними явищами природи.

Князь Ігор – головний герой поеми – викликає двоякі, суперечливі почуття. Чи не так? З одного боку – це хоробрий, мужній воїн, патріот, якому небайдужа доля вітчизни. З другого – нерозважливий, славолюбний і недалекоглядний князь, який своїм зухвалим походом лише погіршив становище вітчизни.

1Гіперболізувати – тут: перебільшувати з метою виразності; прибільшувати.

А що переважає у вашому ставленні до Ігоря – симпатія чи докори? Якими характеристиками його наділяє автор?

В образі князя Ігоря автор втілив найкращі риси лицаря й патріота: як справжній воїн, він надає перевагу смерті перед полоном. Слова відважного князя “лучче потятим бути, аніж полоненим” стали крилатими. Нехай і про нерозважливу, проте виняткову мужність Ігоря свідчить і той факт, що він знехтував страшним для тогочасної людини знаменням – затемненням сонця.

За необачним князем тужить уся Руська земля. І це передано автором із надзвичайною майстерністю, поетичністю. Зверніть увагу на уривок, у якому йдеться про втечу Ігоря з полону: навіть звірі, птахи, природа допомагали йому порятуватися. Отже, не плакала б уся Русь за князем, який не зажив би народної любові. “Соколом” називали Ігоря – і недаремно.

Прокоментуйте цю характеристику. Якою мала бути людина, яку називали так і прості люди, і князі?

Не менш цікавим постає в поемі образ київського князя Святослава. Слава про його ратні подвиги ширилася далеко за межами Русі. Адже саме він нещодавно одержав блискучу перемогу над половцями, “наступив на землю Половецькую”.

Автор змальовує князя Святослава мудрим політиком і державним діячем. Він патріот і благородна людина, що живе інтересами держави. У його словах – заклик до єдності, до порятунку вітчизни: “За землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича”. Чому, розуміючи провину Ігоря, він віддає належне мужньому воїнові?

Чи відповідають, на вашу думку, історичним джерелам образи князя Святослава й інших князів? Чи це лише власна оцінка автора поеми?

І, нарешті, найпоетичніший образ нашої літератури – красуня Ярославна, що силою свого кохання, вірою порятувала коханого князя з полону. Її плач став уособленням туги всієї землі Руської за полеглими воїнами. Він звучить у віках, переливаючись у талановиті переспіви українських класиків. Упродовж століть плакала князівна словами Тараса Шевченка й Павла Тичини, Андрія Малишка й Максима Рильського, Івана Франка, Юрія Федьковича та багатьох інших.

Дочка галицького князя Ярослава Осмомисла Єфросинія Ярославна була гідною свого чоловіка. Вона зверталася до небесних стихій, до вітру і Дніпра, до величного Сонця, благаючи про порятунок, бо над усе бажала повернення додому мужніх воїнів, коханого чоловіка.

Чому саме до цих стихій зверталася князівна? Що ви знаєте про вірування давніх слов’ян? Якими силами наділяли вони планети, стихії, ідолів?

І саме сили природи допомогли Ярославні, потужні стихії підкорилися душевному поривові великої княгині. Долетіли її слова і до вітру буйного, що шугав у високості, і до Дніпра могутнього, що котив свої хвилі до моря далекого, і до Сонця великого, що пробачило неслухняному князеві, який не послухав перестороги…

Цей образ жінки, закоханої і смутної, устами якої автор висловив усю тугу і скорботу Русі за полеглими воїнами, всю крихку надію на їхнє повернення, навіки закарбувався в національному духовному пантеоні.

Ілюстрація до твору В. Лопати

Які епізоди “Слова про похід Ігорів” висвітлює ілюстрація?

Ви знаєте, що Ярославна таки дочекалася свого князя. Але зовсім скоро потому померла – в 1187 році…

Не менш важливим для розуміння всіх глибинних вартостей цього твору є образ автора. Він так і залишився невідомим. Учені впродовж століть намагалися з’ясувати: хто ж так довершено, поетично майстерно доніс до нащадків цю драматичну сторінку нашої історії? Визначний дослідник української культури Іван Огієнко так висловився із цього приводу: “Автор “Слова про похід Ігорів” був великим українським патріотом”.

А ось думка знаного українського вченого Михайла Максимовича: “У співці Ігоря вгадується не тільки його сучасник, але й учасник у його нещасливому поході на р. Еаялу”.

Версій – безліч. Авторами називали Петра Бориславина, київського тисяцького боярина, тогочасного історика і публіциста. Він був відомим противником князівських міжусобиць, бояри в той час активно виступали за об’єднання з метою захисту південних кордонів Русі.

Інша версія, так звана “князівська”, називала автором “Слова…” одного із князів, учасників походу, а саме – князя Володимира, брата Ярославни, сина Ярослава Осмомисла. На підтвердження цієї версії вчені висували такі аргументи: автор вільно почувається в князівському колі, знає сильні й слабкі сторони всіх князів, звертається до них “братіє” – як до рівних.

Серед вірогідних авторів були й імена відомого тогочасного галицького співця Митуси, учасника походу Біловода Просовича, іншого брата Ярославни Ольстина Олексича, “премудрого книжника Тимофія”, згаданого в літописі 1205 року, простого дружинника з Ігоревого війська…

Невідомий письменник був прихильником сильної князівської влади, спрямованої на припинення сваволі дрібних князів в ім’я єдності Руської землі. Він вважав, що всі князівства Русі в державних інтересах мають бути об’єднані під владою могутнього і мудрого князя. Центром Русі був і залишався Київ. Саме тому в поемі дещо ідеалізовано й образ київського князя Святослава, а Ігор у “Слові…” повертається до Києва, до церкви Богородиці Пирогощої, аби вклонитися князю київському, хоч насправді він з полону подався одразу до Новгород-Сіверського князівства, своєї вотчини.

Наскільки виправданою, на вашу думку, була така позиція автора?

Важливо, щоб ви розуміли ще й те, що це світська, а не релігійна літературна пам’ятка. Автор, на відміну від церковних хроністів, що просто фіксували в літописах і хроніках події, узагальнює, осмислює життя в Київській Русі, критично оцінює минуле й сучасне, висловлює власну точку зору.

Найцінніші відомості про автора містить сам твір. Знайдіть їх у тексті твору, висуньте свою гіпотезу щодо авторства, влаштуйте із цього приводу дискусію і визначте, чия думка виявиться найбільш переконливою.

Поетика твору. “Слово…”, як ви вже помітили, сповнене яскравими почуттями, емоціями, різноманітними образами, які тільки в гармонійній сув’язі творять величну пісню нашої історії.

У поемі відчувається вільний подих тогочасної живої, розмовної мови. Для неї були характерні і багатозначність слова, і символіка, а метафоричний зміст мали не слова, а самі речі, звичаї, явища.

Автор “Слова…” нерідко звертається до читачів так, ніби вони вже знають про описувані ним події. Ефект довірливої розмови із читачем створено за рахунок ліричних і публіцистичних відступів, емоційних вигуків, кличної форми (“О Руська земле, уже ти за горою!”, “А такої битви не чувано!”, “Світе світлий!”, “Яр-туре Всеволоде!”).

Цей твір, на відміну від інших творів давньоукраїнської літератури, позбавлений вишуканості й мовних ускладнень. Натомість автор намагається використовувати прості речення. Причому часто розпочинає речення саме тими словами, на які припадає логічний наголос: “Бути грому великому!”, “Русичі великі поля червоними щитами перегородили…”.

Давня література була не надто щедра на описи природи. Однак автор “Слова…” створив чудові пейзажні картини, тісно переплівши їх із долею своїх героїв.

Мова героїв твору індивідуалізована, і не лише стосовно лексики, а й щодо емоційного наповнення, певної ритміки, інтонацій.

Проаналізуйте звернення Ігоря до воїнів, слово князя Святослава, плач Ярославни і визначте, що саме відрізняє мову цих персонажів.

Нам варто уважно розглянути й фольклорну основу твору. Адже усна народна творчість – родоначальниця писемної літератури. Це було одне з тих незглибимих джерел, звідки черпав свою поетичну наснагу невідомий автор безсмертної літературної пам’ятки – “Слова про похід Ігорів”.

Зразком народно-казкової символіки є, наприклад, діалог князя Ігоря з Дінцем, який радіє поверненню князя на батьківщину. Плач Ярославни своїм ліризмом, повторами, триразовими звертаннями, персоніфікацією сил природи нагадує народні пісні. До них так само близький і плач руських жінок, що тужать за полеглими у битві воїнами: “Уже нам своїх милих-любих ні мислю помислити, ні думкою здумати, ні очима побачити, а золота і срібла того не мало загубити”.

Які ще народнопісенні символи використав автор?

Фольклорне походження мають тут, зокрема, типові тавтологічні повторення: “мислю помислити”, “думкою здумати”, “мости мостити” тощо.

Властива фольклорним творам гіперболізація виявилась у “Слові…” особливо в описах князів: князь буй-тур Всеволод нагадує казкового богатиря на бойовищі, могутній Святослав “як вихор вирвав” хана Кобяка зі степів половецьких. Ярослав Осмомисл “підпер Карпати” і стріляє “салтанів за морями і землями”.

Знайдіть у тексті твору інші приклади гіперболізації.

З народною творчістю “Слово…” споріднює й використання сталих порівнянь, побудованих на близьких для тогочасних русичів образах із землеробської праці. Битву порівняно із сівбою, жнивами, причому ці порівняння розгорнуті: “Чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров’ю полита”, “снопи стелять із голів, молотять ціпами булатними, на току життя кладуть…”. Порівняйте з текстом української народної пісні:

Чорна рілля заорана

І кулями засіяна,

Білим тілом зволочена

І кров’ю сполощена.

Серед художніх засобів, що споріднюють твір із фольклором, також ужито постійні епітети, анафори, звукові повтори.

Віднайдіть у тексті ці художні засоби, проаналізуйте їхню роль.

Не можна не звернути уваги й на ритміку поеми. Спробуйте виразно, вголос прочитати твір – і побачите, що ритмізовані прозаїчні уривки чергуються в ньому з віршованими. Враження ритмічності створюють також рефрени.

Напевно, ви вже переконалися, що “Слово про похід Ігорів” – безцінна пам’ятка давньоукраїнського мистецтва, культури, національної духовності.

Не випадково саме про цей твір згадав видатний український поет Максим Рильський у своїй поемі “Слово про рідну матір”, написаній тоді, коли на землю України ступили фашистські окупанти в 1941 році:

…Коли шумлять-дзвенять світи

Від рику раненого лева,

Лисиці брешуть на щити

І кличе див поверху древа!

Хто золоту порве струну,

Коли у гуслях – дух Боянів…

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1. Перелічіть усіх героїв, згаданих у “Слові…”. Визначте, хто з них головний, а хто – другорядний.

2. Назвіть імовірних авторів поеми і причини, якими пояснювалося їхнє можливе авторство.

3. Підготуйте докладне повідомлення про віднайдення рукопису “Слова…”, його долю (додатковий матеріал можна знайти в інтернеті, бібліотеці).

4. Що віщувало Ігореві поразку?

5. Які історичні місця згадано у творі? Укажіть, якщо знаєте, їхні сучасні назви.

Міркуємо

1. Перекажіть своїми словами уривки, які вам найбільше сподобалися. Прокоментуйте їх, поясніть ваш вибір.

2. Яких князів згадав у своєму “золотому слові” князь Святослав?

3. Чому саме їх, на яких рисах наголосив, чим докоряв? Знайдіть у тексті відповідні цитати і прокоментуйте ставлення князя Святослава до Ігоря Святославича.

4. Схарактеризуйте особливості композиції та стилістичні засоби “Слова…”. Чим, на вашу думку, пояснюється їх вибір?

5. Складіть докладний цитатний план опису першої і другої битв. Порівняйте ці описи, поясніть, чим саме вони відрізняються і як автор цього досягнув.

Аналізуємо

1. Узагальніть усе, що ви знаєте про князів, які брали участь у поході, і зробіть висновок, чому Ігор та інші князі не залишили свого війська.

2. Дайте характеристику образу княгині Ярославни. Які фольклорні мотиви використав автор для її зображення?

3. Чому, на вашу думку, саме похід князя Ігоря став приводом до написання патріотичної поеми?

4. Пригадайте особливості суспільно-політичного ладу Київської держави наприкінці ХІІ століття. Відображення яких історичних реалій можна віднайти у “Слові…”?

Дискутуємо

1. Поясніть, які духовні традиції заклала давня література.

2. Складіть порівняльну характеристику князів, змальованих у поемі. Про що свідчить різне ставлення автора до них і чим це зумовлено?

3. Ми називаємо “Слово про похід Ігорів” твором художньо довершеним. Доведіть це.

4. Яким є історичне значення “Слова…”? Чи актуальний цей твір і досі? Чому саме? Доведіть.

5. Які твори давніх літератур, героїчного епосу інших народів ви знаєте? Що споріднює їх зі “Словом про похід Ігорів”?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Про популярність цього безсмертного твору давньоукраїнської літератури свідчить той факт, що більшість видатних українських письменників черпали в ньому наснагу, пристрасть, натхнення. Переклади та переспіви здійснено багатьма мовами світу.

До світової музичної скарбниці увійшла опера композитора Олександра Бородіна “Князь Ігор”, написана за сюжетом “Слова про похід Ігорів”.

Одним з найвідоміших уривків із цієї опери стали “Половецькі танці”. А український композитор Микола Лисенко написав музичну композицію “Плач Ярославни”.

Прослухайте уривок з опери, а також арію князя Ігоря, плач Ярославни з композиції Миколи Лисенка. Що саме допомагає зрозуміти музика в характері цих героїв, у характерах ворогів Русі – половців?

Серед перекладачів “Слова…” українською мовою, як ви вже знаєте, був і український поет Дмитро Загул. Він навіть брав участь у написанні кіносценарію до фільму “Слово про похід Ігорів” (роботу над фільмом було розпочато в 1926-1927 роках, але так і не завершено).

Серед живописців, що ілюстрували цей витвір людського генія, такі всесвітньо відомі художники, як Василь Касіян, Георгій Нарбут, Віктор Васнецов, Микола Еріх, Олена Кульчицька, Володимир Фаворський та багато інших.

1 Маври – у період античності та середньовіччя європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту).

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Ви вже знаєте, що в різних народів однакові уявлення про честь і гідність, любов і зраду, звитяжність і підступність. І уславлюють національні літератури однакових героїв – сильних, мужніх, відданих своїй вітчизні, чесних і благородних.

Так, “Слово про похід Ігорів” перегукується з іспанським епосом – “Піснею про мого Сіда”.

Цей відомий герой іспанського народу уславився війнами проти маврів1, які постійно намагалися завоювати Іспанію. У творі багато реальних історичних подій, але немало й елементів авторської вигадки. Щоправда, це вже набуток літератури середньовіччя, тоді як “Слово про похід Ігорів” – взірець давньої художньої літератури.

Відважно билися в золотім сідлі

Мій Сід Руй Діас, воїн преславний,

Альвар Фаньєс Мінайя, сеньйор Соріти,

Бургосець сміливий Мартін Антолінес,

Вихованець Сіда Муньо Густіос,

Мартін Муньос, Монтемайора володар,

Два Альвари, двоє бійців знаменитих –

Сальвадорес і Альварес безстрашний,

Сміливець арагонський Галінд Гарсіа

І Фелес Муньос, племінник Сіда.

Під прапором Сіда ішли вони в бій.

Зверніть увагу, як багато спільного в описах битви, у характеристиці її учасників.

Віднайдіть інші паралелі зі “Словом про похід Ігорів”.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Сьогоднішнє завдання буде надзвичайно важливим і цікавим. Об’єднайтеся в групи, кожна з яких створить власний кіносценарій за мотивами “Слова про похід Ігорів”, запропонує кандидатури сучасних акторів на головні й другорядні ролі. Кіногрупи повинні обрати режисера; кастинг-директора, який мотивуватиме той чи інший вибір акторів; музичного редактора, який запропонує музичний супровід до різних сцен (спробуйте дібрати музику не з відомих творів, написаних за мотивами “Слова…”, а з інших); художника, який спеціально попрацює в Інтернеті, бібліотеці й добере ілюстративний матеріал, на основі якого можна було б створити декорації; художника-костюмера, який зробить точний опис костюмів героїв фільму; реквізитора, який складе список необхідних предметів для зйомок і також зробить їх докладний опис (зброя, облаштування, предмети інтер’єру, посуд, побутові деталі). Звісно, для цього вам доведеться додатково попрацювати з довідковою літературою, Інтернетом, погортати підручники з історії, побувати в краєзнавчих музеях. До речі, свого часу український письменник Гнат Хоткевич створив інсценізацію “Слова…”. Знайдіть цей твір у бібліотеці, скористайтеся досвідом свого талановитого попередника.

Влаштуйте конкурс сценарних груп, за кращим зі сценаріїв підготуйте інсценізацію у шкільному драмгуртку або на літературному вечорі.

Які основні епізоди твору ви одразу б запланували інсценізувати? Чому?

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Лі́ро-епі́чний твір – твір, що поєднує у собі елементи лірики й епосу. Характеризується домінуючим авторським “я” та значною емоційністю мови.



(2 votes, average: 5.00 out of 5)