Художня своєрідність твору М. Горького “Мати”

Роман “Мати” – одне з центральних творів Максима Горького. У ньому зачіпають класичні теми, властиві для художньої літератури, ось тільки контекст часу диктує свої варіанти їх осмислення. Новаторство можна помітити і самих засобах вираження задуму автора.

Перше, що звертає на себе увагу – це те, що жанр “Матері” практично неможливо визначити однозначно. Сам Горький взагалі пішов від теми позначення жанрової своєрідності свого твору. Критики схиляються до роману, оскільки вловлюється сюжет з декількома паралельними історіями навколо однієї героїні Пелагеї Нилівни. Безперечно і те твердження, що в романі читач спостерігає протистояння особистості і соціуму, а так само розкриті різні суспільні групи, як городяни і сільські, фабриканти, Слободчиков. Найприкметніше в романі “Мати”, що відразу ставити його в один ряд з роботами Л. М. Толстого, М. Г. Чернишевського – це представлення нового позитивного сучасника часу, який інакше трактує мораль і моральність.

У той же час, на відміну від жанрового роману у творі “Мати” відсутня романтична лінія, фінал припускає продовження або домислювання з боку читача, а також опис природи практично не використовується.
Центральним своєрідністю роману можна назвати її агітаційний характер, діалоги Нилівни, Павла звернені прямо до читача. Свою авторську позицію Горький вкладає в слова Пелагеї Нилівни, який на початку ще умоглядно присутній, а до фіналу втрачає таку необхідність.

У цьому реалістичному за своєю суттю романі можна знайти риси романтизму, коли Павло, наслідуючи Данко, говорить про запаленому серце. У романі символічний і колір, і звуки, які створюють безпосередню живу атмосферу присутності. А людські персонажі розкриваються через взаємовідносини один з одним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Художня своєрідність твору М. Горького “Мати”