Хто відкрив озеро Байкал?
Найбільше прісноводне озеро на планеті, Байкал є найбільшою перлиною природних багатств Росії. Місцеві жителі здавна називають Байкал морем і ставляться до нього з благоговінням, як до могутнього, але не завжди добрим до людей живій істоті.
З цим озером пов’язано величезна кількість легенд і переказів, як створених місцевими народами, так і мають більш сучасне походження.
Що означає назва озера Байкал?
Насправді, назва “Байкал” досі залишає дуже багато питань: вчені достовірно не встановили, з якої мови взято це слово і що воно означає. Одна з версій свідчить, що воно походить від тюркського “бай-куль” – “багате озеро”, але швидше за все, це не зовсім вірно.
Російські козаки, першими вийшли до його берегів, називали його так, як почули від своїх эвенкийских провідників – Лама. Тільки потім озеро стали називати Байкалом, по всій видимості, запозичивши назву у бурятів.
Не виключено, що в бурятський мову ця назва звучить як “Байгал”, потрапило із більш древнього мови місцевої народності, якому не судилося зберегтися до наших днів.
Історія Байкалу до появи російських першопрохідців
Перші згадки про Байкалі зустрічаються в китайських літописах II століття до нашої ери. Сама літопис не зберігся до наших днів, але про неї розповідається в записках російського посла в Китаї Н. Я. Бічуріна. Археологічні розкопки показують, що первісні люди на берегах Байкалу з’явилися в пізньому неоліті, а вже в бронзовому столітті ця територія була досить густо заселена численними племенами.
Достовірно відомо, що до XII – XIII століть Прибайкалля було населене монгольським народом баргутов, яких змінили вигнали їх буряти. Що характерно, всі народи, що живуть на берегах Байкалу досить тривалий час, ставляться до нього як до священного, одушевленному місцем. Навіть у російського народу є пісня “Славне море, священний Байкал”.
Відкриття Байкалу
Вважається, що першим російським людиною, що ступила на береги Байкалу, став козак з Тобольська Курбат Опанасович Іванов. У 1643 році він прибув зі своїм загоном до Байкалу з Верхоленського острога і приєднав його прибережні території і острів Ольхон до земель Російської держави разом з місцевими в Прибайкалля бурятами, які стали підданими російського царя.
Місія Курбата Іванова носила скоріше військовий характер, тому в 1646 році на Байкал була відправлена експедиція Василя Колеснікова, яка провела обстеження східного узбережжя озера і річки Баргузин, склавши карту й опис околиць. У наступному році на Байкал по Ангарі спустився купець Іван Похабов, а в 1653 році південну частину озера обстежив “син боярський Петро Бекетов”, про що збереглося донесення воєводі Афанасію Пашкову.
Бекетов проплив не тільки по Байкалу, але й за впадають у нього річок Селенге і Хилку. А в 1667 році Байкал вперше з’явився на російській карті – “Кресленні землі Сибірської”, складеної за наказом тобольського воєводи Петра Годунова.
Дослідження Байкалу
Перше наукове опис Байкалу і його околиць було зроблено в 1675 році Н. Р. Спафарием, російським дипломатом і вченим, який був відправлений з посольством до Китаю і проїжджав повз великого Священного моря. Він залишив досить докладні записи про природу узбережжя Байкалу і живуть на його берегах народності, які протягом довгого часу залишалися практично єдиним в європейській частині джерелом відомостей про цьому багатющому краї.
За кілька років до нього, в 1662 році, на Байкалі побував засланець протопоп Авакум, який у своєму “Житії” описав усе, що бачив на своєму шляху.
В 1723 році цар Петро відправив на Байкал німецького природознавця Д. Р. Месершмідт, прийнятого на російську службу. Експедицією Месершмідт був складена досить точна по тим часам карта та географічний опис берегів Байкалу. З 1733 по 1743 рік територію Сибіру і Камчатки досліджувала експедиція Ст. Беринга, яка в 1735 році дісталася до Забайкалля і склала детальну карту краю.
Систематичні дослідження Байкалу почали проводитися лише з середини XIX століття російським гидробиологом Б. В. Дыбовским, який заснував на його берегах постійно діючу наукову станцію. З тих пір унікальне озеро не виходить з поля зору науковців Росії.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)