Хто такі хіпстери?
Хіпстер, хіпстери – представники молодіжної субкультури, що претендує на елітарність, пропогандируется свободу самовираження. Термін походить: (тут є варіанти)
- 1. від англійського Hipster – “модник, прикольна людина” 2. від жаргонного “to be hip”, тобто “бути в темі” 3. від американського сленговоє “hip” – “розуміюча людина” або “людина в темі”.
Поняття “хіпстера” виникло в 40-х роках минулого століття в Америці. Хіпстери представляли собою насамперед людей, що відкидають традиційні культурні цінності, що намагаються замінити їх чимось іншим. Як пише Вікіпедія, “ставити в основу чуттєво-емоційне переживання буття замість умоглядно-логічних методів пізнання”.
На практиці це означало інший зовнішній вигляд, інша поведінка, інші захоплення, розмови, пристрасті.
У Росії, як і все інше, рух хіпстерів з’явилося значно пізніше, в ХХI столітті, вже після того як у США воно померло і було добре забуте або замінено субкультурами хіпі, яппі та інших готовий, панків, емо і растаманів.
Як пишуть багато інтернет-ресурси, яким брехати начебто не має сенсу. “Хіпстерства” захоплюється частина так званої “золотої молоді”, а точніше представників середнього класу; жителі великих і дуже великих міст, що мають певний, найчастіше нетрудовий дохід, велика кількість вільного часу, певний рівень освіти. Вони аполітичні, слабо залучені в повсякденність, їх цікавить, або вони зображують інтерес, до проявів елітарної культури (артхаусне кіно, музика: інді-рок, журнали “Афіша”, “Хуліган”, радіо “Срібний дощ”), заперечуючи маскультури, мають свій, чітко виражений “дрес-код”
Стиль хіпсеров
- Вузькі джинси. Майка з принтом Кеди, обов’язково кольорові
Окуляри в товстій пластиковій оправі, найчастіше з простими стеклами
Ломограф, тобто фотоапарат Ленінградського оптико-механічного об’єднання “ЛОМО Компакт-Автомат”
Moleskine: це записна книжка італійської фірми, бажано перші випуски з дерматину на гумці
Різна продукція Стіва Джобса, не для роботи, а для понтів
І все-таки, хто такі хіпстера?
Бажання відрізнятися, не бути схожим на оточуючих – в природі людини. Особливо цим “хворіє” молодь. Комусь хитрість чи гордість не дозволяють демонструвати свої індивідуалістичні прагнення відкрито. Інші, що володіють талантом або силою волі, виділяються в масі без спеціальних до того зусиль. Більшості ж доводиться їх прикладати: викручуватися, щось вигадувати. А що можна придумати, коли у всіх навколо і в тебе в тому числі дві ноги, дві руки і голова? Тільки або візуальна складова, або аудіо. Звідти кільця в носі, жовтенькі кеди, фарбоване волосся, зачіска “ірокез”, поштова сумка через плече, покрита латками, колонки на мотоциклах, на підвіконнях.
Але ж просто так начепити на себе щось – безглуздо, ніхто не помітить або, навпаки, покрутять пальцем біля скроні. Зате якщо разом, якщо багато, якщо вид глибокодумний і таємничий, розмова на жаргоні, зображення вільнодумства і – самовираженія, елітарності, а тут ще інтернет, блоги, соціальні мережі – ось тобі вже й субкультура, ось ти вже незвичайний, особливий, і дівчатка на тебе обертаються, і запитують, де тусуєшся і чи можна до вас.
Так що всі ці “хіпстера”, їх окуляри, трусики, стрижки, зачіски, магазини – виключно вікове. Пройде час – все забудеться.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)