Хто приймає управлінські рішення
Рішення в управлінні
Управлінські рішення (УР) представляють собою вибір варіанта вирішення проблеми, який здійснюється керівником (менеджером) відповідно до його посадовими повноваженнями, компетенцією. Всі рішення повинні бути спрямовані на досягнення цілей компанії.
Управлінські рішення є підсумком прогнозування, оптимизирования, економічного обгрунтування і вибору варіанта з декількох альтернатив з метою досягнення певної мети управлінської системи.
Ухвалення ефективних рішень управлінців всіх рангів вважається одним з найбільш важливих умов ефективного розвитку будь-якого підприємства, його життєздатності, стабільності, стійкості в конкурентній боротьбі, а також адаптації до зовнішнього середовища.
Необхідними елементами прийняття рішень є:
- Існування альтернатив; Зазначена мета; Вольовий акт особи, відповідальної за прийняття рішення (ЛПР), як підсумок зіткнення різних мотивів і думок.
Особа, яка приймає рішення
Особою, яка приймає рішення (ОПР) може бути як індивід, так і група осіб, які виробляють вибір будь-якого варіанта у вигляді рішення і несуть відповідальність за результати втілення в життя цього рішення.
Кожна людина щодня стикається з необхідністю приймати повсякденні рішення. Але в управлінні частіше за інших цю роль виконують не тільки менеджери і управлінці різних рівнів, а й фахівці творчих напрямків. Так чи інакше в розробці рішень може брати участь філософ, математик, соціолог, економіст або юрист.
Управлінське рішення – результат діяльності менеджера, який перед прийняттям рішення повинен проаналізувати інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, його сильні і слабкі сторони, а також прийняти рішення для досягнення цілей компанії.
Управлінські рішення – складова частина кожної функції управління, таких як планування, організація, координація, мотивація і контроль, оскільки для їх здійснення необхідно прийняття рішень.
Управлінські рішення приймаються особами, які виконують в формальної організації роль менеджерів. Беручи рішення, кожен менеджер підпадає під вплив таких чинників:
- Особистість особи, що приймає рішення; Процес сприйняття, властивий ЛПР; Бажання уникнути ризику; Вплив підсвідомої психіки.
Всі менеджери – носії цінностей компанії. Особисті цінності кожного менеджера стають підлеглими вимогам компанії і виконуваних ним обов’язків. При виникненні протиріч особистих цінностей менеджера і вимог підприємства, він повинен керуватися потребами компанії. ЛПР найчастіше в ухваленні рішення спирається не на власні переваги, а на інтереси компанії і її акціонерів.
ЛПР приймає на себе повну відповідальність за усунення з’являються в компанії проблем, і весь час зайнятий вирішенням завдань в інтересах всього підприємства. При цьому ЛПР має право розпоряджатися всіма чи здебільшого ресурсів підприємства і приймати обгрунтовані управлінські рішення в процесі їх задіяння.
ЛПР може призначити виконавців, і зобов’язане забезпечувати підлеглих йому керівників і виконавців ресурсами, проводити постійний контроль їх роботи і надання необхідної допомоги.
ЛПР може одноосібно користуватися позитивним результатом вирішення проблем або завдань, застосовувати заохочення виконавців за їх працю і допомогу. В цей же час на ЛПР лягати вся відповідальність за прийняте рішення, успіх або невдача в його реалізації.
Як ЛПР може виступати не тільки одна особа, а й колектив (група) людей, яка зацікавлена у вирішенні однієї задачі (наприклад, рада директорів ТОВ).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)