Хто і коли створив Інтернет? Історія Інтернету
Ми можемо назвати імена творців парового двигуна, літака або кінематографа. Однак в створенні мережі Інтернет брали участь безліч блискучих вчених і колективи цілих університетів. Технологія розвивалася досить повільно, тому в різні роки внесок у становлення “глобальної павутини” вносили найрізноманітніші люди.
Як і більшість інших, передових для свого часу технологій, Інтернет з’явився як військова розробка. Перші спроби створити бездротове засіб зв’язку почалися в самий розпал холодної війни. Керівництво США було стурбоване успіхами СРСР в освоєнні космосу. На думку ряду американських військових фахівців, космічні технології зробили б Радянський Союз абсолютно невразливим в разі збройного зіткнення. Тому відразу після успішного запуску радянського “Супутника-1” в 1957 році, в Америці почалися розробки нової системи для передачі даних. Всі дослідження велися під егідою Міністерства оборони США і трималися в глибокому секреті. У створенні нової технології брали участь технічні кафедри кращих університетів країни.
У 1962 році співробітник Массачусетського університету, за сумісництвом працював в Управлінні перспективними дослідницькими проектами при Міністерстві оборони США (ARPA), – Джозеф Ликлайдер – запропонував своє рішення проблеми. Ликлайдер вважав, що здійснювати зв’язок можна через комп’ютери. Під його керівництвом в 1960-і роки почалася робота над проектом, який отримав назву ARPANET. Планувалося, що повідомлення в такій мережі будуть передаватися цілком, але подібна передача мала кілька серйозних вад: неможливість взаємодії великої кількості користувачів, дорожнеча, неефективне використання пропускної здатності мережі, нездатність нормально функціонувати при руйнуванні окремих компонентів мережі.
Над усуненням цих недоліків став працювати вчений з Каліфорнійського університету – Пол Баран. Підсумком його роботи став новий спосіб передачі інформації – комутація пакетів. Фактично кожне повідомлення розбивалося на кілька пакетів, кожен з яких йшов до адресата по своєму каналу. Завдяки цьому технічному рішенню, нова мережа передачі даних ставала практично невразливою.
В Наприкінці 1969 року відбулося історичне подія – по ARPANET було передано перше повідомлення. Сеанс зв’язку здійснювався між Каліфорнійським і Стенфордським університетами і увінчався успіхом лише з другої спроби. Для того щоб передати на відстань 640 км коротке слово “login”, треба було півтори години. На той момент до мережі було підключено всього 4 комп’ютери, розташовані в різних університетах Америки. До початку 1970-х була налагоджена електронна пошта, що дозволяє обмінюватися повідомленнями всередині мережі. І в цей же час інтернет перестав бути виключно американською системою. До мережі підключилися університети Гаваїв, Великобританії та Норвегії. У міру зростання числа комп’ютерів в мережі, їх взаємодія ставало все більш повільним і рассінхронізірованним.
Налагодженням інтеграції комп’ютерів в єдину мережу зайнявся ще один вчений, який працював в ARPA, – Вінстон Серф. Серф розробив два протоколи:
- Протокол управління передачею (TCP); І додатковий інтернет-протокол (IP).
Завдяки спільній роботі двох протоколів, стало можливим налагодити зв’язки між безліччю комп’ютерів, розташованих по всьому світу.
Інтернет до WWW
У 1980-і роки ARPANET вже був досить зручним інструментом, за допомогою якого між собою могли спілкуватися університети, науково-дослідні лабораторії і інститути. У 1984 році виникла система доменних імен. Кожному з комп’ютерів, включених в мережу, було присвоєно своє доменне ім’я. Згодом ця система змінилася: домен став просто складовою частиною безлічі електронних адрес, а не ім’ям конкретного пристрою. Для зручності імена користувача і домену стали відокремлювати один від одного символом – @. Пізніше з’явився і новий спосіб спілкування в мережі: власники комп’ютерів могли не просто пересилати один одному файли, але і спілкуватися в режимі реального часу в спеціальних чатах.
Для того щоб спростити обмін електронною поштою в 1991 році з’явилася перша відповідна програма. Однак весь цей час Інтернет залишався лише набором каналів для передачі даних з одного комп’ютера на інший, і користувалися ним тільки провідні вчені Європи та США. Революційним рішенням, які зробили Інтернет надбанням всіх власників комп’ютерів, стала поява і подальший розвиток системи WWW.
Поява WWW
На початку 1990-х років англійський фізик і програміст Тім Бернерс-Лі почав роботу над відкритою системою, яка дозволяла б розміщувати в мережі різні дані, таким чином, щоб будь-який користувач міг мати до них доступ. Спочатку планувалося, що ця система дозволить обмінюватися необхідною інформацією вченим-фізикам. Так з’явилася добре знайома нам глобальна мережа – World Wide Web (WWW). Для розміщення і пошуку даних в цифровій мережі потрібно було створити додаткових інструментів:
- Протоколу передачі даних HTTP; Мови HTML, завдяки якому, стало можливо конструювати сайти; URI і URL, за допомогою яких можна було знайти певну сторінку і послатися на неї.
Найперший в світі сайт був створений в серпні 1991 року самим Бернерсом-Лі. На сторінці з адресою info. cern. ch творець глобальної мережі описав нову систему розміщення даних і принципи її роботи.
Протягом наступних п’яти років після створення WWW до мережі приєдналися 50 мільйонів користувачів. Для полегшення Інтернет-серфінгу був розроблений браузер – Netscape, в якому вже були функції прокрутки і переходу за гіперпосиланнями. Першою пошуковою системою стала Aliweb, яку трохи пізніше потіснила Yahoo!. Оскільки швидкість Інтернету була дуже низькою, творці сайтів не могли використовувати велику кількість картинок і анімації. Перші сайти були переважно текстовими і були досить незручні для користувачів. Наприклад, для того, щоб перейти по посиланню, користувач повинен був набрати на клавіатурі порядковий номер цієї гіперпосилання, зазначений в квадратних дужках.
У 1992 році в Америці вийшов закон, що дозволяв використовувати Інтернет в комерційних цілях. Після цього всі великі компанії почали обзаводитися власними сайтами. Виникли сторінки, за допомогою яких можна було зарезервувати собі столик у кафе, замовити їжу або купити щось з товарів широкого вжитку. Багато великих журнали і газети стали викладати свої номери в Інтернет. Щоб отримати доступ до такого електронного видання, потрібно було купувати підписку.
Новою віхою цифрової революції стала поява соціальних мереж, що дозволили спілкуватися людям з різних куточків планети.
У Росії впровадження Інтернет-технологій почалося в 1990 році, а в 1994 – з’явився домен. ru. Спочатку російські сайти також як і американські були присвячені переважно передовим технологічним розробкам і новин світу науки. Найпершим вітчизняним сайтом став каталог англо – і російськомовних ресурсів, розташований за адресою 1-9-9-4.ru.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)