ХРИСТИЯНСЬКА ТА ДЕМОНІЧНА ЛЕКСИКА У ВЕЧОРАХ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ М. В. ГОГОЛЯ (У СВІТЛІ ЕТНІЧНОЇ САКРАЛЬНОСТІ ПИСЬМЕННИКА) – Тези робіт
Швець Мар’яна Анатоліївна
Учениця 10 класу Кам’янець-Подільського НВК № 17 Хмельницької області
У2009 році виповнюється 200 років від дня народження всесвітньо відомого майстра художнього слова, великого мислителя Миколи Гоголя.
Творчість генія приваблює широкі кола читачів і дослідників. Про Гоголя написано десятки монографій, тисячі статей, йому присвячують симпозіуми, конференції та семінари в усьому світі. А таємниці Гоголя остаточно не розкриті. І найбільша серед них – таємниця звернення і поєднання християнського і демонічного начал, сакрального й антисакрального, “двоєдушності” письменника у творчості загалом. “Вечори…” – явище унікальне для всього світу, а джерела слід шукати у синтезі двох начал, що живили його творчість.
Олесь Гончар зазначив, що “…Україна не зрозуміла повною мірою значення свого генія, котрий за умов імперії готував сприятливий грунт для національного відродження України. Світовій науці ніколи не зрозуміти цього митця, якщо вона ігноруватиме той факт, що він прийшов у літературу з духовних надр”. Слід підкреслити значення для творчості Гоголя народної культури, українського фольклору, слов’янського язичництва.
Науковці останніх десятиліть розглядають поняття психологічного типу творчості митця, що проявляється у підвищеному інтересі до богословської літератури, до православної церкви. Якщо переглянути “Вечори…” під кутом зору впливу християнського начала, стає зрозумілим, чому саме Слову, як дієвій силі впливу на людей, надавав Гоголь особливого значення.
Один із зачинателів “нової” літературної критики ХХ століття Д. С. Мережковський вказує на новий, містичний ракурс дослідження творчості Гоголя. В основі його – естетична й історико-літературна концепція, суть якої полягає у розмежуванні “божественного”, вічного ідеалізму і суб’єктивно-художнього містицизму. У сприйнятті Мережковського, творчість Гоголя можна визначити, як “містичний сентименталізм”.
К. Мочульський сказав: “Кожна людина володіє інтуїцією розпізнавання добра і зла, у Гоголя вона межувала з яснобаченням, з надиханням біблейських пророків. Для нього зло – не абстрактне поняття, а реальний прояв; він був ортодоксально віруючою людиною…”. Дослідник В. Воропаєв назвав Гоголя “… духом схимник сокрушенный”.
Як слушно зауважив В. Звиняцьковський, Гоголь дає нам усвідомлення нас самих, нашого коріння і нашої національної перспективи.
Отже, нам відкривається інший Гоголь, продовжувач святоотчої традиції, релігійний мислитель, автор молитов, людина глибоко віруюча.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розгляду творчості Гоголя з огляду на його етнічно сакральне світобачення; потребою детальної класифікації християнської та демонічної лексики у творах письменника, а також значимістю художнього слова М. В. Гоголя. Вивчення цих проблем дає можливість глибше розкрити специфіку творчого методу письменника. Актуальність викладених проблем зумовила вибір теми нашої роботи.
Мета роботи полягає у виявленні та описі лексики на позначення християнських і демонологічних термінів та понять, специфіки її використання, з’ясуванні її функцій у повістях та виявленні особливостей застосування.
Виходячи із зазначеної мети, ставимо і вирішуємо такі завдання:
– виявити християнську та демонічну лексику у “Вечорах.”.
– дослідити і описати особливості її використання автором.
– проаналізувати використання зазначеної лексики у світлі етнічної сакральності означених понять для автора.
Об’єктом дослідження є, насамперед, слова, що позначають християнські та релігійні поняття й демонічна лексика.
Предметом дослідження є лексеми, що функціонують у ранніх творах Миколи Гоголя. Картотека налічує понад 400 видів різних слововживань.
У роботі пропонуємо до використання новий термін: демоніми, – тобто слова на позначення демонічних персонажів.
Наукова новизна роботи у тому, що у ній здійснено спробу класифікувати християнську та демонічну лексику у двох аспектах – побутово-іронічному, та у світлі священного значення християнської віри для письменника.
Практичне значення роботи вбачається у тому, що її основні положення сприятимуть подальшому більш детальному розгляду висунутої проблеми; можуть бути використані у вивченні творчої спадщини Гоголя, при вивченні аналізованих творів у шкільній програмі, при написанні курсових та дипломних робіт.
У роботі використовуємо такі методи: спостереження над мовним багатством повістей; порівняльний аналіз; контекстно-логічний аналіз, що передбачає вивчення взаємодії слова у взаємодії з контекстом.
Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу до основної проблематики дослідження, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Зміст роботи. У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, теоретичне і практичне значення наукової роботи. У І розділі досліджуються особливості вживання автором християнської лексики.
ІІ розділ присвячений вивченню специфіки вживання демонічної лексики в аналізованих повістях. У висновках підводимо підсумки дослідження.
Під час роботи використано посібники, періодичні видання, довідникову літературу.
Висновки. Геніальна творчість Миколи Гоголя приваблює широкі кола читачів і дослідників. Науковці останніх десятиліть розглядають поняття психологічного типу творчості митця, що проявляється у підвищеному інтересі до богословської літератури, до православної церкви. Нас привабила проблема поєднання християнського і демонічного начал у циклі повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки”.
“Вечори…” відкривають два світи – реальний і фантастичний, світи, де звичайні люди контактують з нечистою силою, демонія наділена побутовими ознаками. У повістях переплітається християнська і демонічна генеалогія, і це є проявом особливостей творчості письменника.
Лексика, що є предметом нашого розгляду, представлена у різноманітних варіаціях, диференційована нами за такими категоріями:
Християнська лексика. Відомо, що великою живильною силою геніальності письменника було християнство Випадки використання християнської лексики різняться між собою. Ми диференціюємо лексику за певними тематичними угрупуваннями: храм, предмети вжитку храму; назви духовенства; церковні служби та їх складові; імена святих; посилання до християнської літератури; теологічні терміни. Також розрізняємо християнську лексику за сферами вживання у розмовах персонажів. Аналіз християнської лексики свідчить, що випадки її використання у повістях різняться між собою.
Особливістю вживання християнської лексики є те, що використані вони у двох контекстах – у сакральному, з вірою у почесне призвання служінню Богу, а також у критичному чи іронічному значенні.
Це підтверджує висунуте твердження про гоголівську “двовимірність”: з одного боку використання християнської лексики у побутовому значенні, в розмовах персонажів, з іншого – вживання християнської лексики свідчить про глибоко позитивне ставлення до християнської віри. Уся творчість митця насичена духовним змістом, пройнята християнськими мотивами.
Демонічна лексика, або демоніми використовуються автором не тільки як номінальне поняття того чи іншого персонажа, часто ці слова є ознакою чогось негативного. Демоніми використовуються у розмовах між персонажами, при описах жінок, на позначення комічності, казковості персонажів та в інших сферах.
Однак, здатність письменника змальовувати справжні жахи, сцени містики, перевтілення нечистої сили підкреслює негативне ставлення М. Гоголя до демонії. Часто у взаємодії людини та нечистої сили перемагає демонія. На переконання автора, це відбувається тому, що персонажі часто відступають від християнської віри. Герой, що вступив у контакт з нечистою силою, спустошується, в душі його настає хаос, а чорт є “искуситель люда православного”.
Отже, використання аналізованої лексики письменником свідчить про прийоми сакрального відображення калейдоскопічності й багатогранності зображуваного. Ми можемо стверджувати про дуалізм у використанні християнської та демонічної лексики у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”, який виражений великим внутрішнім позитивом через зображення зовнішнього негативу.
Не викликає сумніву у сакральності для письменника таких християнських символів, як віра, Бог, Христос, Богоматір, Чесний Хрест, церква, молитва. Але безконтрольне вживання різних теологічних термінів, згадування імені Господа даремно, звернення за допомогою до нечистої сили є свідченням антисакральності персонажів.
Діалектична єдність сакрального і антисакрального у “Вечорах…” – явище унікальне для літератури. Взаємодоповнення цих двох стихій виявилося надзвичайно плідним та ефективним для становлення і розвитку Гоголя як митця і є однією із багатьох загадок його геніальності.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)