Хребетний стовп
Хребетний стовп (columna vertebralis), або хребет, людини складається з 33-34 хребців (vertebrae) (рис. 1.7). У ньому розрізняють відділи: шийний (7 хребців), грудний (12 хребців), поперековий (5 хребців), крижовий (5 хребців) і куприковий (4-5 хребців). Крижові хребці зростаються в одну кістку – крижі, а куприкові – в куприк. Зміна загальної кількості хребців зустрічається дуже рідко. Число ж хребців кожного відділу може варіюватися. У 6-7% випадків I поперековий хребець несе на собі зачатки ребер. До 1% випадків спостерігається недорозвинення ребер на дванадцятому грудному хребці.
Хребець включає: масивну опорну частину – тіло; дугу, яка складається з двох симетричних половин, замикаючих разом з тілом хребетний отвір, і відходять від дуги відростки (див. Атл.). Одні відростки служать місцем прикріплення м’язів – непарний остистий відросток, звернений назад, і парні поперечні відростки, спрямовані в сторони; інші – сочленяются з сусідніми хребцями – парні верхні і нижні суглобові відростки. Хребетні отвори в сукупності утворюють хребетний канал, в якому міститься спинний мозок. На дугах там, де вони переходять в тіло хребця, зверху і знизу знаходиться по вирізці (нижня глибше). Вирізки суміжних хребців утворюють міжхребцевий отвір, через яке проходять спинно-мозкові нерви і судини.
Поряд із загальними ознаками хребці різних відділів хребта мають відмінності.
Грудні хребці (vertebrae thoracicae, Th) відрізняються від інших хребців суглобовими реберними полуямкамі (на I, XI і XII хребцях – ямками), які розташовані на бічних поверхнях їх тіла зверху і знизу підстави дуги (див. Атл.). Дві полуямкі суміжних хребців утворюють ямку для зчленування з головкою ребра. На кінці поперечних відростків перших десяти хребців є суглобові поверхні, з якими сочленяются горбки ребер. Остисті відростки спрямовані вниз і налягають один на одного, що особливо виражено у середніх чотирьох грудних хребців. Це робить грудний відділ хребта менш рухливим Маса тіл хребців поступово зростає в напрямку до поперековому відділу (рис 1.8)
Шийні хребці (vertebrae cervicales, С) зберегли від ребер незначні рудименти, зрощені з поперечними відростками, які тому називаються поперечно-реберних (рис 1. 9; див Атл) У підставі цього відростка знаходиться отвір Частина відростка, що обмежує отвір спереду, і є рудиментом ребра. Поперечно-реберні отвори всіх шийних хребців утворюють переривчастий канал. Він служить захистом хребетної артерії, що проходить до головного мозку, і однойменної вени. Тіла шийних хребців у порівнянні з тілами грудних менш масивні, а верхні і нижні поверхні їх сідловидну. Завдяки цьому в шийному відділі хребта є значна рухливість. Хребетні отвори великі, дуги тонкі. Місце тіла займає передня дуга, на її опуклою частині розташований передній горбик. На стороні, зверненої всередину широкого хребетного отвори, помітна суглобова ямка для зубовидних відростка II хребця. На задній дузі, відповідної дуг інших хребців, від остистоговідростка зберігся невеликий виступ – задній горбик. Замість верхніх суглобових відростків на дузі розташовані овальні суглобові ямки, які сполучаються з виростків потиличної кістки. Роль нижніх суглобових відростків виконують ямки, сочленяющиеся з другим хребцем (див. Атл.).
Епістрофей, або осьової хребець, відрізняється від типових шийних хребців розвитком на верхній частині тіла зубовидних відростка, навколо якого обертається атлант разом з черепом (див. Атл.). Цей відросток виникає у внутрішньоутробний період розвитку людини шляхом приростання до епістрофей більшої частини тіла атлант. Натомість верхніх суглобових відростків з боків зубовидних відростка знаходяться злегка опуклі суглобові поверхні При поворотах голови разом з черепом обертається атлант.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)