Хотинський похід і смерть Сагайдачного
Зовнішня ситуація сприяла Сагайдачному і Борецькому Турецький султан почав військові дії проти Речі Посполитої. Сагайдачний відсторонився від справ і С. Жолкевський був змушений виступити проти турків з невеликим польським військом. В результаті, він був розбитий і сам загинув у битві під Цецорою. У цій же битві загинув батько Б. Хмельницького, а сам майбутній гетьман потрапив у полон.
У Польщі почалася страшна паніка. Крайня ситуація знову змусила короля звернутися до козаків. Члени Київського братства радили скористатися нагодою і виставити визнання прав для православних владик, присвячених Феофаном в якості умови участі у війні. Однак на такі поступки Сигізмунд III не погоджувався.
Утримуючи козаків від участі в поході, Сагайдачний скликав у червні 1621 загальну раду в урочищі Суха Дуброва. Туди він приїхав разом з Іовом Борецьким, у супроводі 300 священиків. Борецький виголосив полум’яну промову, зображуючи у фарбах насильства і знущання, творені над вірою і православним духовенством польським урядом. Промова викликала величезне натхнення з боку козаків. Вони обіцяли захищати віру, не шкодуючи життя. Було вирішено направити до короля Сагайдачного і єпископа Курцевича, щоб просити про визнання прав духовенства, присвяченого Феофаном.
Вони прибули на сейм і заявили свої умови. Багато які виступали там поляки закликали вирішити релігійне питання, щоб забезпечити військову підтримку козаків. Дажесам примас (канцлер) Гембицький погодився вважати державні інтереси вище інтересів католицької церкви. Король навіть звернувся до патріарха Феофану, з проханням вплинути на козаків, щоб ті допомогли Польщі.
Однак Сигізмунд вичікував, сподіваючись, що прагнення до видобутку візьме верх серед козаків. І дійсно, не дочекавшись Сагайдачного, козаки під начальством гетьмана Якова Бородавки виступили на війну. Сагайдачний змушений був відмовитися від свого плану і відправитися в військо.
До Хотину прийшло більше сорока тисяч козаків (41520 людина згідно зберігся реєстром). Артилерія складала 22 знаряддя. Козаки зміцнилися в таборі.
Султан намірився покінчити з польсько-козацьким військом. Довгий військове протистояння, що тривало 39 днів, завершилося 8 жовтня 1621 укладанням миру між Туреччиною та Річчю Посполитою.
Польський уряд не могло не розуміти, що козаки врятували країну від важкої війни. Вони повернулися героями, отримали нагороди. Але виконати головну умову козаків поляки не бажали.
На початку 1622 до Варшави було відправлено козацьке посольство, яке просило про ліквідацію унії і про “заспокоєнні православних”. Тяжко хворий Сагайдачний особисто послав до короля листи, просячи припинити переслідування козаків і поширення уніатства в українських землях. Залишалася не вирішеною і друга проблема – що робити з учасниками походу. Сагайдачний запропонував демобілізаційні план. Згідно з ним, Річ Посполита повинна була виплачувати 100000 злотих на рік на утримання 20000 реєстрових козаків – т. Е. Майже половини учасників хотинського походу. Для того щоб запобігти сутички і насильство, гетьман пропонував призначити місця для розташування козаків. План передбачав також збільшення вмісту госпіталю і можливість козакам найматися на іноземну службу, що в умовах Тридцятилітньої війни в Європі було особливо актуально.
Розчарований у своїх надіях Сагайдачний не дочекався останнього удару – провалу козацького посольства, і помер від отриманих під Хотином ран 10 квітня 1622 Похований він був на кладовищі Богоявленського братства. Могила його проіснувала до 1938 р, коли Братський монастир і церква були знищені.
На смерть Сагайдачного ректором Київської братської школи Касьяном Саковичем був написаний знаменитий панегірик, який став першим зразком українського поетичного бароко. На похоронах його читали двадцять студентів Київської школи.
Після смерті Сагайдачного боротьба за православ’я не припинилася. Восени 1623 у Вітебську сталося вбивство полоцького єпископа Іоасафа Кунцевича, з такою жорстокістю переслідував православних, що навіть митрополит Йосип Рутеній і канцлер Лев Сапіга намагалися стримувати його фанатизм. Мелентій Смотрицький, збуджує народ проти Кунцевича, змушений був тікати спочатку в Київ, потім на Схід. У Речі Посполитої почалося гоніння на православних. На початку 1625 київський війт почав закривати православні храми Києва. Тоді Борецький звернувся до козаків, і прибулий загін розправився з війтом.
Козацтво не обмежувалося тільки силовими акціями. Вони починають активну зовнішньополітичну діяльність і зокрема укладають союз з кримським ханом Махмет, повсталим проти султана. З’являється і козацький претендент в султани – Олександр Яхія, який виступав з планами організації повстання християн Балканського регіону. Використовуючи цей привід, козаки і митрополит Іов в грудні 1625 звернулися до царя Михайла Федоровича з просьбою прийняти Україну “під руку царя”. Так як за цією проханням не стояло жодного серйозного рішення, Михайло Федорович і його батько патріарх обмежилися милостивими словами і благословенням.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)