Холодний дощ – Віра Артамонова

Холодний дощ,
3ів’ялі квіти.
І саду чорна самота,
Мов сторінки,
Осінній вітер
Мої літа перегорта.

– Все в них – мої тривоги й болі,
І мій стривожений війною шлях…
Ні не погаснуть вже ніколи
Вони на димних тих вітрах.

Вони ходили по землиці,
Вони в бої мене вели,
Вони, немов досвітні птиці,
Світання миру почали.

Вони ступали по планеті,
На пустирях садили сад,
У польовому лазареті
На ноги зводили солдат.

Ніхто не зломить їх ніколи
І до останньої пори
Шуміти будуть в чистім полі
Мої літа, мої вітри.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Холодний дощ – Віра Артамонова