Характеристика річки Міссурі

Міссурі найбільша права притока Міссісіпі. Історично склалося так, що Міссісіпі вважається головною річкою, а Міссурі – її притокою. Однак її протяжність досить велика і складає 4740 км. Міссурі збільшує довжину Міссісіпі на цілих 2470 км.

Міссурі утворюється в результаті злиття рукавів Джефферсон, Медісон і Гадлатін, що беруть початок на схилах Скелястих гір і з’єднуються на території штату Монтана на висоті 4182 м над рівнем моря у міста Галлатін-Сіті. Витік Мадісона розташовується на висоті 8301 м над рівнем моря.

У верхів’ях – гірська річка, місцями тече в ущелинах і утворює пороги (найбільший у м Грейт-Фолс з падінням 187 м на ділянці в 16 км). У середній течії перетинає плато Міссурі в глибокому каньйоні. Тут споруджено ряд великих гребель, які перетворили річку в ланцюг довгих, звивистих водосховищ. У нижній течії в межах Центральних рівнин русло звивисте, нестійке, широка заплава обвалована для захисту від повеней.

Міссурі, як і Міссісіпі, протікає по території США; вона є найбільшим водним потоком, що протікає по Великих рівнинах.

Від Галлатін-Сіті Міссурі несе свої води на північ по гірській місцевості. Ширина її долини коливається від 30 до 40 км, по краях підносяться високі гірські хребти. В районі міста Хелена річка тече по глибокій і вузькій ущелині завдовжки близько 9 км. Цей каньйон отримав назву “Ворота Скелястих гір”. Приблизно на відстані 650 км від з’єднання трьох рукавів води Міссурі зриваються з висоти 357 м, утворюючи красивий водоспад.

Далі річка протікає по території штатів Монтана і Північна Дакота, де зливається з одним зі своїх великих приток – річкою Йеллоустоун, після чого тече на південь по степах штату Північна Дакота.

В районі злиття з річкою Шайенн Міссурі повертає на південний схід і тече до кордону зі штатом Небраска, вбирає в себе води ще кількох приток і, нарешті, з’єднується з Міссісіпі. Протягом усієї цієї відстані річка розмиває береги і несе з собою масу мулу, який і потрапляє в Міссісіпі, роблячи її ще брудніше.

Загальна площа басейну Міссурі становить 1370 тис. км², середня витрата води досягає 2600 м³/сек. Головною лівою притокою річки є Мілк, справа в неї вливаються Йеллоустоун, Платт і Канзас. Серед інших приток можна відзначити Дакоту, або Джемс, Hіoбpapу, Малу Міссурі, Оседж і Гранд.

Середня витрата води в гирлі 2250 м³/с. Харчування в верхній течії снігове, в середньому і нижньому – переважно дощове. Водність вкрай мінлива. У нижній течії весняна повінь викликає підйом рівнів до 8-12 м, макс. витрата води досягає 25 тис. м³/сек, мінімальна – 120 м³/с. Нерідкі катастрофічні повені.

Міссурі – маловодна річка. На території Великих рівнин її стік не перевищує 19-25 км ³. При цьому в воді знаходиться велика кількість зважених часток. Незважаючи на це, саме в даному районі потреба в воді досить висока: вона використовується і для промислових цілей, і для зрошення земель.

У весняний період на річці часто відбуваються повені. Іноді води піднімаються на 10 і навіть 12 м і затоплюють околиці. У верхів’ях річки були побудовані водосховища і система шлюзів, яка допомагає контролювати рівень води. На річці також споруджено дві гідроелектростанції.

Велика ерозійна активність річки. Твердий стік – близько 220 млн. т на рік. Вода дуже каламутна, брудно-бурого кольору. Через колір води в річці американці назвали її Big Muddy, що в перекладі з англійської означає “велика ледащице” Система великих водосховищ на Міссурі і її притоках (Форт-Пек, Гаррісон, Оахе) служить для регулювання стоку, іригації, енергетики та поліпшення судноплавних умов. Річка доступна для великих річкових суден до м Су-Сіті, для малих – в багатоводні періоди до м Форт-Бентон.

Примхливий характер Міссурі підніс людині чимало неприємних сюрпризів – але в XX ст. була побудована система дамб і водосховищ, яка не тільки накопичує і зберігає воду для зрошення сільськогосподарських земель, а й запобігає повені.

Від гирла Міссурі вгору по річці здавна пролягав шлях на захід Північної Америки. Річка відчувала кожного, хто вирушав у подорож по ній. Результати експедиції Льюїса і Кларка важко переоцінити – з’явилися справжні карти і наукові описи нових земель, був відкритий шлях на захід континенту. У 1814 р було видано щоденники експедиції, в яких детально описувалися всі складнощі на шляху вгору по Міссурі і особливості природи цього краю. Дві карти, що з’явилися за результатами експедиції, давали детальне уявлення про можливості освоєння нових територій.

Слідом за Льюїсом і Кларком рушили нові дослідники і численні загони торговців хутром, а пізніше переселенці в штати Канзас і Небраску. Вгору по річці відправлялися все нові і нові шукачі кращого життя, цілі каравани переселенців. Річка допомагала вижити сильним і не щадила слабких.

А Сент-Луїс і Канзас-Сіті десятиліттями виконували роль “Воріт Заходу” – саме звідси найчастіше відпливали піонери.

Сьогодні Міссурі одна з головних річок США, на її берегах вже практично немає недосліджених і неосвоєних місць. Біля витоків утворюючих Міссурі трьох річок в 1872 р створено Єллоустонський національний парк. Недалеко від порогів Грейт-Фолс, де вода падає на 187 м на ділянці 16 км, знаходиться водосховище Каньйон-Феррі. По всій Міссурі створена мережа великих водосховищ (понад 100), а берега річки на особливо небезпечних ділянках укріплені, щоб уникнути повеней.

До речі, серйозні повені на Міссурі не рідкість. Так, навесні 2009 р штат Північна Дакота оголошувався зоною лиха, на Міссурі довелося підривати крижані затори, щоб не допустити затоплення міста Бісмарка. У басейні Міссурі за період з 1940 по 1950 р відбулося 100 великих повеней. Останнє сталося в 1952 р. Після цього заплава річки в нижній течії (від гирла річки Джеймс) була обвалована, і водні катастрофи залишилися в минулому.

Вода в Міссурі, завдяки вимиванню гірських порід, як і раніше каламутна, брудно-бурого кольору. Так що назва Міссурі – з індіанського “брудна річка” як і раніше актуальна. Протікаючи по штатам Монтана, Північна Дакота, Південна Дакота, Міссурі утворює водний кордон Айови, Канзасу і Небраски.

У верхів’ях Міссурі зберегла свій характер гірської річки, в середній течії, перетинаючи плато Міссурі, річка стає ланцюгом довгих водосховищ. А в нижній течії Міссурі і раніше схильна міняти русло, що змушує людину уважно стежити за намірами річки. У верхів’ях Міссурі харчування снігове, в середній і нижній течії – в основному дощове.

Ще один неприємний наслідок освоєння басейну річки, Міссурі стала дійсно однією з найбрудніших річок в світі, її береги заражені діоксином, вона несе стоки промислових підприємств і населених пунктів, розташованих на її берегах. В її нижній течії відзначено підвищений вміст радіоактивних елементів і важких металів.

Звання найдовшого припливу світу Міссурі отримала після того, як було точно доведено, що вона довше Іртиша, Який отримав заслужене друге місце в цій категорії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Характеристика річки Міссурі