Характеристика антропогенних екологічних криз
Отже, історія біосфери рясніє прикладами екологічних криз, викликаних антропогенними впливами. Такими прийнято вважати наступні.
Перший антропогенний екологічна криза стався приблизно 10 тис. Років тому і був кризою перепромисла тварин, коли в результаті розвитку полювання відбулося масове зниження поголів’я великих тварин. Це була криза консументів. Консументи – це організми, що є в харчовому ланцюзі споживачами органічної речовини. До консументам першого порядку відносять рослиноїдних тварин, до консументам другого і третього – хижаків.
Вихід з кризи був знайдений в ході неолітичної сільськогосподарської революції, ознаменувало перехід до виробничого господарства.
Пізніше, близько 2 тис. Років тому, стався криза, пов’язана з підвищенням продуктивності сільського господарства і появою надлишків продукції, які вже можна було міняти або продавати. Виснаження родючості грунтів викликало кризу примітивного поливного землеробства, тобто криза продуцентів. Продуценти – це організми, здатні до фото – або хемосинтезу і є в харчовому ланцюзі першою ланкою, творцем органічних речовин з неорганічних. В першу чергу це рослини і деякі види бактерій.
Ця криза була проміжним і не привів до корінних змін у взаємовідносинах людини і природи. Вирішити проблему вдалося в результаті другої сільськогосподарської революції, перейшовши до використання зрошувальних систем і широкого освоєння неполивних земель.
Наступна криза, який прийнято вважати другим антропогенним кризою, стався близько 300 років тому. Це була криза перепромисла рослинного матеріалу, пов’язаний з активним винищенням лісів (тобто криза продуцентів). Виходом з кризи стала промислова революція, в ході якої людство почало інтенсивне використання викопних мінеральних джерел енергії.
Близько 60 років тому у зв’язку з розвитком науково-технічної революції розпочався і триває в даний час третій антропогенний криза чи глобальна криза фізичного і хімічного забруднення біосфери. Третій криза стала кризою редуцентів, які вже не в змозі справлятися з розкладанням всього постійно зростаючого “антропогенного букета забруднень”. Редуценти – це організми, що розкладають мертве органічна речовина (наприклад трупи або покидьки) і перетворюють його в неорганічні речовини. До редуцентам відносять деякі види бактерій, грибів і рослин.
Особливі проблеми виникають з тими вперше синтезованими людиною речовинами, які не мають природних аналогів, а отже, для яких у природі немає організмів, здатних редукувати ці речовини до вихідних хімічних елементів.
У наші дні третій антропогенний криза доповнилася четвертого глобальним тепловим кризою. Водяні пари, вуглекислота, метан та інші гази, пропускаючи на землю високочастотне випромінювання Сонця, затримують теплове випромінювання планети. В результаті середня температура планети підвищується. Зростаюче споживання енергії і виділення парникових газів вже призвели до того, що середня температура приземного шару повітря за останні 25 років зросла майже на 1 ° С. В екваторіальній зоні вона не змінилася, але, чим ближче до полюсів, тим помітніше потепління. Температура підлідної води в районі Північного полюса зросла майже на два градуси, внаслідок чого почалося подтаіваніе льоду знизу. Навряд чи в осяжному майбутньому відбудеться підвищення рівня Світового океану і затоплення прибережних земель. Але вже зараз спостерігаються локальні руйнівні кліматичні ситуації, пов’язані з виникненням торнадо, цунамі, різкими перепадами погоди, повенями, – все це результат порушення термодинамічної режиму нашої планети.
В результаті наростання самоускоряющіхся негативних процесів рік за роком людство неухильно наближається до краю, за яким забруднення природи стає незворотнім. За підрахунками фахівців, до цієї фатальної межі залишаються лічені десятиліття – різне число десятиліть у різних авторів, але саме десятиліть, а не століть.
Перші дві революції – сільськогосподарська і промислова були вимушеними. Так, наприклад, голод, що виник в результаті інтенсивного полювання, і як наслідок дефіциту великих тварин змусив первісне суспільство зайнятися одомашненням диких тварин і землеробством.
Сучасний розвиток відносин людської спільноти з навколишнім його природою можна охарактеризувати як період необхідності переходу до наступної революції і перегляду сучасного типу взаємин людини і природи. І тут важливо – чи здатне людство оцінити результати попередніх криз і запобігти наближення чергового. В іншому ж випадку до нової форми взаємодії з навколишнім середовищем суспільство змусять перейти хвороби, голод, війни, етнічні та релігійні конфлікти, природні та техногенні катастрофи.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)