Характеристика Андрія Соколова в оповіданні “Доля людини”
Головним героєм в оповіданні М. Шолохова “Доля людини” є Андрій Соколов. Чоловік, який пройшов всю війну і втратив свою сім’ю, але все одно не зламався, він знайшов в собі сили жити далі.
Шолохов в своїх творах дуже точно описував героїв війни, тому що з деякими з них він спілкувався в живу. Одним з таких людей був простий незнайомець, у якого доля була дуже схожа на долю Андрія Соколова. Так і з’явився цей чудовий розповідь.
Андрій Соколов є такою людиною, в якому поєднані всі найкращі якості, це: розум, доброта, хоробрість, відвага, але до того ж він дуже скромний і справедливий. Головний герой даного твору народився на початку 20 століття. Він повністю пройшов всю громадянську війну і поїхав жити в село біля Воронежа. Тут Соколов заводить сім’ю і працює, він живе тихим і спокійним життям, але всьому цьому приходить кінець, коли почалася друга світова війна.
З початку війни Соколова поранили і він потрапив в полон до фашистів, де пробув близько двох років. Але, не дивлячись але все те, що він пережив, перебуваючи в полоні, він не опускав руки і знав, що продовжить захищати свою Батьківщину. Коли він збігає з полону, він дізнається страшну новину – дружина і дві дочки загинули, коли в будинок потрапив бойовий снаряд. Через деякий час загинув і син Соколова. Андрій приймає рішення піти на фронт, щоб раз і назавжди перемогти фашизм. Через деякий час війна закінчилася, але герою нікуди йти, він залишився зовсім один, у нього більше немає сім’ї і будинку. Його переповнює горе і туга, але він тримається і не дає емоціям взяти верх над ним. Через пару днів, на дорозі він зустрічає маленького хлопчика Ванюшку, який теж, як і Соколов залишився сиротою. Андрій приймає мужнє рішення і усиновляє Ванюшку.
Переживши таке велике горе, Андрій знайшов у собі сили не тільки жити далі, але і виховувати Ванюшку, не дивлячись на те, що вся його сім’я загинула у війні. М. Шолохов дуже точно описав образ радянської людини, такого простого, але в той же час справжнього героя. Це людина з непохитною характером, який не дивлячись на все пережите горе не склав руки, а продовжив жити і виховувати хлопчика, який за весь час став для нього як рідний син. Доля Андрія Соколова – приклад для кожної людини на землі.
Варіант 2
В образі головного героя твору автор показав найкращі якості російської людини, його поведінка в екстремальних ситуаціях.
На частку Андрія Соколова випала ті ж випробування, що довелося пройти багатьом його співвітчизникам. Зовні не примітний людина, що володіє звичайними робочими професіями, він воював у Громадянську війну на боці червоних, потім рятувався від повоєнного голоду, працюю на куркулів. Втративши рідних, Андрій одружився із сиротою і завів дітей. Як і багато інших, в ході індустріалізації він набуває нову спеціальність, стає водієм.
Однак тільки Велика Вітчизняна війна змусила звичайного російського людини проявити високі моральні якості. Опинившись без свідомості, Соколов потрапляє в полон. Він не бажав здаватися або просити про помилування, але німці вважали за краще його не вбивати, хоча подібні наміри у одного з фашистів були. У полоні Андрій не розм’як, але зберіг рішучість і вірність товаришам, убивши зрадника, який збирався розповісти, що один з офіцерів є комуністом, за що того чекала неминуча смерть.
Герой оповідання зберіг і вірність своєму військовому обов’язку, зробивши невдалий втечу з табору військовополонений. Однак справжнє мужність Андрій Соколов виявив в кабінеті начальника табору. Коли німець оголосив, що зараз розстріляє його і запропонував випити за перемогу німецької зброї, той відмовився, погодившись підняти тост за власну смерть. Голодний в’язень табору для військовополонених два рази відмовлявся від закуски, демонстративно взявши лише шматок хліба від булки на третій раз. Показана їм гордість і безстрашність вразили німця, що дарував йому життя. Мужність героя розповіді не було істеричним і награним, він проявив спокійну рішучість не принижуватися перед ворогом перед смертю.
Андрій вважав, що з німцями треба боротися і при першій нагоді, ризикуючи життям, втік з полону, захопивши німецького офіцера.
Його дружина і діти загинули під час війни, і Андрій залишився зовсім один. Показово, що, дізнавшись про загибель сім’ї, побачивши воронку від бомби на місці свого будинку, він не впав в істерику, а проявив стійкість, відразу вирушивши назад на фронт. Незважаючи на тяжкість від того, що він залишився один, герой оповідання перейнявся щирим співчуттям до маленького хлопчика-сироту і взяв його до себе, знайшовши цим сенс життя.
Герой розповіді проявив не тільки жорсткість і стійкість по відношенню до ворогів і важким життєвим обставинам. Випробування, через які йому довелося пройти, не озлобили душу цієї людини, що не витравили доброти і співчуття до інших.
Варіант 3
Твір є сповіддю звичайного російського людини, покаліченого нелегкій життєвій часткою.
Головним персонажем оповідання є Андрій Соколов, високий чоловік з сутулою спиною, величезними чорними від важкої роботи руками, наповненими тугою і порожнечею очима. Андрій постає перед читачем одягненим в заштопану, пропалену тілогрійку і мають недоглянутий, неохайний вигляд.
З раннього дитинства, втративши батьків і беручи участь у громадянській війні, чоловік відчуває життєві тяготи і знегоди. Повернувшись в рідну Воронезьку село, Андрій одружується, і доля дає йому шанс відчути щастя сімейного життя з порядної і господарської дружиною, яка подарувала Соколову прекрасних дітей.
З початком Великої Вітчизняної війни Андрій вирушає на фронт, неодноразово отримує поранення і контузію, а потім за збігом обставин опиняється в німецькому полоні. Перебуваючи в концтаборі, Соколов не втрачає сили духу, виявляє мужність і відвагу, убивши зрадника батьківщини і навідріз відмовившись пити з фашистами за їх перемогу.
В один із днів Андрію вдається втекти з фашистського полону, прихопивши з собою високопоставленого німецького офіцера. Опинившись на рідній землі, Соколов кидається на коліна і, гірко плачучи, обсипає землю поцілунками, ще до кінця не усвідомивши, що всі страждання життя в полоні позаду.
Повернувшись до ладу, Андрію приходить жахлива звістка про те, що вся його сім’я числиться загиблими, за винятком сина Анатолія, також воюючого на фронті. Волею долі перед закінченням війни Анатолій гине і Соколов залишається на всьому білому світі один, нездатним навіть відчути всю радість і щастя перемоги над фашизмом.
Після війни Андрій залишається жити в будинку фронтового друга в провінційному містечку російською і одного разу зустрічає на вулиці маленького хлопчика, який опинився сиротою. Соколов, втомлений від безрадісного самотності і туги від втрати близьких людей, оформляє усиновлення малюка, з появою якого життя Андрія починає набувати новим змістом.
Письменник, оповідаючи про нелегку долю російського народу на прикладі образу Андрія Соколова, розповідає про пережиті людських стражданнях, величезному людському горі, яке принесла з собою війна, але при цьому автор пишається стійкістю, шляхетності й мужності простого російського людини, незломленої життєвими труднощами і випробуваннями.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)