Характер регіональних проблем
У найзагальнішому випадку регіональні диспропорції можуть виникнути через дії ряду факторів.
Обділеності регіону природними ресурсами
Для Великобританії, наприклад, це гірські райони північної Шотландії. Якщо говорити про цей фактор в цілому, то при зростанні національного доходу подібна причина нерідко виявляється в сільськогосподарських районах країни. Наприклад, сільські графства Корнуолл і Девон не змогли залучити підприємства зростаючих галузей і виявилися нездатні забезпечити той же рівень життя, що і в інших частинах країни. Результат – або підвищення продуктивності через еміграції частини населення, або дохід на одного жителя регіону, менший за аналогічний показник по всій країні.
У ситуаціях, коли природні ресурси регіону не дозволяють розвивати в ньому нові галузі, будь-які поліпшення в ньому будуть в значній мірі залежати від зростання доходів в інших частинах країни. Сам же регіон може зайнятися, наприклад, більш активним залученням туристів, як, наприклад, Лейк Дистрикт (в північній частині Уельсу).
Обмеженість капіталу не дозволяє використовувати ресурси регіону в повній мірі
В першу чергу це характерно для країн, що розвиваються. Найбільш оперативним рішенням в цьому випадку могло б стати надання регіону відсутнього капіталу на пільгових умовах.
У довгостроковому періоді усунення подібного дисбалансу часто значно залежить від нових джерел отримання доходів. Так, експлуатація раніше не використовувалися ресурсів часом робить відсталі в минулому регіони динамічними і економічно життєздатними. Наочним прикладом такого перетворення можуть служити шотландське місто Абердин і Шетландские острова, що стали цілком благополучними регіонами Великобританії після того, як зростання цін на нафту і поява сучасних технологій нафтовидобутку на шельфах Північного моря уможливили її комерційний промисел. Джерелом може стати також зростання доходів в інших регіонах країни, чому сприяє, наприклад, розвиток туризму. На цьому засновано благополуччя в районі національного парку Лейк Дистрикт (Північний Уельс).
Стагнація або зниження ділової активності в ключовій галузі регіону
Розглянуті тут регіони, як правило, відрізняються вищим рівнем безробіття, що падають в порівнянні з іншими частинами країни доходами, низькою діловою активністю, низькою зайнятістю жінок, високими показниками міграції населення і недостатньо розвиненою інфраструктурою. Саме подібний тип регіональних диспропорцій створює проблеми для центрального уряду: адже в таких частинах країни найвищим виявляється і рівень безробіття.
І навпаки, інші регіони можуть нарощувати темпи настільки швидко, що їх майбутній розвиток призводить до перенасиченості в них людей, недостатності соціального капіталу і підвищеного інфляційного тиску. Однак проблеми обох типів регіонів взаємопов’язані, і тому політики, приймаючи ті чи інші рішення, повинні це обов’язково враховувати.
Вплив ринкової економіки на регіональні диспропорції
Класична модель порівнює економіку з рослиною, коли галузі, немов дерева в лісі, ростуть, старіють і з часом поступаються місцем новим поросль, тобто завжди є нові динамічно зростаючі галузі, в які можна направити ресурси з згортаються галузей. Теорія виходить з того, що сам ринок перерозподіляє людей, які втратили роботу, на нові місця. Падіння попиту на конкретний продукт призводить в кінцевому рахунку до безробіття і відносного зниження ставок заробітної плати для решти працівників. З іншого боку, там, де попит високий, ставки заробітної плати повинні рости. Подібні зміни в відносних розмірах ставок повинні: (а) наводити до переміщення робітників з низькодохідних галузей у високоприбуткові і (б) стимулювати структури бізнесу переміщати свої підприємства з регіонів, де доводиться платити високу заробітну плату, в регіони, де робоча сила порівняно дешева.
Недоліки ринкового механізму
Привабливими сторонами подібної теорії слід визнати досягнення економічної ефективності та виправлення дисбалансів за допомогою ринкового механізму. Однак якщо виходити при цьому, що державні програми регіонального розвитку не потрібні, то відразу ж дають про себе знати все вузькі місця, властиві роботі ринкового механізму.
(А) Ринки факторів коригуються набагато менш ефективно, ніж передбачає теорія. Трудові ресурси виявляються недостатньо мобільними, а ціни факторів, особливо заробітна плата, знижуються з великими труднощами. Ведення переговорів про її рівні в загальнонаціональному масштабі лише ще більше послаблює здатність цінових сигналів виправити регіональні диспропорції. І
ЗБАЛАНСОВАНЕ РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК
Нарешті, наявна інформація про фактори часто недосконала. Через це ринки капіталу, як правило, зосереджуються в найбільш процвітаючих регіонах країни. Якщо в роботі таких ринків проявляється спотворення, в тому числі і з-за неповної інформації, при обліку інвестиційних можливостей, наявних в периферійних регіонах, то в ці регіони інвестиції можуть не чинити або надходити в обсязі, недостатньому для покриття заощаджень, накопичених там.
(Б) Допущення, що надходження від масштабів бізнесу є постійними, на підставі якого будується розглянута тут теорія, дотримується далеко не завжди. Поки що обсяг випуску не досягне певної величини, підприємства обробної промисловості працюють в умовах постійно зростаючої економії від масштабів бізнесу, і тому регіони з високим рівнем заробітної плати можуть приносити і максимальний дохід на вкладений капітал. Тому слідом за робочими і деякі компанії стануть аналізувати варіант переміщення виробництва в ці краї. У міру вдосконалення системи комунікації найприбутковіші регіони будуть тільки вигравати від поступового розширення торгових зв’язків за рахунок частин країни, які переживають період занепаду. Так, близькість до континентальної Європи виявилася важливою перевагою південно-східного регіону Англії.
ЯКЩО МІГРАЦІЇ ПРАЦІ ТА КАПІТАЛУ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ТІЛЬКИ З РЕГІОНУ, Т. Є. БЕЗ ПРИПЛИВУ В НЬОГО, ТО проявляються й інші СЛАБКІ СТОРОНИ РИНКОВОЇ МОДЕЛІ.
(В) Ця теорія ігнорує такі екстернальні витрати, як втрату громадського капіталу і дезінтеграцію суспільства в відстаючих регіонах, надмірну щільність населення і інфляційний тиск в зростаючих регіонах.
(Г) З неблагополучних регіонів, як правило, перш за все їдуть люди в розквіті сил і найосвіченіші, кваліфіковані і заповзятливі, часто виступають лідерами суспільства. В результаті положення регіону ще більше погіршується, і тому він стає ще більш непривабливою для нових підприємств.
(Д) Модель виходить тільки з частково рівноважного підходу. У ній не враховується той факт, що міграція з неблагополучних частин країни призводить до зниження доходів населення цих місць. Мультиплікативний ефект скорочення споживчих і інвестиційних витрат ще більше погіршує і без того важке становище регіону. Слід зазначити, що навіть якщо, як пророкує ця теорія, за рахунок дії ринкових сил і можна домогтися економічної ефективності, все одно можуть знадобитися заходи, що вживаються урядом. Особливо це стосується питань, пов’язаних із забезпеченням рівності людей в деяких сферах. Скажімо, дана модель тільки пророкує, що існують міжрегіональні відмінності в оплаті чинників і що зайнятість в якійсь конкретній галузі буде автоматично знижуватися. Регіональний дохід на душу населення, можливо, не буде однаковим, оскільки відмінності в наявних ресурсах і галузева структура можуть привести до того, що в деяких регіонах буде набагато більше секторів з високими ставками заробітної плати, а в інших в основному будуть зосереджені галузі з дешевою працею.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)