Взаємодія вірусів з клітиною господаря

Взаємодія йде в єдиній біологічній системі на генетичному рівні.

Існує чотири типи взаємодії:

    Продуктивна вірусна інфекція (взаємодія, в результаті якій відбувається репродукція вірусу, а клітини гинуть); Абортивна вірусна інфекція (взаємодія, при якій репродукції вірусу не відбувається, а клітина відновлює порушену функцію); Латентна вірусна інфекція (йде репродукція вірусу, а клітина зберігає свою функціональну активність); Вірус-індукована трансформація (взаємодія, при якій клітина, інфікована вірусом, набуває нових, раніше не притаманних їй властивості).

Після адсорбції віріони проникають всередину шляхом ендоцитозу (віропексісу) або в результаті злиття вірусної і клітинної мембран. Утворені вакуолі, які містять цілі віріони або їх внутрішні компоненти, потрапляють в лізосоми, в яких здійснюється депротеїнізація, тобто “роздягання” вірусу, в результаті чого вірусні білки руйнуються.

Звільнені від білків нуклеїнові кислоти вірусів проникають по клітинним каналам в ядро клітини або залишаються в цитоплазмі.

Нуклеїнові кислоти вірусів реалізують генетичну програму по створенню вірусного потомства і визначають спадкові властивості вірусів. За допомогою спеціальних ферментів (полімераз) знімаються копії з батьківської нуклеїнової кислоти (відбувається реплікація), а також синтезуються інформаційні РНК, які з’єднуються з рибосомами і здійснюють синтез дочірніх вірусних білків (трансляцію).

Після того як в зараженій клітині накопичиться достатня кількість компонентів вірусу, починається збірка віріонів потомства. Процес цей відбувається зазвичай поблизу клітинних мембран, які іноді беруть у ньому безпосередню участь.

У складі новостворених віріонів часто виявляються речовини, характерні для клітини, в якій розмножується вірус. У таких випадках заключний етап формування віріонів являє собою оточення їх шаром клітинної мембрани.

Останнім етапом взаємодії вірусів з клітинами є вихід або звільнення з клітини дочірніх вірусних частинок.

Прості віруси, позбавлені суперкапсиду, викликають деструкцію клітини і потрапляють у міжклітинний простір. Інші віруси, які мають ліпопротеїдну оболонку, виходять з клітини шляхом брунькування. При цьому клітина тривалий час зберігає життєздатність. В окремих випадках віруси накопичуються в цитоплазмі або ядрі заражених клітин, утворюючи кристалоподібні скупчення – тільця Включень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Взаємодія вірусів з клітиною господаря