ВСТУП, або Як зрозуміти магію художнього слова
· Художня література як одна з форм духовної діяльності людини.
· Функції художньої літератури Багатозначність художнього образу.
· Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові тощо).
· Аналіз художнього твору.
Коли ми хочемо пізнати народ, то вивчаємо його культуру, тому що вона охоплює всі види діяльності людини – матеріальну й духовну.
Під матеріальною культурою розуміють усю сукупність створених людиною речей: предмети побуту, знаряддя праці, пристрої, споруди тощо. До духовної культури зараховують досягнення в галузі науки, мистецтва, філософії, релігії, освіти тощо. Результатом духовної діяльності людини є створення духовних цінностей – ідей, образів, теорій, утілених у наукових, релігійних чи художніх творах. Унаслідок духовної діяльності людей змінюється їхня свідомість, що приводить до цивілізаційного поступу окремих народів ти людства в цілому.
Протягом тисячоліть мільйони мислителів працювали на духовний розвиток суспільства. Імена великої частини з них залишилися для нащадків невідомими. Безсмертя здобули лише ті, хто написав вершинні мистецькі твори, здійснив значні наукові винаходи, хоч вони, звісно, спиралися на досягнення попередників.
Стосовно мистецтва, цей процес сучасною мовою визначимо так: у всі часи існували представники масової культури (попкультури) і таланти й генії. Перші метою своєї діяльності ставили – пристосувати мистецтво до наявного рівня розвитку людини, задовольнити її примітивні потреби. Щоб засвоїти твори попкультури, людині потрібно докласти мінімум зусиль, але вони не підносять, не розвивають її духовність. Це не означає, що твори попкультури не мають права на існували я: кожен може обрати те, що йому більше до вподоби, проте саме літературні шедеври змушують нас міркувати, можливо, часом і посперечатися з автором, а значить, – стимулюють нас до розвитку, до вироблення вміння бачити світ під різними кутами зору.
Представники елітарної культури розуміють, що кожна ЛЮДИНА унікальна, неповторна, тому своїми творами намагаються “очистити” її від нашарувань буденності, розвину ти в ній цю унікальність і неповторність. Саме тому вони й геніальні, що пробуджують у людині кращі риси, пригнуть до перетворення й удосконалення світу. Їхні твори поза часом.
Історія кожному з митців відводить своє місце. Процес відбору кращих духовних надбань людства визначний сучасний письменник Умберто Еко1 Образно сформулював так: “Культура пам’ятає лише піки творення, Гімалад…”. Тож, ознайомлюючись із шедеврами, ви під’єднуєтесь до колосальної енергії любові, яку концентрує мистецтво, долучаєтеся до ідей, які ніколи не втратять для людства актуальності. Але, щоб зрозуміти генія, треба постійно підніматися духовно до його рівня, самому трішки ставати генієм. Розвинути в собі кращі якості людині допомагають літературні твори.
1 Еко Умберто (1932-2016) – італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик.
Поняття “література” в широкому значенні означає будь-які твори, оформлені писемно. У вузькому – це художні тексти, створені за допомогою слови і які миють естетичну1Вартість.
Із сказаного вище випливають такі основні функції художньої літератури:
· естетична, тому що цей вид мистецтва розвиває почуття прекрасного в людині, орієнтує її на засвоєння загальнолюдських цінностей;
· пізнавальна, адже літературні твори дають змогу зрозуміти світ і самих себе, допомагають пізнати, у чому полягає цінність і сенс життя людини. Наприклад, читач часто “програє” події твору у власній свідомості, ставить себе на місце персонажа. Таким чином ми вчимося, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації, бачимо можливі наслідки своїх учинків, маємо можливість не робити тих помилок, які роблять герої того чи іншого твору;
· виховна, бо література формує моральні цінності, світогляд та ідеали читача. Крім того, художня література приносить читачеві неймовірне задоволення, насолоду від читання, через співпереживання з героями вона сприяє його моральному очищенню та вдосконаленню.
Особливістю художньої літератури є її образність. Це означає, що письменник відтворює картину світу, пропустивши її через власну свідомість і втіливши свої спостереження в образах.
Образ – це конкретна й водночас узагальнена картина життя, створена за допомогою авторської фантазії, що має естетичне значення.
Узагальненість образу полягає в тому, що в ньому поєднано багато схожих життєвих явищ або людських характерів. Конкретність образу означає, що він має індивідуальні особливості. Пам’ятаєте новелу Л. Пономаренко “Гер переможений”, яку ви читати в минулому році? У ній образ Фрідріха, з одного боку, є носієм ознак, усіх завойовників, що зазнали поразки, з іншого – має притаманні тільки йому індивідуальні риси характеру та зовнішні ознаки.
За предметом змалювання образи поділяють на обризи-персонажі, образи-пейзажі, образи-речі, образи-символи тощо.
Образи-персонажі відтворюють певний, людський характер, вони найчастіше стоять у центрі зображення, наприклад, образ Захара Беркута в однойменній повісті І. Франка, образ Івана Сили в повісті О. Гавроша.
Усі інші образи в художньому творі найчастіше виконують додаткову роль і підпорядковані розкриттю образу-персонажа. Наприклад: образ-пейзаж [змальовує явище природи):
…Тихі, ніжні зорі
Спадали з неба – білі, непрозорі –
І клалися в намет… Біло, чисто
Попід наметами…
[Леся Українка, “Лісова пісня”);
1 Естетика – наука про прекрасне й потворне.
Тільки ПО легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що насподі в посуді одбувається щось. Руки оживають потроху, то підіймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють лікті, щось плещуть, бгають та гладять там всередині, і раптом з дна посуди, з-під молока, підіймається круглеє сирове тіло, що якимсь чудом родилось. Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають в посуду… (М. Коцюбинський, “Тіні забутих предків”); образ-символ (надає конкретним явищам узагальненого змісту):
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак – шляхи биті
Заросли тернами.
(Г. Шевченко, “Думка”)
У цьому прикладі образ-символ терну автор використав на позначення важкого, непрохідного шляху, життєвих труднощів і перешкод.
За способом творення і сприйняття образи поділяють на зорові, слухові, дотикові тощо.
Зорові образи | Слухові образи |
…світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Т. Шевченко, “Сон” (“У всякого своя доля…”) | …у мене почали дзвонити коси, серпи, а важкий колос схилявся до землі, але в цю хвилину старий чорногуз поважно пройшов травою до болота, поклонився на всі чотири сторони, піймав необережну жабу і під глухий клекіт сполохав на ставищі дику качку… (Г. Косинка, “В житах”) |
Образом можна вважати також увесь художній твір, адже він у цілому є конкретним втіленням бачення автором картини світу.
Художні образи багатозначні. “Кожна книжка інкрустується1 інтерпретаціями2, що ми їй надавати протягом усього часу її існування… Щоби шедевр став шедевром, достатньо, щоб він був відомим і щоби всотав” у себе всі інтерпретації, які він же й провокує…” (У. Еко). Проаналізувати літературний твір значить інтерпретувати його ідеї, визначити проблеми, які порушує автор, охарактеризувати образи, дослідити МОВУ твору тощо.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте статтю підручника. Поясніть, як ви розумієте тезу, що художня література є однією з форм духовної діяльності людини.
2. Оберіть один із художніх творів, що вам найбільше подобається, і поясніть на його прикладі естетичну, виховну та пізнавальну функції літератури
3. Назвіть приклади образів за предметом змалювання та за способом творення і сприйняття.
4. Поясніть, як ви розумієте слова У. Еко про інтерпретації художнього твору.
1 Інкрустувати – тут. включати в якийсь твір уривки, цитати, рядки іншого твору.
2 Інтерпретація – розкриття змісту чого-небудь; пояснення, витлумачення.
3 Всотувати – перен. Вбирати в себе, сприймати різні враження зовнішнього світу
(1 votes, average: 5.00 out of 5)