Всмоктування

У травному тракті поживні речовини за допомогою ферментів гідролітично розщеплюються на фрагменти, які потім всмоктуються в першу чергу в тонкому кишечнику. Безпосередньо в шлунку всмоктується тільки етиловий спирт і коротколанцюгові жирні кислоти.

Процес всмоктування полегшується завдяки великій внутрішньої поверхні кишечника, покритої епітелієм щіткової облямівки. Ліпофільні молекули проникають через плазматичну мембрану шляхом простої дифузії, а полярні молекули – за допомогою транспортних систем (полегшена дифузія; див. Рис. 221). У багатьох випадках відбувається також спільний з іонами Na + транспорт, опосередкований переносниками. При цьому рушійною силою імпорту поживних речовин проти градієнта концентрації (вторинний активний транспорт; див. Рис. 221) є градієнт концентрацій іонів Na + (висока концентрація в просвіті кишечника і низька в клітинах слизової). Порушення систем транспорту може бути причиною захворювань.

А. Моносахариди

При гідролізі полімерних вуглеводів утворюються олігосахариди, що розщеплюються потім глікозідазамі (дісахарідаз, олігосахарідазамі), що знаходяться на зовнішній поверхні клітин щіткової облямівки. Утворені моносахариди проникають у клітини епітелію кишечника за допомогою різних сахарспеціфічних транспортних систем. Вторинний активний транспорт виявлений для глюкози і галактози. Ці цукру переносяться в клітку проти градієнта концентрації. При наступному перенесення вони надходять в кровоносну систему. Фруктоза переноситься за допомогою транспортної систему іншого типу шляхом полегшеної дифузії.

Амінокислоти (без ілюстрації)

Деградація білка каталізується протеиназами: в шлунку – пепсину, а в тонкому кишечнику – трипсином, химотрипсином і еластазою. Утворені при цьому пептиди далі гідролізуються різними пептидазами до амінокислот. Кожна група амінокислот переноситься в епітеліальні клітини за допомогою группоспецифических транспортних систем, що використовують спільний транспорт з іонами Na + (вторинний активний транспорт) або Na + – Незалежно полегшену дифузію. За допомогою цих процесів можуть переноситися і невеликі пептиди.

Б. Ліпіди

Жири та інші ліпіди погано розчиняються у воді (див. С. 53). Вони атакують ферментами тільки на кордоні фаз між водою і ліпідом. Чим більше ця поверхня, т. Е чим краще емульгованих жири, тим легше гідролізуються ліпіди. Відносно добре емульгованих жир молока. Переварювання жирів починається вже в шлунку завдяки наявності невеликих кількостей липаз слини і шлункового соку. Трудноусвояемие ліпіди, наприклад зі страв, приготованих зі свинини, емульгуючі тільки в тонкому кишечнику за допомогою солей жовчних кислот і фосфоліпідів жовчі і атакуются ліпазами підшлункової залози.

Жири (тріацілгліцеріни) розщеплюються панкреатичної ліпазою насамперед у положеннях 1 і 3 гліцерину. При цьому звільняються два залишку жирної кислоти, так що головними продуктами гідролізу є жирні кислоти і 2-моноацілгліцерінов. Невелика кількість гліцерину утворюється також в результаті повного гідролізу. Ці продукти розщеплення всмоктуються кишечником шляхом пасивної дифузії.

У клітинах слизової довголанцюгові жирні кислоти активуються коферментом А і використовуються для ресинтезу триацилглицеринов (жирів). Останні надходять в лімфу у вигляді хіломікронів і в обхід печінки через грудну протоку потрапляють в кров. По цьому шляху переноситься також холестерин (див. С. 63).
Коротколанцюгові жирні кислоти (з довжиною ланцюга менше 12 атомів вуглецю) надходять безпосередньо в кров і потрапляють в печінку через ворітну вену. Цим шляхом переноситься також гліцерин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Всмоктування