Вплив сонячних ритмів на Землю

Швидкі ритми сонячної активності впливають і на мешканців Землі. Відомо, що магнітні бурі в іоносфері викликають напади серцево-судинних захворювань у людей. Однак такі ритмічні впливу на біосферу планети сприяють і бурхливому розвитку життя на Землі. А того, що нас кожну мить пронизують космічні частинки, ми просто не помічаємо – це фон життя, а можливо, і гарантія її.

Англійська палінологіі М. Келлі, досліджуючи викопну пилок з острова Баффінова Земля, встановив, що цикл інтенсивності вітрів, що переносять пилок з лісів південних районів Канади, розташованих в декількох сотнях кілометрів від місця узяття проб, дорівнює 200 рокам. За твердженням астрономів, цикли сонячної активності теж рівні 200 рокам. Якщо М. Келлі прав, то в другій половині XXI століття у Великобританії і на найближчих до неї островах зими стануть сніговими і морозними. Історик Д. Андерхилл, переглядаючи щоденники сільських священиків Англії XVII – XVIII століть, дійшов висновку, що погода 70 – х років минулого століття схожа з погодою сімдесятих років XVIII століття. Так обгрунтовується припущення про настання малого льодовикового періоду в Північній півкулі планети в найближчі десятиліття.

Тривалі ритми порядку 8900 років відповідають зміни магнітного моменту Землі і, можливо, пов’язані з таким же ритмом інтенсивності космічного випромінювання. Максимум даного ритму, певний радіовуглецевим методом, доводиться на I століття нашої ери.

Геологи виявили ще більші цикли. Так, періоди інтрузівний активності в земній корі рівні 160 плюс мінус 20 мільйонів років, а періоди біостратиграфічних шкали фанерозоя – 214 плюс мінус 20 мільйонів років. Згадаймо, що Сонячна система завершує галактичний рік за 176 мільйонів років, а повний оборот навколо центру Галактики відбувається за 220 мільйонів років. В історії Землі цикли середньої тривалості 200 мільйонів років виділені астрофізиком В. Б. Ляцкого. Мегациклів, рівні всьому фанерозой (останні 600 мільйонів років), характерні і для більш давніх епох (три циклу протерозою і три циклу архею) Л. І. Салоп припустив, що цикли в 600 мільйонів років визначаються ритмами катастрофічних спалахів наднових зірок, коли дози опромінення перевищують 25 000 рентген. В результаті відбуваються різкі повороти у розвитку біосфери, відмирають сімейства і класи живих організмів, повторюються мутаційні спалаху і грандіозні якісно – кількісні перетворення всього живого. Усередині мегациклів виділяються цикли 300; 200 (± 20) і 50 мільйонів років.

Все сказане вводить нас в рітмованний світ Всесвіту, де в ущільнених об’єктах зосереджена основна маса речовини. Академік В. А. Амбарцумян звертає увагу на те, що у Всесвіті речовина переважно розпорошується, а не збирається в щільні маси. Метеори – це осколки комет, астероїди – релікти планет, а метеорити – кам’яні бризки болідів. Планетарні туманності не є місцем народження нових планет, а являють собою розширюються зі швидкістю 15-30 кілометрів на секунду викиди зоряної речовини, розсіюються приблизно за 100 тисяч років – термін незначний в масштабах життя Землі. І зараз в космосі утворюються зоряні скупчення, які проіснують не більше мільярда років, а потім розпадуться за 10-1000 мільйонів років. Якщо прав В. А. Амбарцумян, який заявляє, що “вік Галактики не може по порядку величини перевершувати 110 мільярдів років”, то Земля і близькі до неї матеріальні тіла (Марс, Меркурій, Венера, навіть Місяць і нагадує її Іо) енергетично ще дуже активні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вплив сонячних ритмів на Землю