Вплив природних і техногенних катастроф на глобальну екологічну ситуацію
Останнім часом у науковий обіг увійшло нове поняття про ризик – як для окремої людини, так і для держави, і для всього світового співтовариства. Серед можливих ризиків розрізняють видові, побутові, соціальні, військові, екологічні, етнографічні, транскордонні та ін За ступенем охоплення всі вони можуть бути локальними, національними, регіональними та глобальними, а за ступенем впливу – надмірними (неприйнятними), гранично допустимими (максимально прийнятними ) і прийнятними. Розрізняють також контрольовані і неконтрольовані ризики.
Саме ризики служать головним джерелом виникнення надзвичайних ситуацій, при яких на певній території порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров’ю, завдається шкода їх майну, а також господарству і навколишньому середовищу. Безпосередньою причиною виникнення ризиків можуть служити стихійні лиха, аварії, катастрофи, непродумана господарська діяльність, військові та етнічні конфлікти та ін Надзвичайні ситуації також зазвичай поділяють на два великі класи: природні та антропогенні.
Самі по собі стихійні природні явища (або стихійні лиха, або несприятливі та небезпечні явища природи – ЛИС) надзвичайно різноманітні, так що існує багато різних їх класифікацій. За часом такі явища поділяються на раптові (наприклад, виверження вулкана, схід сніжної лавини, зсув) і відносно довготривалі (наприклад, посуха, ерозія грунтів), а за джерелом виникнення – на зовнішні (наприклад, падіння метеорита, виникнення магнітної бурі) і власне “земні” (наприклад, землетрус). Але особливо важлива генетична класифікація стихійних природних явищ і відповідно викликаються ними надзвичайних ситуацій.
Більшість з несприятливих і небезпечних явищ природи мають місцевий, локальний характер прояву. Але деякі можуть досягати рівня національних, регіональних і навіть глобальних катастроф. Такі катастрофи траплялися протягом всієї історії людства, починаючи з загибель напівлегендарної Атлантиди, але особливо вони почастішали в XX в. у зв’язку з посиленням антропогенного впливу на природу. Тому в наші дні багато ЛИС правильніше було б називати не природними, а природно-антропогенними (або антропогенно зумовленими). Набагато збільшився і матеріальний збиток, що наноситься такими катастрофами.
Згідно авторитетним західним джерелам, тільки з 1965 по 1992 р. від природних катастроф у світі загинуло біля 3,6 млн, а постраждало більше 3 млрд осіб. Загальний економічний збиток від них за той же час оцінюється величезною сумою в 340 млрд дол Відтоді кількість природних катастроф ще більш возрасло (рис. 134). Що ж до матеріального збитку, те тут, як кажуть, рік на рік не доводиться. Наприклад, в 2006 р. такий збиток склав 50 млрд дол, а в 2005 р. – 220 млрд дол Але саме цей рік виявився рекордним за всю історію.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
Рис. 134. Динаміка кількості великих природних катастроф у світі
До числа найбільш частих і небезпечних природних катастроф відносять повені, землетруси, посухи, тропічні циклони. Статистика свідчить про те, що найбільше число загиблих буває пов’язано з повенями, тропічними циклонами і землетрусами, а постраждалих – з засухами, повенями і тропічними циклонами.
За даними ЮНЕСКО, лише за останнє сторіччя в світі від повеней загинуло 9 млн осіб, не кажучи вже про принесеному ними колосальній матеріальний збиток. Тільки в 1980-х рр.. на земній кулі сталося кілька дуже великих повеней, кожне з яких призвело до загибелі тисяч людей. А чисельність НЕ загиблих, але постраждалих від цих повеней обчислюється сотнями тисяч
і навіть мільйонами (в Еквадорі, Бразилії – по 600-700 тис. чоловік, в Китаї – більше 5 млн, а в Бангладеш в 1988 р. – навіть 45 млн!). За даними А. Б. Авакяна, наприкінці 1990-х рр.. перше місце за кількістю повеней (35-45%) займала Азія, друге – Північна Америка, третє – Африка. У 2002 р. в результаті повеней позбулися даху 17 млн??жителів більш ніж 80 країн, більше 3 тис. людей загинули.
Від землетрусів у світі щорічно гинуть приблизно 10 тис. чоловік, а матеріальний збиток від них наближається до 500 млрд дол
Тільки в XX в. у світі сталося близько 30 катастрофічних землетрусів, жертвами яких у кожному окремому випадку стали тисячі людей. Прикладами їх можуть служити землетрусу в Італії в 1908 р., під час якого загинуло 120-150 тис. чоловік, в провінції Ганьсу (Китай) 1920 р. – 120 тис., в Токіо 1923 р. – 140 тис., в Туркменії в 1948 р. – 110 тис., в Перу 1970 р. – більше 60 тис., в Гватемалі в 1976 р. – більше 80 тис., у Китаї в тому ж році – 240 тис., у Вірменії в 1988 г. – 25 тис., в Ірані в 1990 р. – 50 тис., в Туреччині в тому ж році – 25 тис. чоловік, в 2003 р. в Ірані – 20 тис..
Великі людські і матеріальні втрати бувають пов’язані також з підводними землетрусами і викликаються ними цунамі (по-японськи “велика хвиля”). Найбільш яскравий приклад такого роду-землетрус в Індійському океані, що відбулося 26 грудня 2004 у північних берегів про. Суматра. Само землетрус позначилося тільки на прилеглих районах, а цунамі – на десятці країн Південно-Східної та Південної Азії (рис. 135). Загальна кількість жертв оцінюють в 150 і навіть в 200-220 тис. чоловік.
Те ж відноситься до тропічних ураганів, періодично поражаюзщім Південь США.
У 2005 р. на ці райони обвалився один з найбільш руйнівних за всю історію країни ураган “Катріна”, який завдав збитків в 100 млрд дол Він затопив і зруйнував м. Новий Орлеан, пошкодив трубопровідну мережу і більше 1 тис. нафтових платформ в Мексиканській затоці. Не встигли Техас, Алабама і Луїзіана оговтатися від “Катріни” як їх вразив ураган “Вільма”. За ним послідували “Рита”, “Дін” та інші.
Як найбільш яскравий приклад періодично повторюється природної катастрофи, до того ж за своїм масштабом наближається до глобальної, можна навести справді дивовижний природний феномен – явище Ель-Ніньо.
У звичайні роки вздовж усього Тихоокеанського узбережжя Південної Америки через прибережного підйому більш холодних глибинних вод (апвелінгу), що викликається холодною течією Гумбольдта, або Перуанським, температура біля поверхні океану коливається в сезонних межах від 15 до 19 ° C. Це створює дуже сприятливі умови для розвитку фітопланктону і зоопланктону, основного корму для риб. Не дивно, що цей район належить до числа найголовніших рибальських районів світу. Однак раз на кілька років відбувається аномальне потепління прибережних поверхневих вод, в результаті якого їх температура піднімається до 21-23 ° C, а іноді й до 25-29 ° C. Саме це явище і отримало найменування Ель-Ніньо. [81]
Потепління поверхневих вод призводить до вкрай негативного економічного ефекту. Він виражається в загибелі або відхід у відкритий океан холодолюбивих промислових видів риби (в першу чергу анчоусових), в масовій загибелі харчуються рибою птахів. Крім того, на Тихоокеанському узбережжі Південної Америки різко підвищуються температури повітря, починаються рясні дощі, катастрофічні повені і зсуви.
Більш того, кліматичні зміни, які є наслідком Ель-Ніньо, охоплюють не тільки Південну Америки, але і багато інших районів земної кулі. Це пояснюється тим, що в такий період в тропічній частині Тихого океану відбувається докорінна зміна атмосферної циркуляції, що приводить до зміщення зон високого і низького тиску і порушення “класичного” пасатного перенесення повітряних мас із стійкими східними вітрами. Тому кліматичні умови змінюються в самих різних частинах акваторії та прибережних районів цього океану.
За останні півтора століття явище Ель-Ніньо в досить сильній формі спостерігалося більше 20 разів, у тому числі 9 раз у другій половині XX в. Так, в 1982-1983 рр.. “Немовля” завдав світовій економіці збитків майже в 14 млрд дол і забрав 20 тис. життів. У 1997-1998 рр.. збиток від нього досяг 50 млрд дол Найбільше цей феномен відбився на виробництві сільськогосподарської продукції. Викликані ним посухи і тропічні зливи завдали великої шкоди кавовим плантаціям Центральної Америки, Колумбії, Бразилії, Індонезії, привівши до зростання світових цін на каву. Скоротився збір какао-бобів в Кот-д’Івуарі, чаю в Індії та в Кенії, цукрової тростини в Вест-Індії. Постраждало також сільське господарство Китаю, Австралії, Аргентини, багатьох інших країн. Вилов анчоусів в Перу відразу скоротився на 90%. Лісові пожежі вийшли з-під контролю в Амазонії, південній частині Мексики, в американських штатах Техас і Флорида, в Індонезії. Основні кліматичні аномалії, пов’язані з Ель-Ніньо в 1997-1998 рр..,
Техногенні аварії та катастрофи також представляють собою дуже велику загрозу для сучасного людства і призводять до виникнення надзвичайних ситуацій, але вже техногенного походження.
При класифікації таких аварій та катастроф їх зазвичай поділяють на:
1) транспортні;
2) з викидом хімічно небезпечних речовин;
3) з викидом радіоактивних речовин;
4) з викидом бойових отруйних речовин;
5) аварії та катастрофи на електроенергетичних системах;
6) на комунальних системах життєзабезпечення;
7) на очисних спорудах;
8) на греблях;
9) пожежі та вибухи. Всі ці види аварій і катастроф в XX в. також помітно почастішали. А оскільки і самі виробничі об’єкти – особливо в другій половині століття – стали більше, масштаби порушень екологічної обстановки в результаті аварій і катастроф також значно зросли.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)