ВОЗОВИЦЯ – Василь Мисик

Related posts:

1. БАБА – Василь Мисик П. Тичині Ой стара бабуся – дев’яносто. Нажилась на світі, що й казати. Не так нажилась, як наробилась – Рук і ніг не чує на негоду. Цілі дні лежить без руху, водить По стіні очима, все шукає Хоч промінчик сонця, бо, проживши Стільки літ, за працею ні разу Не могла на нього надивитись. А засне […]...
2. Буколіка Буколіка (грецьк. boukolos – пастух; boucolikos – пастуший, сільський; tа boucolica – пастуша пісня) – жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі. Започаткований в Елладі (Теокріт, III ст. до н. е.), він розвинувся у творчості Мосха (II ст. до н. е.), Вергілія (І. ст. до н. е.) та ін., […]...
3. ЗОЛОТА ПТАХА – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ У квітні Білим небом вишневого молока Літають золоті птахи: Золоті птахи дахів. Вони політають-політають І, як голуби, знову сідають на хати. Аж якось одна золота птаха Прилетіла із білого неба до мене І забрала мої руки, моє серце, Мої очі і мій спокій. І потім зникла у білому небі. Довго я ходив, Довго ходив – […]...
4. Василь Симоненко – БАБА ОНИСЯ У баби Юнисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого ж горя нема, Ніж те, коли старість мати В домівці стрічає сама. Немає такої біди і муки, Ніж сумно з-під сивих брів Дивитись щодня, як внуки Ростуть без своїх батьків. […]...
5. Василь Симоненко – КАЗКА ПРО ДУРИЛА Ото ж воно й почалося з Того, Що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів Небогу – Зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду – в воді Не тоне, Почухав тім’я дурний, А тоді Почав серед річки – Хай Бог боронить! – Ходить на руках по воді. Походить трохи та ляже Полежить, На […]...
6. Експедіція в природу – ВАСИЛЬ БЕРЕЖНИЙ Василь Бережний Експедіція в природу – Лежи, лежи, синку, тобі ще не можна рухатись. Отак. А тепер порозмовляємо. Скажи, синку, поясни мені: навіщо ви це зробили? – Навіщо? А хто його зна… Хотілося до природи, кортіло дихнути тією… дикою атмосферою… – Невже ви не розумієте, що півсфера над містом захищає усіх мешканців… – …від грізних […]...
7. З ПОЕМИ “ВАСИЛЬ ТЬОРКІН” Переправа – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ Переправа, переправа! Берег лівий, берег правий. Сніг, ріка, льодок лама… Кому пам’ять, кому слава, А кому – вода, пітьма,- І сліда ніде нема. Ніччю, першим із колони, Обламавши з краю лід, Перший взвод спустив понтони. Навантажився як слід, Навантажився, відчалив. Другий взвод слідом за ним. За хвилину від причалу Рушив третій за другим. Мов плоти, […]...
8. ПОБАЧЕННЯ З КОСИНКОЮ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Письменнику Григорій Косинка, сьогодні я Вас відразу впізнав у натовпі – такого синього костюма я іще ні в кого не бачив. І хоча я з Вами не був знайомий, я відразу впізнав, що то Ви. Я не буду Вам називати себе, просто один з сьогоднішнього натовпу, тільки от, може, той, хто Вас упізнав. Пробачте, що […]...
9. “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на землі. Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Василь Стус прожили тільки 47 років, Леся Українка – […]...
10. Церква святої Ірини – ВАСИЛЬ СТУС Церква святої Ірини Криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим я її розведу? Жінку лишив – на наругу, Маму лишив – на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Глипає оком в’язниця, Наче сова із пітьми. Київ за гратами, Київ Весь у квадраті […]...
11. Василь Симоненко – ПІЧ Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застуджений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
12. Подарунок телепата – Василь Бережний Оповідання 1 – Ну, то як же ваш експеримент? – спитала Соломія Олексіївна, пораючись біля невеликого круглого столика, що стояв біля розчиненого вікна. її красиві ніжні руки так і пурхали над білою скатертиною, неначе два птахи, ставлячи то вазу з фруктами, то чайний сервіз, то тарілки. Сергій Антонович так задивився на ті ру-ки, що й […]...
13. ДОРОГА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – Я йду, йду, мамо. – Не йди не йди, сину… Пішов, бо стелилася перед його очима ясна і далека. Кожні ворота минав, усі білі вікна. Любив свою дорогу, не сходив з неї ніколи. Уднину вона була безконечна, як промінь сонця, а вночі над нею всі звізди ночували. Земля цвіла і квітками своїми сміялася до […]...
14. Скільки може прожити корова? Корова – це сільськогосподарське тварина, що відноситься до великої рогатої худоби. Скільки років живе Корова Виведена і селекціонована людиною протягом декількох тисячоліть. Тому до самостійного життя в дикій природі не здатна. За тривалістю життя можна розрізняти лише загальну біологічну тривалість життя і тривалість її використання в господарстві. Загальна біологічна тривалість життя корови В середньому корови […]...
15. Віра в перемогу нового світу – за поезією В. Чумака – В. Еллана-Блакитного – 11 клас – ВАСИЛЬ ЧУМАК – ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора. Василь Чумак […]...
16. ВАСИЛЬ СЛАПЧУК Провідною рисою цього поета є його органічність, природність. В. Слапчук – уже зрілий поет, тому тяжіє до циклів, складноструктурованих поетичних полотен. У своєму доробку має вінки сонетів, причому версифікаційно бездоганні, які сьогодні не часто зустрінеш і у міських рафінованих естетів. Лірика В. Слапчука виразно філософічна, глибоко закорінена в українському фольклорі. В інтонаціях його поезій постійно […]...
17. ТИХОНЯ – Василь Земляк Толя недовго гостював на бабусиних хлібах. Десь на другий чи третій день по приїзді в село його бачили на колгоспнім дворі. Це був тендітний, бліденький підліток, мало схожий на сільських хлопчаків, огрубілих, засмаглих, немов налаштованих до роботи, їх охоче відправляли в поле, кого до жаток, кого до снопів, навіть найменшого з них, пустуна Петрика, взяли […]...
18. Сини – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе: – Старий пес, все лютий, […]...
19. СУПЕРНИКИ – Василь Симоненко І Вітер пісню співав стоголосо, Але раптом в екстазі німім Зупинивсь біля тебе і млосно Зазітхав у волоссі твоїм. І підслухали зорі і трави, І підслухали ріки й мости, Як шептав тобі вітер ласкаво: “Я такої не бачив, як ти… Хочеш – хмари для тебе розвію? Хочеш – землю в дощах утоплю? Тільки дай мені […]...
20. Василь Симоненко – ДУМА ПРО ЩАСТЯ Увійшла вайлувате в сіни, З хати віє нудьга Й самота. У руках засміявся віник – Спритно валянки обміта. Тупотить Об долівку ногами І мороз вибива З рукавиць. З нею В хату ввірвався гамір, Ошалілий сміх сніговиць. Мов воскресли Принишклі діти – Тупіт, лемент, Вищання й писк. Місяць хоче, Мабуть, погрітись – Суне в шибку Свій […]...
21. Експеримент “Корона” – ВАСИЛЬ БЕРЕЖНИЙ Василь Бережний Експеримент “Корона” Оповідання 1 Дзвоник долинав ніби крізь кілометровий шар чорної вати. Та все-таки слуховий центр зафіксував його, почала формуватися думка: дзвонить, але не встигла оформитись, розпалася на світні скалки, вони зникли, і знову кучугури чорної вати налягли на свідомість. Але дзеленчання не стихало і таки пробилося. Рука сама по-тяглася до слухавки. З […]...
22. ПЕРЕЛЕСНИК – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Саме нинi минуло вже двiстi чотири зими та двiстi три весни, як це сталося… Був тодi в одному селi гарний-прегарний, ставний парубок, бравий козак Залiзняк. I був вiн такий бравий, смiливий та завзятий, що всi люди про нього говорили: – Цей не те що ляха чи турка – вiн i самого Бiса не злякається. Умiв […]...
23. Василь Стус – незламний лицар правди і свободи – 11 клас – ВАСИЛЬ СТУС – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу. Поезія Василя Стуса – це складний філософський світ осмислення дійсності, прагнення до розкріпачення […]...
24. “Буду свій світ різьбити, як камінь” (Василь Стефаник) – Василь Стефаник (1871 – 1936) – Українська література 10-х років Перші новели Стефаника вразили читача своєю правдою, а критиків – новаторством. “Йому не довелось шукати навмання дороги, як Федьковичеві,- зазначала Леся Українка,- ні боротись за своє літературне існування, як Кобилянській. Чи то яскравість таланту, чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним. Він досконало володіє формою і має подиву гідний смак у доборі своїх творчих засобів. […]...
25. Короткий переказ – Потерчата – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й Домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свята й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув […]...
26. СТАРИЙ ЗАВІТ – Герасим’юк Василь Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці Читав Старий Завіт. А поруч труп Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, Зіяв барак. Не винесли і вранці, І тато книгу між собою й ним Поклав. Заплющив очі і розплющив. Бо вимовить не міг. А зір подужчав. Здіймавсь барак, мов полонинський дим. Ще мертво спали і живі. Тому Почув […]...
27. “ПОТЕРЧАТА” – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде. – Неначе тобі в болото пірнув! – промовила дячиха сама до себе й із серця підкинула цілий оберемок […]...
28. ПОТОРОЧА ХРИПКА – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Хрипка придбала собi це наймення з того самого часу, як стала Поторочею. Мало хто знав її молодiсть, бо прийшла вона з чужої, далекої сторони. Сама ж вона була неговiрка, як i всi Поторочi, й нiколи нiчого не розповiдала про себе. Та й не було кому щось розповiдати, бо Поторочi живуть собi цiлком окремо вiд iншої […]...
29. “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови життя, прагнення і сподівання народу. Він гостро переймався його бідами, невлаштованістю, беззахисністю перед бюрократами. Животрепетні, актуальні, викривальні поезії “Баба Онися”, “Дід умер”, “Дума про щастя”, “Жорна”, “Злодій”, […]...
30. Брате мій, орле – ВАСИЛЬ БЕРЕЖНИЙ Василь Бережний Брате мій, орле Оповідання 1 – Що ти бачиш? – Сіра пелена, по ній пляма рухається. А що то? – Море. Пливе лайнер. Мабуть, туристи… Після операції, як тільки одужаєш, і ми з тобою попливемо. Правда? – Обов’язково. – Ти побачиш, природа щедра на форми і кольори. – Ти впевнена, що побачу? – […]...
31. Короткий переказ – Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО * * * Ну, скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як […]...
32. ЗЛИДНI ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Був собi один чоловiк i жив вiн гарно та заможно. Працював ретельне, вчасно виконував кожну роботу, й було йому добре. В того чоловiка була мила жiнка: роботяща, охайна, лагiдна. Жили вони щасливо, все мали, нiчого лiпшого вiд долi не жадали. На працю також не нарiкали. Та от якось одного дня принесли їм з пошти листа. […]...
33. Василь Симоненко – ВИНО З ТРОЯНД Новели та гуморески На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не міряв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других – неприхована хіть, а треті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кидала чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. […]...
34. НОВИНА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
35. ІМЕНИНИ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. Коли сім’я обідає, у бабусі дрижать руки. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, крапельки капають на стіл. Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини в них буде […]...
36. РИБАЛЬЧИНА РУСАЛОНЬКА – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Було те давно, давно… В той час ще жили на нашiй землi хоробрi та славнi лицарi – козаки-запорожцi. Були вони такi смiливi та завзятi, що їхня слава лунала не тiльки по Днiпрових порогах та по Вкраїнi широкiй, а знали їх по всьому бiлому свiтi. А помiж тих козакiв був один молодесенький козаченько, на наймення Iваненко, […]...
37. НЕЧИСТА СИЛА – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Було це в тисяча дев’ятсот бiдувадцятому роцi. На Лисiй горi, пiд Києвом, ще з ранньої весни почалася жвава робота. Мiсцевi Чорти будували нову, велику свiтлицю. Хухи обкладали її мохом, блискучими мушлями, сосновими шишками та iншими оздобами. Вiдьми пiдмiтали подвiр’я, посипали пiском, чепурили стiни. Лiсовики садили новi дерева, ряснi кущi та чудовi квiти. Мавки пололи квiтники, […]...
38. ВОВКУЛАКА ХРЕБ – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Хреб-Вовкулака так само, як i всi iншi Вовкулаки, був сином престарої Смертi. А як був вiн одним з перших її дiтей, то й сам вже був дуже старий та немiчний, а через те й немоторний. Багато тисяч рокiв Хреб вже тинявся по землi. Перебував вiн по рiзних сторонах: спочатку по бiльших цвинтарях, а потiм йому […]...
39. ЧОРТОВА ПЕРЕЧНИЦЯ – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Чорт Гiрчило прокинувся, як завжди, саме в той момент, коли сонце доторкнулося землi своїм нiжним червоним краєм. Ще не встигло воно закотитися за гору, як Гiрчило вже був чисто виголений й хлюпався у мисцi з теплою водою. Вiн добре вимив милом свої гострi вуха, щiточкою пошарував пазурi й почав одягатися. Тим часом його мати варила […]...
40. ОКЕАН – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін Уже за мною голубині сестри, Кигичучи, мов сон, витають; Як море все на віщім перехресті, Та все спливає в сиву тайну. Чого це незриданні зграї кружать Без сонця до мого чола? Нас доля – як не стали ще подружжя – Вже океаном розвела… Вже досвітом на глибині відчаю, Де риза пориває вічно; О, рідне серце! […]...