Вологі тропічні ліси – реферат

Ландшафти вологих тропічних лісів. Той кому пощастить летіти з Ліми в Ікітос, адміністративний центр департаменту Лореті на сході Перу, перетне по повітрю білі вершини Сьєрра-Бланка і побачить, як перед ним раптово відкриється гігантське зелене море – величезна область вологих (дощових) тропічних лісів басейну річки Амазонки. Немов хвилі прибою, здіймається темна зелень на східних схилах Анд, утворюючи облямівку гірських вологих лісів, яку перуанці поетично називають Ceja de la montana – “Брова гори”.

Зелений килим простягається до горизонту; його розривають лише світло-коричневі извивающиеся стрічки річок і заплавні озера, вкриті плаваючими на поверхні водними рослинами.

Вологі тропічні ліси поширені в основному біля екватора, по обидва боки від нього. Вони покривають великі території – особливо в Південній Америці, Південно-Східної Азії та Африці. Найбільша з таких областей – низовину басейну Амазонки і її приток. Цей величезний район ще який ще Олександр Гумбольдт назвав гілеєю (місцевістю, покритої лісом), вважається своєрідним зразком, еталоном тропічного вологого лісу. Із заходу на схід він простягається на 3600 км, а з півночі на південь – на 2800 км. Інший великий район вологих тропічних лісів знаходиться на східному узбережжі Бразилії. В Азії вологий тропічний ліс простягається від Бірми і Таїланду через Малайзію, Індонезію і Філіппіни до Північної Австралії. В Африці суцільний масив таких лісів протягнувся по прибережним територіям від Гвінеї до гирла Конго.

Людям, які звикли до змін сезонів року, дуже важко собі уявити, що десь є місця на Землі, де не існує зими і літа, осені та весни. А між тим вологий тропічний ліс – якраз таке місце. Надзвичайно рівні, слабо коливаються протягом року температури, а також рясні опади, кількість яких майже не змінюється незалежно від сезонів, – ось ті умови, в яких виростають вологі тропічні ліси.

Однак було б помилкою вважати, що клімат в цих районах вкрай жаркий. Абсолютні максимуми температури (найвищі їх позначки) знаходяться між 33 і 36 С, тобто ледве перевищують властиві середніх широт. Але особливо характерно, що тут протягом усього року середньомісячні температури залишаються практично незмінними: 24 – 28 С. Майже те ж саме можна сказати і про опади. Поблизу екватора немає і сезонних відмінностей у тривалості дня, там щоранку сонце сходить близько 6 годин і піднімається в сяючому блакитному небі до зеніту. У першій половині дня з’являються купчасті хмари, і потім, зазвичай після полудня, вибухає гроза з сильною зливою. Незабаром небо знову прояснюється, яскраво сяє сонце, і температура підвищується. Така зміна погоди може ще раз повторитися до заходу сонця, яке приблизно в 6 год вечора швидко скочується за обрій. І так день у день, практично без винятків, кожен місяць, кожен рік.

Грунти вологих тропічних лісів – це “патріархи” серед грунтів, виключно стародавні освіти, виникнення яких часто сходить до третинного періоду. Тисячоліттями вода, повітря, коріння рослин і лапи звірів руйнували материнські гірські породи. Звідси така висока ступінь їх зруйнованості: потужність перемеленого ними шару (кори вивітрювання) місцями досягає 20 метрів.

Рясні дощі в поєднанні з цілорічним теплом сприяють моментальному вимивання частини хімічних речовин з грунту, в результаті чого грунт насичується оксидами заліза.

Ці оксиди фарбують грунт у цегляно-червоний колір, за що вона і отримала назву кремнезему, або ферралітних грунту (від лат. “Феррум” – “залізо”). Ці грунти начебто повинні бути казково багаті поживними речовинами. Адже тепло, волога, величезна кількість щорічно відмирає рослинної маси – найкращі Умови для утворення родючого гумусу. Але “се зовсім навпаки. У цих грунтах немає (або майже немає) кальцію, азоту, фосфору, так необхідних рослинам. За сотні століть майже всі поживні речовини з грунту перейшли в рослинність, яка і стала основним сховищем, акумулятором поживних речовин в ландшафті. А відмерлі частини рослин настільки швидко розпадаються в цьому сприятливому кліматі, що, не встигнувши накопичитися, відразу потрапляють в “лапи” кореневим системам дерев і знову вступають в біологічний кругообіг.

Ще кілька десятиліть тому вважали, що вологий тропічний ліс – це завжди непрохідні зарості дерев, чагарників, наземних трав, ліан і епіфітів (рослин, що живуть на інших рослинах). Лише порівняно недавно стало відомо, що в деяких вологих тропічних лісах крони високих дерев утворюють настільки щільну дах, що сонячне світло майже не доходить до грунту, “заплутуючись” на самому верху. Під таким парасолькою знаходиться мало бажаючих оселитися, і через такі ліси можна пройти майже безперешкодно.

Люди, що побували перший раз у вологому тропічному лісі, часто із захопленням розповідають про те, що в ньому навряд чи знайдеш два примірники дерев одного і того ж виду. Це – явне перебільшення, але разом з тим нерідко на площі в один гектар можна зустріти 50 – 100 видів дерев. Але бувають і відносно бідні видами, “монотонні” вологі ліси, як, наприклад, в Індонезії або в особливо сирих районах басейну Конго.

Справжні господарі вологого тропічного лісу, звичайно, дерева – різного зовнішнього вигляду і різної висоти; вони складають близько 70% всіх зустрічаються тут видів вищих рослин. Прийнято розрізняти в тропічному дощовому лісі три яруси дерев – верхній, середній і нижній, які, щоправда, рідко виражені чітко. Верхній ярус – гіганти заввишки 50 – 60 м (два десятиповерхових будинки!), Які, як дозорні, підносяться над основним пологом лісу, перебуваючи досить далеко один від одного. Навпаки, крони дерев середнього ярусу, що мають висоту 20 -30 м, зазвичай утворюють зімкнутий полог і зверху схожі на пухнастий густий зелений килим. Нижній, 10-метровий деревний ярус може бути розвинений дуже погано, а може і зовсім відсутні – сонця на всіх не вистачає, навіть на екваторі.

Підлегле становище займають яруси чагарників і трав. Це види-аскети, здатні розвиватися при дуже слабкої освітленості. Якщо плисти через тропічний вологий ліс по річці, кидається в очі велика кількість ліан – піднімаються по деревах рослин з гнучкими і звивистими стовбурами. Вони, точно щільним театральною завісою, звисають з зростаючих по берегах дерев. Ліани – одні з найдивовижніших створінь природи в екваторіальних районах. Насамперед 90% їх видів зустрічається тільки у вологих тропічних лісах. Вони дуже винахідливо закріплюються на інших рослинах за допомогою спеціальних коренів, а також стовбурів та листя. По довжині вони іноді в кілька разів перевищують свого господаря, але, як дитя-переросток, міцно обіймають його, поки той не впаде.

Крім численних ліан у вологому тропічному лісі живуть і інші хитруни. Вони навіть примудряються не пускати коріння в грунт – поселяються цілком на високому дереві. Вологу і поживні речовини висмоктують прямо з повітря, при цьому часто запасливі рослини накопичують їх у сприятливі періоди, а потім витрачають вкрай ощадливо. Для накопичення вологи всі вони виробили оригінальні пристосування: хто має повітряні корені, хто резервуар з листя ніби басейну, де волога накопичується після дощів, а деякі для тих же цілей мають порожні потовщення на стеблі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вологі тропічні ліси – реферат