ВОЛОДИМИР ШДПАЛИЙ “…БАЧИШ: МІЖ ТРАВ ЗЕЛЕНИХ…”, “ЗИМОВИЙ ЕТЮД”. ІДЕЯ ГУМАНІЗМУ, ЛЮДЯНОСТІ БЕРЕЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ – Світ української поезії
Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В. Підпалого, зробити ідейно-художній аналіз його поезій; навчати виразно і вдумливо читати вірші; розвивати пам’ять, культуру зв’язного мовлення; формувати світогляд школярів; виховувати почуття поваги до творчості В. Підпалого, інтерес до вивчення його віршів; бережливе ставлення до природи, людей, краси світу.
Обладнання: портрет В. Підпалого, тексти його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Учні виразно читають поезії В. Сосюри “Васильки” та “Осінь”, аналізують їх.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНТ
· Стисло охарактеризуйте, якою повинна бути людина-письменник.
· Чому любов до рідної землі, природи, народу, мови – основні мотиви творчості того чи іншого письменника?
· Якою повинна бути людина в єднанні зі світом?
· Як, на вашу думку, чи можна вважати поезію виявом душі, внутрішнього стану письменника?
· Як поетична творчість митців слова пов’язана з їхнім життям?
ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ
V. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Ознайомлення школярів з життєвим і творчим шляхом В. Підпалого (матеріал для вчителя)
ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ (1936-1973)
Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний поет, син Полтавщини, яку любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, прожив до болю мало – лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух людський, про Шевченка… Полетіла і його душа “в дорогу за ластівками” (так називається одна з його поетичних збірок). Та ластівки повертаються з вирію в рідну сторону – повертається й поет своїми віршами. Остання збірка В. Підпалого “Поезії” вийшла 1986 року.
Життя письменника – в його творах. Душа поета – у його віршах. А ось життєпис Володимира, викладений ним власноручно.
“Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Степанівна – козачка з хутора Макарівщини, а батько Олексій Лукович – виходець з-під Великої Багачки. На дев’ятому році мати була вже круглою сиротою і шукала щастя наймитуванням у Лубнах. Може, тому, коли я підріс і міг вечорами читати їй “Кобзаря”, плакала гірко й невтішно, повторюючи завжди одне: “Всі наймити, синочку…” Вона знала тьму казок та приповісток, шанувала загадки і вміла знаходити до них ключ. Але ніколи я не чув, щоб вона співала. Певно, гірке дитинство, як і подальше життя (1943 року вона стала вдовою), наклало свою печатку на її характер. Мати вміла і любила працювати, кохалася у квітах (вся хата була великим квітником…) і чистоті. Померла вона самітньою 21 січня 1957 року, на 53 році свого життя. Я тоді був у армії, а дві доньки повиходили заміж і жили не з нею…
Батько працював на залізниці, любив сади і бджільництво, ненавидів тютюн (син палить за нього і за себе) і горілку. Загинув під Києвом 1943 року. Пам’ятаю його добре. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії, і т. д. В селі й до сьогодні розповідають про те, як він співав. А я пам’ятаю дві його пісні – про Байду та “Ой забіліли сніги”. Мабуть, тому, що гарне враження про ці пісні залишив мані батько, навіть у виконанні артистів я відчуваю і нині фальш та штучність, які так згубно діють на все сценічне та вокальне мистецтво України.
Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив (і люблю) історію, літературу; донині не знаю і не розумію точних наук. В школі читав дуже багато, але без ніякісінької системи. 1953 року закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами.
1957 року демобілізувався (через хворобу ніг) і поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який і закінчив 1962 року.
Перші вірші видрукував на шпальтах комсомольських “Молоді України” та “Зміни” (1958 р.). У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірочка “Зелена гілка”, а роком пізніше – “Повесіння” в “Радянському письменникові”. Нині підготував дві книги: “Тридцяте літо” для видавництва “Молодь” та “Книгу лірики”. Мрію написати пісню.
Працюю старшим редактором поезії в “Радянському письменникові”. Одружений, маю доньку. Позапартійний. Позаспілковий. Київ, 26 вересня 1966 р.”.
До Спілки письменників його прийняли 1967 року. Того самого року вийшла в світ і згадувана збірка “Тридцяте літо”. Після того були книжки “В дорогу – за ластівками” (1968) та “Вишневий світ” (1970), а посмертно – “Сині троянди” (1979), “Поезії” (1986), “Пішов в дорогу за ластівками” (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього як поета, редактора, громадянина, людину. З них він постає борцем за відродження української культури, людиною-подвижником, що в нелегкі 60-70-ті роки підтримував справжню літературу, писав і редагував справжні твори.
У багатьох віршах Володимира Підпалого живе дух його рідного краю, почуття любові до Полтавщини. Серед них вірші “Зірка” (“Пам’ятаю: над шляхом Лубенським:..”), “Осінній сон”, “Пам’яті матері”, “Вечірнє”, цикл “Григорій Сковорода” та ін.
Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.
2. Ідейно-художній аналіз поезії “…Бачиш: між трав зелених…”
2.1. Виразне і вдумливе читання поезії самостійно, вчителем вголос.
2.2. Бесіда за змістом поезії.
· Де перебувають маленькі пташенята?
· Чому автор називає їх пташатами?
· Що означає “станьмо…навшпиньки спокій їх берегти”?
· Ким хоче стати для маленьких ліричний герой?
· Чи зуміє ліричний герой оберігати пташат? Чим?
· Що “ляже на нашу совість за…байдужість?”
· Як і що треба в житті любити? Зачитати цитату.
· У чому перебувають пташата в кінці поезії?
Які вони і що вже вміють робити?
2.3. Тема: відтворення щирих особистих почуттів людини у невід’ємному зв’язку з природою, народом, рідною землею, Батьківщиною.
2.4. Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого.
2.5. Основна думка: ” Треба в житті любити гаряче і багато…”
2.6. Жанр: вільний вірш
Вільний вірш – верлібр (фр. vers libre – “вільний вірш”) – неримований, нерівнонаголошений віршоряд.
2.7. Художні особливості поезії:
□ афоризми: “Треба в житті любити гаряче і багато”;
□ порівняння: “як грудочки, пташата…”;
□ вставні слова: “може”, “кажеш”;
□ епітети: “сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!”
□ риторичні оклики та запитання: “Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!”
□ пестливі слова: “пташата”, “грудочки”, “маленьким”.
□ кільцеве обрамлення – композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: “…Бачиш: …, як грудочки пташата…”.
3. Ідейно-художній аналіз поезії “Зимовий етюд”
3.1. Виразне і вдумливе читання поезії самостійно, вчителем вголос.
3.2. Тема: незбагненна краса світу.
3.3. Ідея: патріотичні почуття, передані словом.
3.4. Основна думка: “Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…”.
3.5. Висновки: багатою мальовничістю і музичністю відзначаються вірші В. Підпалого про рідну природу, яку він дуже любив. Неповторне українське довкілля було для нього тим джерелом, з якого він черпав любов до рідного краю. Він був віртуозним ліриком у пейзажних віршах. Природа для нього була джерелом, з якого він черпав любов до рідного краю, до свого народу.
Прочитаєш вірш Володимира Підпалого – наче криничної води нап’єшся. Треба тільки уміти знайти дорогу до криниці, відвести убік кущі, траву, а часом і павутиння лінивства в пошуках джерела, щоб переконатися, яка це чиста, мудра, своєрідна і новітня поезія”. Павло Мовчан відзначив лаконізм у творчості В. Підпалого і словесну ощадливість, “умілий відбір з засіку Ярило правдивого і Ярило можливого слова, яке імпонується так, що дає нам необхідні асоціації і уявлення”.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Проведення тестового опитування
1. Поезія “Бачиш між трав зелених” входить до збірки:
А “Зелена гілка”;
Б “Вишневий світ”;
В “Повесіння”.
2. Пташата із поезії перебувають:
А “між зелених трав”;
Б “між високих тополь”;
В “між зелених кущів”.
3. Пташата.
А як котенята;
Б як грудочки;
В як квіточки.
4. “Спокій їх берегти”:
А станьмо стіною;
Б станьмо навшпиньки;
В ляжмо тихенько.
5. Хто може напасти на пташат?
А Сорока-ворона;
Б яструб-розбійник;
В кіт-муркіт.
6. “Ляже на нашу совість”…
А гріх;
Б біда;
В неправда.
7. “Треба в житті…”
А їсти багато і калорійно;
Б любити гаряче і багато;
В працювати багато і якісно.
8. Основна думка поезії “…Бачиш: між трав зелених”…
А любов до всього живого; Б любов до України;
В любов до коханої.
9. Поезія “Зимовий етюд ввійшла до збірки:
А “Зелена гілка”;
Б “Вишневий світ”;
В “Повесіння”.
10. Вечір над Україною.
А мов квітка;
Б мов пісня;
В мов казка.
11. “Казка, як вечір, аж в очах.”
А темно;
Б світло;
В синьо.
13. Чому “Україна заслухалась, не спить?”
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
VII. ОГОЛОШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати малюнок до одного із творів В. Підпалого (на вибір) та скласти тести до поезії “Зимовий етюд”
Навчитися виразно читати, аналізувати поезії, висловлювати власні думки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)