Володимир Короленко. Короленко й Україна. Сліпий музикант. Пошук головним героєм свого місця у світі. Тема мистецтва
Мета: познайомити учнів з життям і творчістю В. Короленка; допомогти учням зрозуміти внутрішній світ головного героя повісті “Сліпий музикант”, його духовні пошуки; розвивати в учнів логічне мислення, зв’язне мовлення, навички переказу, аналізу прозового тексту; сприяти формуванню стійких морально-етичних переконань школярів.
Обладнання: тексти повісті В. Короленка “Сліпий музикант”; фрагменти з фільму “Сліпий музикант”; аудіозапис народної пісні “Ой, там на горі та женці жнуть”; відео “Музей В. Короленка у Полтаві”.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Учитель. Чи замислювалися ви над тим, що таке совість? Що означає це поняття для людини? Чи потрібне воно нам сьогодні? Володимир Галактіонович Короленко вважав, що совість – це головна умова життя особистості в людському товаристві. На його думку, це внутрішній стрижень кожного з нас, завдяки якому ми творимо добро, виявляємо милосердя, боремося зі злом. Совість не дає нам спокійно спати, коли когось ображають, коли хтось плаче і страждає… Вчинити “по совісті” означає діяти “по-людськи”, “високоморально”, “справедливо”. Ім’я самого Володимира Короленка стало втіленням совісті. Він викликав велику повагу в багатьох людей і за життя, і по смерті, бо завжди боровся за правду, свободу і щастя людини. Знайомству з цією надзвичайною людиною і його повістю “Сліпий музикант” ми і присвятимо сьогоднішній урок.
ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.
Учитель. Як і Микола Гоголь, Володимир Короленко належить одразу двом культурам – російській і українській. Він народився 15 липня 1853 року в Житомирі в сім’ї судді, котрий походив зі старовинного роду українських козаків. 1866 року батька Короленка перевели на роботу до м. Рівне, де через два роки він помер. Сім’я опинилася в злиденному становищі. Дітей (Володимира, його двох братів і сестру) виховувала мати Евеліна Йосипівна, полька за походженням. Короленко навчався в польському пансіоні, потім – у Житомирській та Рівненській гімназіях. Дитинство і юність майбутній письменник провів серед прекрасної української природи та народної культури. Вони наповнили його незабутніми враженнями, що знайшли відбиток у творах митця.
Завершивши гімназійний курс зі срібною медаллю, Короленко поїхав до Санкт-Петербурга, потім – до Москви, де намагався здобути вищу освіту. Це було дуже непросто, адже сім’я бідувала, і Володимир змушений був шукати заробітку. Незважаючи на труднощі, Короленко був дуже наполегливим, займався самоосвітою, з юних літ почав створювати архів документів і різноманітних матеріалів, які використовував у своїй літературній праці.
Починаючи з середини 1880-х років, у Росії, а потім і за її кордонами, виходили твори Короленка про життя знедолених і стражденних. Він своїм палким словом боровся за справедливість для всіх людей, вселяв у них віру і надію на краще майбутнє. “Людина створена для щастя, як птах для польоту” – стверджував митець в оповіданні “Парадокс”. Чимало творів письменника присвячено дітям, серед них – повість “У поганому товаристві” (1885), яка була видана під заголовком “Діти підземелля”. Містечко, змальоване в повісті, нагадує Рівне. Хоча Короленко жив далеко від рідного краю, багато його творів присвячено нашій рідній землі: “Ліс шумить” (1886), “Без язика” (1895), “У козаків” (1901), “Наші на Дунаї” (1909) тощо.
Наприкінці XIX століття Володимир Короленко посів чільне місце в літературі. 1900 року Російська Академія наук обрала письменника почесним членом. Це було високе визнання його таланту. Утім, через погіршення здоров’я Короленко не міг більше жити в холодному кліматі Санкт-Петербурга, тому того самого року переїжджає до теплої й сонячної Полтави. Але й далеко від столиці слово письменника звучало потужно.
У 1903 році в Полтаві відбулося відкриття пам’ятника генієві української літератури – Іванові Котляревському. Тоді Короленко гнівно засудив політику царського уряду, що заборонив виголошувати промови українською мовою. Він підтримав українських митців, котрі з’їхалися до Полтави в прагненні утвердити національну культуру. У важкі роки революції й громадянської війни В. Короленко сміливо захищав від насильства людей різних віросповідань, національностей, ідейних переконань. Його поважали представники будь-якої влади, і люди йшли до нього зі своїми болями й бідами, знаючи, що він обов’язково допоможе.
Після революції 1917-го року тисячі дітей стали безпритульними, бо Росія була охоплена громадянською війною. Короленко щиро вболівав за долю безбатченків, тому в березні 1919 року організував у Полтаві “Лігу порятунку дітей” (тобто союз, спілку). Ліга займалася постачанням дітям їжі та одягу, відкриттям лікарень, колоній, шкіл. Уже під кінець 1919 року на Полтавщині знайшли притулок близько 10 000 дітей. Письменник вважав, що Ліга потрібна не лише дітям, а й дорослим, бо їхні серця мають відтанути від ворожнечі й наповнитися добром. Будинок Короленка, де він жив зі своєю сім’єю (дружиною і донькою), був відчинений для всіх, хто потребував прихистку й тепла. Навіть у лихі роки родина Короленка влаштовувала в домі святкування новорічної ялинки для місцевих дітлахів. І нині в полтавському домі письменника, що з 1928 року став Літературно-меморіальним музеєм, свято зберігають традиції митця. Щороку тут, біля короленківської ялинки, збираються діти, лунають сміх і спів…
У 1921-му році, коли Володимир Короленко помер, на вулицях Полтави ще лунали постріли, але тисячі життів і доль він зумів урятувати. Його слово і зараз нагадує нам про любов, милосердя і совість, без яких неможливе людське існування.
Віртуальна екскурсія до музею В. Короленка в Полтаві.
Учитель. У новелі “Парадокс” В. Короленко писав: “Людина створена для щастя, як птах для польоту”. Ця фраза відома багатьом, але не всі знають другу її частину: “Тільки щастя не завжди створене для неї”. Проблему щастя вирішує письменник і у своїй повісті “Сліпий музикант”, яка побачила світ у 1886 р.
На думку дослідника Г. Бялого, “основне питання, яке Короленко поставив у “Сліпому музиканті”,- це питання про те, чи може людина сумувати за незвіданим і недосяжним або ж її прагнення обмежуються вузькими межами особистого досвіду”. Для чого ж створена людина? Чи здатна особистість чинити супротив обставинам? Що становить щастя людини? Як їй стати щасливою? Своє розуміння цих питань В. Короленко розкрив на прикладі образу Петра Попельського, головного героя повісті “Сліпий музикант”.
Історія створення повісті.
У повісті знайшли відбиток спогади Володимира Короленка про матір (невипадково героїню звати Евеліна), перебування на Волині, Житомирщині, Рівненщині, відвідування Почаївської лаври і Саровського монастиря (на Тамбовщині). Хоча твір уперше з’явився в газеті “Русские ведомости” 1886 року, письменник неодноразово повертався до нього, вводив нові епізоди й образи. Навіть у 1917 році він переробляв деякі сторінки повісті і писав про це одному зі своїх друзів: “Моїм головним художнім завданням було не тільки відтворення психології сліпого, а й відображення загальнолюдської мрії за ідеалом, туги за повнотою людського існування”.
Дія повісті відбувається на заході сучасної України й охоплює період приблизно з кінця 1860-х до початку 1880-х років. У той час деякі українські землі належали Польщі. Автор пише про місце подій: “південно-західний край” (це стосовно кордонів тодішньої царської Росії). Батько Петра Попельського був багатим поляком, сільським поміщиком, а мати Ганна Михайлівна (уроджена Яценко) і дядько Максим (брат матері) належали до малоросійського роду (тобто походили з центральної України). Отже, в родині Попельських переплелися польська й українська лінії. Так було й в історії України.
IV. Робота над текстом повісті.
Бесіда
1. Яке нещастя сталося в родині Попельських? (Їх син народився сліпим.)
2. Хто виховував Петра? (Його мати та дядько Максим.)
3. В якій атмосфері зростав хлопчик? (З одного боку його оточувала ніжність матері, поетичність її творчої натури, з іншого – мужність старого воїна, дядька Максима. Хлопчик зростав в атмосфері любові, тепла, турботливого ставлення.)
4. Що відомо про дядька Максима?
5. Що єднало дядька і племінника? (Вони обоє мали вади: племінник був сліпий, а дядько не мав ноги.)
6. Чому небезпечно було ставитися до сліпого хлопчика так, як ставилася його мати?
7. Чому дядько Максим запропонував такий “жорстокий” спосіб виховання Петруся?
8. Поясніть слова дяді Максима: “У малого нема очей, згодом не буде ні рук, ні ніг, ні волі…”
9. Як ви думаєте, яку роль відіграв дядько Максим у вихованні Петра? (Він вносив “чоловіче” начало, без якого Петро виріс би, наче “теплична рослина”, і замкнувся б у собі.)
Творче завдання
Визначте основні етапи життя Петра Попельського. У яких розділах твору вони описуються? (Дитинство й отроцтво (1-4 розділи), юність (5-6 розділи), зрілість (7 розділ, епілог).)
Подумайте, яким кольором можна зобразити кожен з етапів життя головного героя.
Учитель. Як відомо, у першій редакції повість мала підзаголовок “Психологічний етюд”. Автор детально досліджує психологію головного героя.
Перегляд епізоду фільму “Зустріч Петруся з Евеліною”
Бесіда
1. Чим був викликаний сум Петруся? (Він соромився своєї сліпоти.)
2. Як поводила себе Евеліна? (Досить впевнено, сміливо.)
3. Як Петрусь сприйняв нову знайому? (Він спочатку проганяв її, а потім сам став чекати, щоб вона прийшла.)
4. Що найбільше вразило хлопчика в новій знайомій? (Приємний, спокійний голос. Оскільки до цього “усі знайомі йому діти кричали, сміялися, билися, плакали, але жоден не говорив так приємно”.)
5. Як відреагувала Евеліна на звістку про сліпоту хлопчика? (Вона розплакалася.)
6. Яку роль відіграла Евеліна в житті Петра? (Вона стала його ангелом-охоронцем, а пізніше коханою, дружиною, матір’ю його сина. Евеліна вносила в їхню дружбу “свій спокій, свою тиху радість, повідомляла сліпому нові відтінки навколишнього життя”, а він “давав їй своє горе”.)
Переказ тексту
– Розкажіть про те, як проходили заняття Петра й Евеліни з дядьком Максимом.
Бесіда
1. Який талант мав Петрусь? (Талант до музики.)
2. Хто розвивав талант хлопчика? (Дядько познайомив його з музикою простого селянина Йохима, який грав на сопілці. Мати – із серйозною класичною музикою. Саме вона захопила його грою на фортепіано.)
Перегляд фрагменту фільма “Гра Йохима”.
Учитель. Зображуючи процес становлення особистості Петруся Попельського, В. Короленко використовує багату художню палітру. Як учений-психолог, він крок за кроком досліджує поступове осягнення світу сліпим хлопчиком через звуки, а також усвідомлення ним таких важливих понять, як краса, радість, добро, любов до природи, мистецтво. Ознайомлення з народним мистецтвом слуги Йохима, котрий грав на сопілці чудові українські мелодії, відкриває Петрусеві норе розуміння світу. Він відчуває й сам потяг до музики, живої, сповненої справжніх людських почуттів. А фальшиві цінності, втілені в тих музичних творах, які виконувала його мати на віденському піаніно, Петрусь не сприймає. Він відсторонюється від такої “музики” і від матері також. Тільки тоді, коли мати зрозуміла, чого прагне душа Петруся, вона стала грати по-іншому – по-справжньому красиво, задушевно. Це зрозумів і Йохим, і Петрусь. Так мати змогла повернути любов сина, котрий змалку відчував різницю між справжнім і несправжнім, щирим і нещирим, красивим і некрасивим у житті.
3. Подумайте, чи правий був Максим, вирішивши розширити коло спілкування свого племінника? (Так, він прагнув показати Петрові, що світ набагато ширший, ніж той міг собі уявити. Дядько хотів подолати замкнутість хлопчика.)
4. Розкажіть про родину Ставрученків.
5. Петро сказав Евеліні: “Мені тільки здається, що я зайвий на світі”. Чому у героя виникали ці думки? Чи згодні ви із цими словами Петра?
Учитель. Евеліна сказала мудру фразу: “У кожного своя дорога в житті”. Молоді Ставрученки висловлювали свої думки із цього приводу, їхні слова стривожили душу Петра. Окрім того, знання про те, що поза стінами маєтку існує інший світ, теж стривожило героя. Його мучило відчуття своєї неповноцінності, викликаної сліпотою. Петро цілком поринув у морок, в особисте нещастя, замкнувся у собі.
Бесіда
1. Яку роль й житті Петра відіграла зустріч із дзвонарем? (У Петра з’явилася думка, що доля сліпих – зло й образа. У нього почалася душевна криза.)
2. Що вивело Петра з духовної кризи? (Подорож зі сліпими співцями на чолі з Кандибою.)
3. Що дала Петрові подорож зі сліпими співцями? (Петро побачив і пережив голод, холод, злидні, приниження. Тобто герой побачив справжнє горе, що було набагато страшнішим за його недугу.)
4. Як змінився Петро після пережитого під час мандрівки? (Петро вийшов із кризи.)
Робота з текстом
1. Порівняйте гру Петра до подорожі і після.
2. Знайдіть у тексті слова, що свідчать про зміни в душі Петра. (“На місці сліпого і невтомного егоїстичного страждання він носить у душі відчуття життя, він відчуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зможе нагадати щасливим про нещасних…”)
Проблемні запитання
1. Як би ви відповіли на питання, які були поставлені на початку уроку: “Для чого ж створена людина? Чи здатна особистість чинити супротив обставинам? Як їй стати щасливою?”
2. Як ви думаєте, чи став Петро щасливим? У чому його щастя?
Учитель. Щастя кожен з нас розуміє по-своєму. Складовими щастя люди називають роботу, гроші, родину, кохання, кар’єру та багато інших речей. Для головного героя повісті В. Короленка “Сліпий музикант” Петра Попельського щастя полягає в тому, що він знайшов себе. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов’язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім’ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
Літературна гра
Підтвердьте або заперечте твердження.
1) Сліпа дитина народилася в багатій сім’ї. (+)
2) Усі відразу помітили сліпоту немовляти. (-)
3) Максим Яценко воював в Італії з Гарібальді. (+)
4) Сестра Анна називала брата Максом. (+)
5) Йохим грав на скрипці. (-)
6) Петро й Евеліна познайомилися в саду. (-)
7) Батька Евеліни звали пан Валентин. (+)
Завдання.
Визначте ключові моменти духовного зростання Петра Попельського.
(Народження – сліпота – турбота матері й дядька – заглиблення в себе – замкнутість – розгубленість – перебування серед сліпих співців – відродження душі – перший концерт.)
VІ. Домашнє завдання
Дібрати цитати для характеристики героїв повісті (Анна Михайлівна, Максим Яценко, Евеліна).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)