Володимир Дрозд. “Білий кінь Шептало”
Тема. Володимир Дрозд. “Білий кінь Шептало”
Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, сюжетом його твору; допомогти усвідомити алегоричність образів; розвивати образне та аналітичне мислення, навички переказу прозового твору, його коментування, оціночних характеристик, уміння вести дискусію; виховувати прагнення зберігати й розвивати власну індивідуальність, людську гідність.
Теорія літератури: літературний характер, психологізм.
Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.
Хід уроку
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Бесіда.
– Що ви знаєте з історії про тоталітарний режим? Які книги про цей час читали? Що чули про це від своїх близьких – представників старшого покоління? На якому місці тоді стояла проста людина?
– Чи повинен, на ваш погляд, письменник писати правду, боротися за справедливість, якщо це загрожує йому великими неприємностями? Чи мають люди миритися зі злом, якщо воно дуже сильне?
– Як ви думаєте, пристосовуватися до обставин – це добре чи погано?
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
“Останнім часом усе частіше спадає на думку, як важливо для людини, котра прагне щось зробити в літературі, прискіпливо вивчати самого себе. Можливо, так зване вивчення життя, наближення письменника до життя і є, в першу чергу, заглибленням у самого себе. …Заглиблення у психологію героя. Саме цим шляхом і треба йти”,- пише Володимир Дрозд, відомий український письменник, із непростим твором якого ми ознайомимося на сьогоднішньому уроці.
III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ü Розповідь учителя (або повідомлення учнів) про письменника.
Про дитячі, юнацькі роки майбутнього письменника Володимира Дрозда відомо мало. Коли хлопчикові було два роки, батька забрали на фронт. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми. Потім було навчання в школі, Київський університет (факультет журналістики), робота в редакціях спочатку районної, потім обласної газет. Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань (“Люблю сині зорі”, 1962) й одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Писав спочатку новели, потім романи й повісті.
Період становлення письменника яскраво відображають його листи до дружини Ірини Жиленко з армійського “заслання” (за неординарність молодого письменника-початківця було “покарано” службою в армії далеко від рідної домівки) та її відповідях: “Ти знову філософуєш і терзаєшся пошуками свого місця і своєї позиції в цьому житті. Не надривайся. Нам цим доведеться займатися все життя, до останньої миті…”.
У своїй статті “Я вибираю літературу” В. Дрозд пише: “Модним стало вихвалятися: ось твори – з шухляди… Мушу зізнатись, що я ніколи не писав для шухляди, навіть у так звані застійні роки. Багато з тих гострих суспільних проблем, про які ми лише сьогодні говоримо відверто, я порушував і раніше і не ховав ці твори до шухляди, а пропонував у редакції часописів та видавництва. Та й не просто пропонував – я боровся з літературними чиновниками за право на публікацію, боровся, не шкодуючи ані сил, ані нервів.
Скільки витрачено енергії на цю виснажливу для автора боротьбу! Скільки довелося лицедіяти, що теж безслідно не минає для письменника, немало й “поплавків” довелося створити, щоб після шести літ боротьби з’явився друком хоч би той же мій “Ирій”, до речі, одразу ж високо поцінований у газеті “Правда”. З’явився, між іншим, безжально поскубаний редакторами, наче птах, що побував у кігтях шуліки… І все ж – з’явився. Але чимало моїх творів так і не прийшли до читача, не зуміли прорватися через редакторську загату”.
Володимир Дрозд утвердив в українській літературі стиль “химерної прози” – творів, насичених міфологічністю, філософськими роздумами, художньою умовністю.
І все ж, за словами письменника, … стиль, форма – похідне, а головне для нього в літературному творі “не література, а душа”. Його “завжди цікавило, що сказати, а не як сказати”. “До кожного свого твору я спершу дозрівав духовно, а вже тоді брався за перо”,- пише він.
Певною мірою підсумовуючи пройдене, В. Дрозд не уникав відповідей на незручні запитання щодо своїх стосунків із владою, точніше, офіційними структурами, що уособлювали комуністичну ідеологію. І відверто зізнавався: “…І зрозумів: машина легко мене зламає – я не здійснюся як письменник. А здійснитися, реалізуватися мусив, це було поза моєю волею. “Я їх одурю…” – подумав я, як мій кінь Шептало – конюха Степана. І через десятиліття зміг чесно підсумувати: “Я їх справді одурив, багато в чім здійснився, реалізувався, але й вони мене – одурили, бо не в усьому я реалізувався, не на повну силу””.
Система ламала, нівечила долі й таланти. Проте не всі таланти. В. Дрозд мав тверде переконання: “Епоха могла убити письменника як людину, але убити талант – ніколи! Якщо це справді – талант!”
ü Робота з підручником.
Доповнення відомостей про особистість письменника.
ü Евристична бесіда.
– Що здалося вам незвичайним у біографії письменника В. Дрозда?
– Які якості його характеру вам близькі?
ü Виразне читання І умовної частини оповідання.
ü Завдання.
Окресліть ваші “горизонти очікування” від твору письменника “Білий кінь Шептало”.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Складання анкети-характеристики письменника.
Ім’я, по батькові, прізвище – Володимир Григорович Дрозд Роки життя – 1939-2003
Місце народження – с. Петрушин Чернігівського району Батьки – колгоспники
Навчання – школа, Київський університет імені Т. Шевченка (факультет журналістики)
Рід занять, захоплення – працівник районної, обласної, республіканської газет, видавництва “Радянський письменник”, головний редактор журналу “Київ”, письменник; захоплювався садівництвом, шахами
Сімейний стан – одружений, дружина – відома українська поетеса Ірина Жиленко; діти – донька Орися та син Павло
Основні твори – “Ритми життя”, “Дорога до матері” (про родину академіка О. Богомольця), “Так було, так буде”, “Новосілля”, “Інна Сіверська, суддя”, “Вовкулака” (“Самотній вовк”), “Ирій”, “Білий кінь Шептало”, “Маслини”, “Семирозум”, “Катастрофа”, “Спектакль”, “Листя землі”, новели та ін.
Нагороди, відзнаки – Лауреат премії ім. А. Головка, Державної премії України ім. Т. Шевченка (1992), Міжнародної премії фундації Антоновичів, Орден “Знак Пошани”, Орден “Князя Ярослава Мудрого”
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Уміти розповідати про письменника, переказувати й коментувати І умовну частину оповідання “Білий кінь Шептало”.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Кожен новий для мене письменник і художній твір – це…
(2 votes, average: 4.00 out of 5)