Вольфганг Амадей Моцарт
На думку великого російського композитора П. Чайковського, Моцарт з’явився найвищою точкою краси в музиці.
Народження, нелегке дитинство і юність
Він з’явився на світ двадцять сьомого січня 1756 року в Зальцбурзі, і його прихід ледь не коштував життя матері. Був названий Йоганном Хризостомус Вольфгангом Теофілом. Старша сестра Моцарта Марія Анна під керівництвом батька Леопольда Моцарта досить рано почала грати на клавірі. Музикування дуже подобалося маленькому Моцарту. Чотирирічний хлопчик розучував з батьком менуети, граючи їх з вражаючою чистотою і почуттям ритму. Ще через рік Вольфганг почав складати маленькі музичні п’єски. Обдарований хлопчик в шість років грав найскладніші твори, не відходячи від інструменту цілий день.
Повідомлення про Моцарта.
Бачачи вражаючі здібності сина, батько вирішив відправитися з ним і з талановитою дочкою в концертну подорож. Мюнхен, Відень, Париж, Гаага, Амстердам, Лондон чули гру юного віртуоза. За цей час Моцартом написано безліч музичних творінь, серед яких симфонія, 6 сонат для скрипки з клавесином. Маленький, худенький блідий хлопчик в розшитому золотом придворному костюмі, в напудреній перуці за тодішньою модою підкорив своїм талантом публіку.
Концерти, що тривають 4-5 годин, втомлювали дитини. Але ж батько ще й активно займався музичною освітою сина. Це було важке, але щасливе час.
У 1766 рік втомлена від тривалих гастролей сім’я повернулася в Зальцбург. Однак довгоочікуваний відпочинок швидко завершився. Готуючись закріпити успіх Вольфганга, батько готував його до нових концертних виступів. Цього разу вирішено було відправитися в Італію. У Римі, Мілані, Неаполі, Венеції, Флоренції з тріумфом проходять концерти чотирнадцятирічного музиканта. Він виступає як скрипаль, органіст, акомпаніатор, клавесиніст-віртуоз, співак-імпровізатор, диригент. Завдяки своєму неабиякому таланту він був обраний членом Болонської академії. Здавалося, що все складається більш ніж чудово.
Однак надіям батька на отримання Вольфгангом роботи в Італії не судилося збутися. Геніальний юнак був всього лише черговий забавою італійців. Довелося повертатися в сірі будні Зальцбурга.
Творчі звершення і нездійснені надії
Юний музикант стає диригентом оркестру графа Колоредо, жорстокого і владного людини. Відчуваючи вільнодумство і непереносимість грубості Моцартом, правитель міста всіляко принижував юнака, вважаючи його своїм слугою. Змиритися з цим Вольфганг не міг.
У 22 роки разом з матір’ю вирушив у Париж. Однак і в столиці Франції, колись аплодували юному даруванню, місця Моцарту не знайшлося. Через переживання за сина померла мати. Моцарт впав у глибоку зневіру. Нічого не залишалося, як повернутися в Зальцбург, де він прожив 1775-1777 роки. Життя приниженого придворного музиканта обтяжувала талановитого композитора. А в Мюнхені його опера “Ідоменей, цар Криту” мала величезний успіх.
Вирішивши покінчити з залежним становищем, Моцарт подає прохання про звільнення. Череда принижень від архієпископа ледь не привела його до душевного розладу. Композитор прийняв тверде рішення залишитися у Відні. З 1781 і до кінця життя він жив у цьому прекрасному місті.
Розквіт таланту
Впродовж останнього десятиріччя життя було часом геніальних творінь композитора. Хоча, щоб заробити собі на життя, він змушений був працювати музикантом. До того ж він одружився на Констанці Вебер. Правда, і тут на нього чекали труднощі. Батьки дівчини не хотіли такого заміжжя дочки, тому молодим людям довелося обвінчатися таємно.
До цього часу відносяться шість струнних квартетів, присвячених Гайдну, опери “Весілля Фігаро”, “Дон Жуан” та інші геніальні творіння.
Матеріальні нестатки, постійна напружена робота поступово погіршували стан здоров’я композитора. Спроби концертних виступів приносили мало доходу. Все це підірвало життєві сили Моцарта. Він пішов з життя в грудні 1791 року. Легендарна історія отруєння Моцарта Сальєрі не знайшла документальних доказів. Точне місце його поховання невідоме, бо він був похований у спільній могилі через відсутність коштів.
Однак його твори, по-особливому витончені, чудово прості і хвилююче глибокі, радують досі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)