Водні ресурси суші
Існує кілька напрямків використання водних ресурсів. Найбільш важливим з них є задоволення потреб людства в прісній воді. Для цього широко використовуються річкові води. За одними оцінками щорічно через річки проходить близько 47 тис. км3, за іншими лише 40 тис. км3. Це не так вже й багато, якщо врахувати, що з цієї кількості реально можна використовувати менш 50%. Потреба ж у прісній воді постійно зростає. У 1980 р. вона становила 3,5 тис. км3 на рік, а до 2000 р. повинна зрости до 5 тис. км3 на рік. Майже 65 % всієї річкової води споживається в сільському господарстві, де дуже великий її безповоротний витрата, особливо на зрошення. Таке зростання споживання при незмінних ресурсах річкового стоку створює загрозу виникнення дефіциту прісної води. Багато країн вже давно відчувають такий дефіцит.
Для вирішення проблеми водозабезпечення людство використовує різні шляхи. Головний з них-економія води, зменшення її втрат завдяки впровадженню більш сучасних способів і технологій. Велике значення має також спорудження водосховищ. В даний час в світі створено понад 30 тис. водосховищ, загальний обсяг яких становить 6,5 тис. км3. Це в 3,5 рази перевершує одноразовий об’єм води у всіх річках земної кулі. Разом узяті, водосховища займають площу 400 тис. км2, що в 10 разів перевищує площу Азовського моря. До країн з найбільшим числом великих водоймищ відносяться США (водосховища на річках Міссурі і Колорадо) і Росія (Волзький і Єнісейський каскади водосховищ).
З інших заходів вирішення водної проблеми можна назвати:
А) опріснення морської води (країни Перської затоки, Середземномор’я, Туркменістан, південь США, Японії, острови Карибського моря),
б) перерозподіл річкового стоку в влагоізбиточних районах (США, Канада, Австралія, Індія, Мексика, Китай, Єгипет, ряд країн СНД.
Останнє вимагає особливо обережного підходу, тому що у великих масштабах може принести більше екологічної шкоди, ніж економічної вигоди. Крім цього воду транспортують у морських танкерах, передають по далеких водопроводам, а також розглядаються ідеї транспортування антарктичних айсбергів в країни жаркого поясу.
Річковий стік широко використовується також для отримання енергії. Існує три категорії гідро-енергетичного потенціалу. Теоретичний (валовий) гідропотенціал звичайно оцінюється в 30-50 трлн. кВт / год можливої вироблення електроенергії на рік, технічний потенціал приблизно в 20 трлн. кВт год на рік. Але зазвичай виходять з економічного потенціалу, тобто тієї частини валового і технічного, використання якої в даний час економічно виправдано. Цей потенціал, за більшістю наявних оцінок, досягає майже 10 трлн. кВт год на рік. З окремих великих регіонів Землі найбільшим економічним потенціалом володіє зарубіжна Азія (27%), Латинська Америка (19 %), далі йдуть Африка та Північна Америки, СНД, зарубіжна Європа і Австралія. Треба також мати на увазі, що в зарубіжній Європі цей потенціал вже використаний на 70 %, тоді як в закордонній Азії-на 14 %, а в Африці-всього на 3%. Серед окремих країн за розмірами економічного гідропотенціалу виділяється”перша шістка”: Китай, Росія, США, Заїр, Канада, Бразилія.
В даний час джерелом прісної води є підземні води, які використовуються також для лікувальних (мінеральні води) і опалення (термальні джерела) цілей. Запаси підземних вод дуже великі, але поновлюються вони вкрай повільно. Це повинно бути враховано при їх використанні. Важлива проблема охорони підземних вод від забруднення. Найбільш схильні до забруднення самі близько розташовані до поверхні грунтові води. Порушення стану більш глибоких міжпластових вод викликають бурові свердловини, особливо в районах нафтогазовидобутку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)