Внутрішнє життя Арабського халіфату

В кінці VII століття халіфи з “заступників” пророка Мухаммеда перетворилися в необмежених правителів, а їхня влада з виборної стала спадковою. В руках халіфів зосередилися незліченні багатства, що стікалися з завойованих країн. Щорічно в їх столицю у вигляді данини надходили тонни срібла і золота. Ними правителі могли розпоряджатися на свій розсуд. Великий вплив на справи держави надавала мусульманська знати, що складалася не тільки з арабів, але й з представників інших народів, що населяли халіфат. Знатні мусульмани – полководці і намісники провінцій швидко забули заклики пророка Мухаммеда зневажати багатство і ділитися своїм майном з бідними. Наслідуючи вельможам захоплених країн, вони зводили чудові палаци, наповнені скарбами.
Завоювання змінили життя і побут брали в них участь арабів-кочівників. Деякі з них відмовилися від колишніх занять, стаючи жителями міст і родючих долин. Арабська мова стала загальним для населення підлеглих країн. Однак багато арабів повернулися в Аравію, продовжуючи вести звичний спосіб життя.

Завойовані арабами землі були оголошені власністю всієї мусульманської громади. Люди, що жили на цих землях, повинні були платити поземельний податок або прийняти іслам. На завойованих землях араби спочатку насильно не примушували місцеве населення ставати мусульманами. “Людям Письма” – християнам і юдеям, признававшим єдиного Бога, дозволялося жити за законами їхньої віри, але вони повинні були платити особливу подушнуподати. До язичникам мусульмани ставилися нетерпимо: під страхом винищення їм пропонувалося прийняти іслам. Населенню завойованих країн було вигідно переходити в нову віру, так як воно відразу звільнялося від податків. Мусульмани платили тільки милостиню на користь бідних.
Чому мусульмани терпимо ставилися до віри християн та іудеїв?
Однак через кілька десятиліть ставлення мусульман до людей інших релігій змінилося, і почалися їх утиски. Один з халіфів видав указ, в якому наказував християнам і юдеям “носити відтепер плаття жовте; не носити білої сукні, щоб не бути схожим на мусульман; зруйнувати заново побудовані храми, подвоїти поголовну подать; не дозволяти їм входити в мусульманські лазні… не брати собі мусульман для особистих послуг… “Християнин, який посмів вдарити мусульманина, піддавався страти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Внутрішнє життя Арабського халіфату