Внутрішня будова і життєдіяльність плазунів

Особливості внутрішньої будови та життєдіяльності плазунів також розглянуті на прикладі ящірки.

Харчування і травлення. Травні системи плазунів і земноводних подібні за всіма основними відділам (рис. 143 і 144). Такі рот, глотка, шлунок, кишечник, клоака.

У роті слина змочує їжу, чим полегшується її рух по стравоходу. У шлунку під дією шлункового соку в кислому середовищі перетравлюється білкова їжа. У кишечник відкриваються протоки жовчного міхура, печінки та підшлункової залози. Тут завершується перетравлення їжі, відбувається всмоктування поживних речовин у кров.

Ящірки поїдають в основному комах і черв’яків, змії – полівок, мишей, жаб. У деяких змій на передній частині голови є спеціальні чутливі ямки – термолокатори, здатні сприймати тепло (інфрачервоне випромінювання), яке від теплокровного тварини. Отруйні змії вбивають видобуток отрутою з отруйних залоз (розташовані в стінках ротової порожнини), який стікає по отруйним зубах.

Дихальна система. У зв’язку з появою шийного відділу у ящірки подовжуються дихальні шляхи, по яких повітря надходить з рота в легені. Повітря втягується через ніздрі, потрапляє в ротову порожнину, потім в гортань, потім в довгу трубку – трахею (див. Рис. 143). Трахея ділиться на більш вузькі трубочки – бронхи, що йдуть в легені. Легкі у рептилій влаштовані складніше, ніж у амфібій. Стінки порожнини легкого мають багато складок, де багаторазово розгалужуються кровоносні судини. Це збільшує поверхню їх зіткнення з повітрям, посилюючи газообмін.

Кровоносна система. Серце трикамерне, з неповною перегородкою у шлуночку. З нього виходять три великих судини: ліва і права дуги аорти і легенева артерія (рис. 145). Дві дуги аорти, обійшовши серце, зливаються в один загальний посудину – спинну аорту.

По тілу тече змішана кров, як у земноводних, тому у рептилій непостійна температура тіла, яка залежить від температури навколишнього середовища.

Легенева артерія розділяється на дві гілки, які несуть до лівого і правого легкому венозну кров. Тут вона насичується киснем. По легеневих венах артеріальна кров надходить у ліве передсердя. У шлуночку кров частково змішується, найбагатша киснем йде до голови, змішана – до всіх органів тіла, насичена вуглекислим газом – до легких.

Нервова система. У рептилій, порівняно з амфібіями, всі відділи головного мозку ускладнені і збільшені (рис. 146). Це пов’язано з більш складним і різноманітним поведінкою плазунів. Умовні рефлекси у них утворюються швидше, ніж у риб і земноводних. Особливо збільшені передній мозок і мозочок, довгастий мозок утворює вигин, характерний для всіх вищих хребетних. Крім зору і нюху у плазунів добре розвинений дотик.

Видільна система. Видільна система плазунів така ж, як і у всіх наземних хребетних тварин. В органах виділення – нирках – посилений механізм повернення води в організм. Тому кінцевий продукт обміну речовин у плазунів виділяється не у вигляді рідкої сечі (як у земноводних), а у формі сечової кислоти в кашкоподібному стані в клоаку, а потім назовні. На виведення з організму кашкоподібної сечової кислоти не потрібно так багато рідини, як на виведення рідкої сечі.

Органи розмноження. У рептилій, як і в інших хребетних, органи розмноження самців – насінники, а у самок – яєчники (рис. 147). Запліднення у плазунів внутрішнє. Насіннєва рідина потрапляє в статеві шляхи самки при зближенні клоак самця і самки. Зародок в заплідненої яйцеклітини розвивається вже тоді, коли яйце просувається по яйцепроводу, покривається яйцевими оболонками. Вони забезпечують зародок водою, оберігають від пошкоджень і струсів.

Рептилії відкладають яйця на землю або в спеціально підготовлені поглиблення (рис. 148). Деякі плазуни охороняють свою кладку (наприклад, крокодили); інші, відклавши яйця, залишають їх (наприклад, черепахи). Іноді дитинчата розвиваються в тілі матері. У цих випадках відбувається яйцеживорождение. Наприклад, у гадюки і у живородної ящірки дитинчата вилуплюються з яйця під час його відкладання.

Річний життєвий цикл. Плазуни широко поширені по земній кулі і зустрічаються в різних кліматичних зонах. Однак, будучи холоднокровними тваринами з непостійною температурою тіла, вони потребують надходження тепла ззовні. Тому найбільш численні ці тварини в тропічних і субтропічних зонах земної кулі. У сезонному кліматі, де тепле літо змінюється холодною восени і взимку, плазуни з настанням несприятливих умов йдуть у укриття: нори, печери, під коріння дерев, у підвали сільських будинків і лісові хатинки. Там тварини впадають в заціпеніння – сплячку. Навесні, коли повітря і поверхню грунту добре прогріються, рептилії виходять на поверхню і переходять до активного способу життя.

Рептилії добре пристосовані до проживання на суші: вони дихають легенями, у них внутрішнє запліднення, а яйце покрите захисними оболонками, що забезпечують розвивається зародок водою і поживними речовинами. Температура тіла залежить від навколишнього середовища. У несприятливий час року рептилії проводять в укриттях, впадаючи в заціпеніння, в сприятливі періоди активні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Внутрішня будова і життєдіяльність плазунів