Власність на землю
Земля – ??найважливіший фактор виробництва, основний засіб сільського і лісового господарства. Вона використовується також для будівництва будівель, споруд, доріг. Земля є практично невідтворюваних засобом виробництва.
Розвиток ринкових відносин в нашій країні ставить питання про те, щоб ввести купівлю-продаж землі (в першу чергу в сільській місцевості). Це питання викликає суперечки серед політиків і вчених. Одні кажуть, що особиста власність на землю – вікова мрія російського селянина, те саме, чого його позбавила не лише царська влада, а й більшовики. Інші посилаються на архівні документи, що свідчать про те, що більшість російських селян виступали за колективну власність.
Рішення найбільш спірних аспектів земельного питання доцільно передати з федерального рівня на регіональний. Саме в регіоні можна врахувати історичну та сучасну специфіку: соціально-політичні умови, географічні та грунтово-кліматичні характеристики, культурно-духовні та етнонаціональні чинники.
Філософсько-моральні аспекти земельного питання – основи суспільного устрою – докладно розглядалися, зокрема, великим амерікалскім филосо (] юм і економістом Г. Джорджем (1839-1897). Він писав, що власність на землю породила нову форму рабства. Люди, які стали власниками шляхом привласнення багатства, що не створеного їх особистою працею, отримали тим самим абсолютну владу над своїми земляками. “Право власності на землю є основа аристократії. Чи не вище звання давало землю, а володіння землею давало вище звання”.
Яка, на думку Г. Джорджа, зв’язок між власністю і владою, приватної власністю і правами людини?
Все, чим володіє сьогодні наша країна, – значною мірою не що інше, як рента, обумовлена??природними ресурсами.
Рента (від лат. Reddita – повернена) – дохід, що отримується від використання землі, майна, капіталу, що не вимагає від власника здійснення підприємницької діяльності, будь-яких додаткових зусиль. Такий дохід може бути отриманий, наприклад, від здачі землі або приміщень в оренду, шляхом надання кредиту і т. П.
Основним для нас зараз є питання: хто в Росії буде господарем ренти від її природних багатств, насамперед нафти і газу? Ще в XIX в. Д. Рікардо (1772-1823) і К. Маркс (1818-1883) запропонували розділити дохід на прибуток і ренту. Прибуток – від зусиль, а рента – від особливо сприятливих і не залежать від зусиль факторів – якості і розташування землі в сільському господарстві, розміру та місця видобутку копалин. Росія має такі природні копалини, які при реалізації на світовому ринку дають не тільки прибуток, але і гігантську ренту.
Світовий досвід показує, що рента – головне джерело національного багатства країн, забезпечених природними ресурсами. 11о даними ЮНЕСКО, вартість природних надр у Росії становить 160 тис. Доларів на людину. Це в 10 разів більше, ніж в Європі, США і Канаді. Б той же час ми змушені визнати, що більшість росіян живуть за межею бідності. Сьогодні суперечки точаться навколо того, кому має належати природна рента (т. Е. Надприбутки, одержувані від експлуатації природних ресурсів): видобувним компаніям або державі. Світовий досвід свідчить про ефективність справляння рентних платежів за видобуток вуглеводнів. Так, у Великобританії та Норвегії розмір рентних платежів становить 80-90% від вартості сирої нафти, при цьому залишок забезпечує необхідний рівень витрат та інвестицій. У Росії ж мова може йти про те, щоб додати до бюджету ще від 3 до 5 млрд доларів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)