Власність і підприємництво
Що ж таке підприємництво? Це насамперед здійснювана за власною ініціативою (а не по чиєюсь вказівкою), самостійна (т. Е. Без чийогось втручання) діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку. Громадянин здійснює її, як правило, від свого імені, на свій ризик і під свою майнову відповідальність. Значить, підприємець ризикує в разі невдачі втратити не тільки дохід, а й своє майно.
Підприємництвом може займатися будь-який громадянин (індивідуальне підприємництво) або група громадян (колектив підприємців). Отримавши повні громадянські права, ви, якщо не боїтеся ризику і маєте необхідні кошти, можете зайнятися підприємницькою діяльністю. У цьому випадку ви можете створити підприємство будь-якого виду, зареєструвати його відповідно до закону, купувати необхідне майно, використовувати за угодою майно інших громадян, наймати працівників на умовах трудового договору, встановлювати форми і розміри оплати праці, самостійно визначати програму господарської діяльності, встановлювати ціни, вільно розпоряджатися прибутком. Ці та інші права підприємця регулюються законами.
Підприємництво – це ефективний засіб підтримки зацікавленості у високопродуктивній праці, хазяйському відношенні до справи. Щоб займатися підприємництвом, бізнесом, потрібні винахідливий розум, глибокі знання про предмет, з яким пов’язаний бізнес, сила волі, твердість духу. А як справи з мораллю? Багато хто вважає, що підприємець діє за принципом: “Не обдуриш – не продаси”, що його головна турбота – вигідно збути “гнилої товар” і т. Д. Звичайно, є й такі бізнесмени. А хіба немає халтурників серед робітників, безчесних продавців, чиновників-хабарників? Однак наявність в кожній справі недобросовісних, недостойних людей не дає підстави для негативного судження про всю категорії працівників.
Справжні ділові відносини, властиві підприємцям, як показує досвід високорозвинених країн, будуються на основі строгих етичних норм. Особливе місце серед них займають чесність і порядність. Звичайно, у підприємця чимало спокус, оскільки через його руки проходять значні матеріальні цінності. Але все ж названі моральні якості притаманні справжньому бізнесмену. Без них стали б неможливими відносини між фірмами, банками, окремими людьми в сучасному суспільстві. Нерідко без свідків полягають усні мільйонні угоди. І той, хто не був би вірний своєму слову, не зміг би вести справи в світі бізнесу. Чесність між самими бізнесменами передбачає безумовне виконання своїх зобов’язань.
Чесність по відношенню до споживачів і покупцям – забезпечення обіцяного якості товарів і послуг. Чесність і справедливість у взаєминах з найманими працівниками означають необхідність турботи про співробітників та оплати їх праці відповідно до кількістю і якістю його результатів. Як бачимо, займаючись і підприємницькою діяльністю, не забороненої законом, людина може бути чесним і безчесним, порядним і непорядним.
Комусь може здатися спокусливим отримати прибуток, наприклад, від виробництва і продажу наркотиків. Така діяльність буде порушенням закону, що забороняє такого роду підприємництво, т. Е. Злочинною. Вона ж буде і аморальною. Адже не може людина не розуміти того, що він отримує прибуток від розповсюдження товару, що таїть небезпеку для життя людей.
Якщо ж закон не забороняє той чи інший вид господарської діяльності, то він може стати і полем підприємницької діяльності. Підприємець може організувати виробництво товарів (наприклад, шити одяг або випікати хліб), надання послуг (наприклад, ремонтувати радіоапаратуру або підстригати людей, робити зачіски), він може здійснювати комерційне посередництво (т. Е. Укладати за чиїмось дорученням комерційні угоди), торгово-закупівельну діяльність (скажімо, організовувати закупівлю і продаж грибів), операції з цінними паперами (наприклад, продавати і купувати акції підприємств), інші види діяльності.
Зазвичай ця діяльність корисна і самому підприємцю (отримує прибуток), і всім людям, які зацікавлені в тому, щоб було більше ательє та перукарень, більше сортів хліба та моделей одягу, щоб хтось зі знанням справи захищав інтереси клієнта при укладанні угод і т. буд.
А тепер подумки порівняємо трудову і кілька варіантів підприємницької діяльності.
У вас є швейна машина, і ви іноді шиєте для себе, ремонтуєте свій одяг. У цьому випадку швейна машина – ваша власність, з її допомогою здійснюється домашній (сімейний) праця. Навчившись кравецькому майстерності, ви вирішили шити сукні, щоб потім продавати їх та отримувати прибуток. Ви купуєте порівняно великі партії тканини, ниток, гудзиків і т. Д., Трудіться багато, щоб цією роботою забезпечити своє життя. Ваша робота тепер називається індивідуальною трудовою діяльністю. А вид бізнесу, яким ви зайнялися, – пошиття одягу, заснований на вашій власності – швейній машині.
Можливо, ви вирішили розширити виробництво, об’єднавшись на основі спільної справи – шиття одягу – з іншими людьми. Склали гроші, закупили машини; одні взялися шукати відповідну тканину та інші матеріали, інші – проектувати моделі, треті – робити розкрій тканини, четверті – шити, п’ятий – продавати готовий товар, шості – рахувати доходи і витрати, вести справи з банком, який зберігає гроші і дає їх на певний час у борг.
Якщо зі своїми партнерами ви володієте швейними машинами спільно і разом вирішуєте виробничі відносини, значить, ви створили кооператив. Якщо ж все обладнання належить вам, а решту учасників виробництва ви наймаєте, значить, ви створили приватне підприємство і керуєте ім.
Індивідуальна трудова діяльність, кооператив, приватне підприємство – все це різні форми підприємництва, що вимагає знання справи, організаторських здібностей, сміливості, підприємливості, хазяйської кмітливості.
Таким чином, перед вами широке поле діяльності: і виробничий працю, і організаторський, і управлінський. Важливо лише вірно оцінити свої можливості і знайти своє місце в житті. А порядною людиною потрібно бути на будь-якій роботі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)