ВЛАДИМИР – Прокопович Феофан

Related posts:

1. МИЛІСТЬ БОЖА – Прокопович Феофан Це перша українська п’єса, в якій відтворено події народно-визвольної війни 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. Вона написана і поставлена на сцені в Київській академії 1728 р. до 80-річчя початку народно-визвольної війни. Дослідники приписують н викладачам поетики і риторики в Київській академії в ці роки – Феофану Трофимовичу або Іннокентію Неруновичу, Ідейно-художній зміст драми підпорядкований […]...
2. Прокопович Феофан – Зі скарбниці критичної думки Зі скарбниці критичної думки “У 1705 р. в стінах Києво-Могилянської академії силами студентів було поставлено драму Ф. Прокоповича “Владимир”, якій судилося стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Тема твору – запровадження християнства на Русі, показ боротьби проти християнства представників язичництва. Разом з тим автор прагнув показати Володимира, велич якого насамперед вимірювалась тим, що […]...
3. ВЕРТЕП – Прокопович Феофан Українська народна вертепна драма народилася в розпалі героїчної боротьби народу проти католицизму і польської шляхти. Народ потребував такого виду мистецтва, яке б допомогло йому боротися з ворогами. Вертеп як театральне видовище міг зародитися тоді, коли в життя українських шкіл міцно ввійшов театр; коли на сцені цього театру почали ставитися гостро конфліктні п’єси про Ірода. А […]...
4. Прокопович Феофан (1681-1736) Прокопович Феофан Церковний і громадський діяч, письменник, учений Феофан Прокопович (Єлеазар) народився у Києві 7 червня 1681 року в родині крамаря Церейського. Після смерті батька й матері його опікуном став дядько по матері Феофан Прокопович, намісник київського Братського Богоявленського монастиря, професор і ректор Києво-Могилянського колегіуму. Дядько віддав Єлеазара до початкової школи при монастирі. По […]...
5. ПОХВАЛА ДНІПРОВІ – Прокопович Феофан Славен будь, отче великий, завжди повноводий, глибокий! Ти багатiший за інші річки усі разом, а може, І найславніший. Пружнa течія береги роз’єднала Так, що й стріла неспроможна здолати всю відстань між ними. З морем самим позмагатися любиш, розлившись, неначе Німфа Фетіда 1, що прагне до батька подібною стати. Часто лютує швидка течія, і тоді у […]...
6. Скорочено – ВОЛОДИМИР – ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ – УКРАЇНСЬКА СЕРЕДНЬОВІЧНА ЛІТЕРАТУРА XI-XV cт. – 9 КЛАС ДІЯ I Ярополк, брат Володимира, який і убив його, повертається з того світу. Він каже Перуну, що брат і його хоче знищити. Ярополк розповідає Жериволу, що Володимир задумав прийняти закон християнський та знищити усіх існуючих богів. Жеривіл обіцяє використати проти Володимира усі чари. Дія II Куроїд провіщає про свято жертвоприношення. Але Пияр зупиняє його, кажучи, […]...
7. Прокопович Феофан – Милость Божія – Зі скарбниці критичної думки “Милость Божія” – один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських”. П. Житецький “Орієнтація драматурга на прогресивні ідеї, проектування минулого на сучасність, плідне використання народнопоетичних елементів при висвітленні історичної теми надали драмі політичної значимості і художньої переконливості, завдяки чому вона посіла одне іа чільних […]...
8. ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА “ВЛАДИМИР” Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА 1. Драматичний твір, у якому найбільше збережено структуру мораліте. А Ф. Прокопович “Володимир”. Б Г. Кониський “Воскресеніє мертвих”. В “Милість Божа” невідомого автора. Г М. Довгалевський “Комическое дєйствіє”. 2. Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалося народження, смерть і воскресіння Христа. А Історична драма. Б Міракль. В Містерія. Г Мораліте. 3. Для міракля […]...
9. Князь Владимир (958-1015) Большой, Креститель, Святой, Красное Солнышко – какими только эпитетами не награждали младшего Святославовича современники, потомки и историки. Действительно, столько реформ и сдвигов произошло за период княжения Владимира, оставить его без прозвища история не смогла. Начал княжить Владимир в 980 году. Первым его достижением на престоле стало объединение всех земель восточных славян в одном государстве. Конечно, […]...
10. Владимир II Мономах (1053-1125) Славу и могущество Владимир Мономах получил еще до вхождения на киевский престол, будучи князем переяславским. Его княжение стало “лебединой песней” Руси, ведь государство на короткое время приблизилась, хотя и не вернулась, к своего могущества прошлых лет. Какие же основные достижения Владимира Всеволодовича Мономаха? Организация и руководство слаженной и успешной борьбой русских князей против половцев. Литературная […]...
11. Павло Прокопович Глазовий (1922 р. нар.) ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ Додаткова біографія Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватці Казанківського району, Миколаївської області, в родині хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Учасник Великої Вітчизняної війни. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 – 1961 рр. – заступник […]...
12. Розкриття сутності злободенних проблем суспільно-політичного життя у драмі “Володимир” – ФЕОФАН ПР0К0П0ВИЧ – 9 клас Феофан Прокопович у 1705 році створив драму, що наводить на роздуми і сучасного читача, а крім цього, він був справжнім новатором в давній українській літературі, бо поєднав в одному творі комічне і трагічне, суворі принципи класицизму та традиції народних інтермедій, створивши драму нового жанру – трагікомедію. Драма повертає нас до давніх часів і відображає важливу […]...
13. ЧОРНОБРИВЦІ – МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки і зустрічі знаю. Бачив я і в чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на […]...
14. РУСИН ДО ПОЛЯКА ЩОСЬ ПО-ПОЛЬСЬКУ БАЛАКА – Лазар Баранович Не усякому поляку Будуть вірші сі до смаку. О коли б ти, ляше, вірші В руській мові склав не гірші! Звір се дикий для русина – Що польщизна, що латина. Звір той гострі має роги. Тож, поляче, не будь строгий, Почитай, як я утямив, І оддай нам тим же самим. Як напишеш щось по-руську, Русин […]...
15. Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – А сила знову розцвіла. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, Бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, Як вішала моїх дочок, синів І […]...
16. ПОЕТ – ГРИЦЬКО ЧУПРИНКА Хоч нема в мене й шага, Так зате я завжди вільний! Я за гроші не слуга, Бо до їх я не прихильний. Хоч нема в мене рідні, Так рідня ж мені природа, Сестри єсть в мене одні – Щира Муза та Свобода. В бурі маю матір я, Степ квітчастий – то мій батько, Пісня вільная […]...
17. ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
18. Культура епохи Д. Апостола Апостол багато зробив для відновлення свого Alma Mater Києво-Могилянської Академії, зазнала гоніння в кінці правління Петра I. У роки його гетьманства число студентів зросла майже до 400 (зі 161 в 1709 р). Ректор Академії отримав від Синоду звання архімандрита. За часів Апостола в Академії була поставлена ​​українська п’єса “Милість Божа, Україно від образ польських за […]...
19. НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс поетики під назвою “Bicollis Parnassus”. У квітні 1728 р. за указом Синоду був викликаний до Московської академії на посаду вчителя […]...
20. Не забудь, не забудь – ІВАН ФРАНКО Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Золотих снів, тихих втіх, Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх Не встидайсь, не губи! Бо минуть – далі труд В самоті і глуші, Мозолі наростуть На руках і душі. Лиш хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В […]...
21. ПАВЛО ТИЧИНА – НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори… Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших […]...
22. Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША. Гійом АПОЛЛІНЕР – МИКОЛА ЛУКАШ Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША Царя небесного харцизе Високорогий сатано Не гордимося ми в підлизи Жери-но сам своє лайно Воно нам в пельку не полізе Крамарю грецький просмердівсь Ти тюлькою на честь ісламу І палями обгородивсь Швидка напала твою маму І ти в дрислинах уродивсь Подільський кате струп’я вкрило Тобі все тіло мов шпориш Конячий […]...
23. ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
24. Я прилітав до тебе – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Я прилітав до тебе Як бджола До черешні розквітлої Я від сяйва й запаху Крони твоєї Знесилено падав Я сліпнув од радості Квітучого простору І важко було мені Перелітати з квітки на квітку Та ще важче було мені Знати Що ти неосяжна Відкрита для мене Для інших бджіл А також для ос […]...
25. Чесна бідність – Роберт Бернс Переклад Миколи Лукаша Хай бідні ми, хай злидні ми, Не маємо нічого, А будьмо чесними людьми Й не біймося нікого. Нічого, нічого, Що ми звання простого! Звання – лиш карб, людина – скарб, Цінніший від усього. Хоч ми їмо черстві шматки, Вдягаємось убого, А в багача булки й шовки – Ми людяніш од нього. Нічого, […]...
26. СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
27. Віють вітри, віють буйні – МАРУСЯ ЧУРАЙ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерті не забуде… Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, […]...
28. Гойдається вечора зламана віть – ВАСИЛЬ СТУС Гойдається вечора зламана віть, Мов костур сліпого, що тичеться в простір Останньої невіді. Жалощів брості Коцюбляться в стінні. А дерево спить. Гойдається вечора зламана віть, Туга ніби слива, рудою налита. О ти всепрощильна, о несамовита! Осмутами вмита твою неясить. Поорана чорна дорога кипить – Нема ні знаку од прадавнього шляху! Тугий небокрай, погорбатілий з люті […]...
29. ДО ПРЕКРАСНОГО – ВІЛЬЯМ ВОРДСВОРТ – 8 КЛАС Сонет Святе мистецтво! В пензлі чи пері Є сила дати вічність кожній рисі Хмарини, що пливе в небесній висі, Веселих промінців химерній грі;- Вони спиняють порух віт вгорі І подорожніх, що ідуть у лісі, І корабель, що при скелястім мисі Навік в заливі кинув якорі. Дитя весни, і літа, й падолисту, Що вірно тчуть ясну […]...
30. МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
31. ДО ПРЕКРАСНОГО – ВІЛЬЯМ ВОРДСВОРТ Святе мистецтво! В пензлі чи пері Є сила дати вічність кожній рисі: Хмарини, що пливе в небесній висі, Веселих промінців химерній грі,- Вони спиняють порух віт вгорі І подорожніх, що ідуть у лісі, І корабель, що при скелястім мисі Навік в заливі кинув якорі. Дитя весни, і літа, й падолисту, Що вірно тчуть ясну твою […]...
32. ВІРНІСТЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА Від сонця свят і непогоді буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби Які дає мені моє полудне. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Дають за скарби, що господар кинув, […]...
33. КИЇВ – ФИЛИПОВИЧ ПАВЛО Не до тебе пливли скандінавські герої, Бойовими човнами розкинувши стан. Ні вінками Атен, ні руїнами Трої Не прославив тебе чужоземний Боян. Хто повірить словам, що Андрій Первозванний На високих горах твою славу прорік? В темну безвість віків одійшли каравани Ватажків степових та азійських владик. Що владарів колишніх потлілі клейноди! І на схід, і на південь […]...
34. СЛОВО (Скорочено) – ПАВЛО ТИЧИНА Слово наше рідне! Ти – сьогодні зазвучало Як початок, як начало, Як озброєння всім видне, Слово наше рідне! То ж цвілась калина, Червоніла, достигала, Всьому світу заявляла: Я – країна Україна – На горі калина! А Вкраїни ж мова – Мов те сонце дзвінкотюче, Мов те золото котюче, Вся і давність, і обнова – Українська […]...
35. Васiлiса Егоровна i мужичкi – Лесь Подерв’янський Васiлiса Егоровна i мужичкi. Дійові особи Васіліса Єгоровна, красіва і горда сука, мєчта всєх мужичків. Адам Жоржович, добіса гарний мужичок. Валер’ян Валер’янович, плюгавий мужичок. Валєрій Валєрійович, сильний і умний мужичок. Умберто Васильович, цинічний мужичок. Бруно Адольфович, бєлакура бестія. Дія перша. Спальня Васіліси Єгоровни – заманчіве місце, куда мріє попасти кожен мужичок. В спальні зайобана Васіліса […]...
36. Молодий патріот – Микола Вороний Ось він ввесь, немов живий – Любий, щирий та сердечний, Патріот наш молодий, Легкодухий і безпечний. Тип культурний козака, Вміє він і заспівати, Шпарко вчистить гопака, Потім подиспутувати. Чарку він не ллє за пліт І прокаже без упину Ввесь Шевченків заповіт, Навіть другу половину. Рідну мову любить – страх! І, поводячись по-свинськи, Просторікує в шинках […]...
37. Академізм Академізм (грецьк. akademia – назва садів поблизу Афін, які немовби належали міфічному героєві Академу; філософська школа Платона, за зразком якої згодом називалися об’єднання митців, учених, вищі навчальні заклади, наукові установи). А. не має строгого термінологічного статусу, виражає поняття або високого рівня наукових досліджень (академізм мислення, академічне літературознавство), або зверхньозневажливого ставлення до членів академій, які сліпо […]...
38. БАЛАДА ТВОРЧОСТІ – ІВАН ДРАЧ Скульпторові Теодозії Бриж Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність І лущити зерно з цупких його одеж, Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність, У святі самоти за пульсом глини стеж. Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина, Невже її, плитку, перемісити всю? Хай в корчах корчиться тверда лобата […]...
39. Ластівки на сонці, ластівки на сонці – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Ластівки на сонці, ластівки на сонці, Як твої зіниці в радісних очах… Зацвіли ромашки десь на горизонті, Й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Я твою шинелю цілував до болю І твої коліна, любі без кінця, Ніжні та рожеві, як берізки голі, Що ростуть далеко, на чужих сонцях… Бачу за морями молоді дороги, Де припав до […]...
40. ВІЙНА З ТАТАРАМИ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...