Визвольна війна Хмельницького
Величезний військовий успіх не міг не мати глобальних соціальних і політичних наслідків. У сучасній українській історіографії все більшого поширення набуває термін “національна українська революція”. І хоча з ним можна сперечатися, але те, що соціальні та економічні зміни в українських землях, що сталися внаслідок повстання Б. Хмельницького, носили революційний характер – безумовно.
На території України починається масове вигнання поляків, що супроводжувалося показачіваніем селян, вливається в армію Хмельницького та збільшували її до десятків тисяч (сам Богдан називав цифри і сто, і триста тисяч чоловік). Міста і замки брали штурмом загони під керівництвом новоявлених отаманів. Польська шляхта, що не встигла втекти, піддавалася безжалісному винищенню. За словами очевидця “такий жах охопив усіх, що все живе біжить, утікает і ледь хто сотих залишається”. Повстанці не щадили жінок і дітей, руйнували костьоли і вбивали ксьондзів. Не меншим об’єктом помсти стали євреї, що складали в Україні ненависну прошарок орендарів і шинкарів. Історики різняться в підрахунках жертв єврейських погромів, називаючи числа від 20 до 100 000 чоловік.
На звільнених територіях встановлювалися козацькі порядки, а козацькі старшини починали фактично виконувати роль знищеної польської адміністрації.
Єдиний, хто з поляків організував опір, був Єремія Вишневецький (втім, швидше литовсько-український магнат), який, зібравши шляхту і власних збройних слуг, відступав влітку 1648 р з Лівобережжя по шляху Лубны-Переяслав-Чернигов-Погребыще-Староконстантинов, “Вогнем і мечем” знищуючи всіх, запідозрених у співчутті повсталим. Прросвященний Вишневецький діяв тими ж методами, що і зневажена їм “чернь”: сотнями садив на кол, палив і вбивав. Йому відповідав тим самим відправлений Хмельницьким на Поділля і Волинь Максим Кривоніс. Повстання, таким чином, перекинулося на Правобережжі. 10 серпня був узятий Бар, резиденція коронних гетьманів в Україні.
Богдан Хмельницький, запаливши весь цей пожежа, опинився в ролі людини, не знав як з ним впоратися. Перед ним не міг не виникатиме питання – що далі. Але ідея державності не виникла в перші ж місяці повстання. Богдан тягнув час, писав листи, запевняючи у своїй вірності королівської влади і виправдовуючи свої вчинки несправедливим зверненням магнатів. Він все ще залишався законослухняним шляхтичем, підданим короля, що бажали отримати від Речі Посполитої лише деякі поступки і гарантії. Правда – вже не для себе особисто, але для всього козацтва і православної церкви. Та й Річ Посполита залишалася для нього батьківщиною. Він не усвідомлював своєї влади і боявся того моря насильства, яке захопило України. Побоювався він і своїх свавільних соратників – особливо, таких як Кривоніс або Чарнота, що штовхали його на “повне знищення ляхів”. Але, мабуть, саме побоювання втратити контроль над цими шаленими головами, і змусило Богдана повести війська вперед, на Західні землі. Відсвяткувавши весілля з Оленою Чаплинської, Хмельницький все більше починає брати владу в свої руки. З кінця літа 1648 року він перестає сліпо слідувати вимогам загальної раді.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)