Виховання владою і виховання влади

У суспільствах, що пройшли природний шлях розвитку, влада – це величезна відповідальність, тяжкий тягар. Пам’ятається, як у своєму інтерв’ю радянським журналістам (що став можливим вперше в роки перебудови) прем’єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер зізналася, просто, без будь-якої малювання і тому особливо переконливо: “Я захотіла керувати країною, тому що переконалася, що у мене це виходить краще, ніж у інших “. Зрозуміли це, як бачимо, і виборці. Не менш вражаючим є інше зізнання, вже в мемуарах: вона відчула, що пора йти, коли… вставила зуби. Чисто психологічно, як жінка – адже можна здогадатися, що навряд чи вона стала шепелявити або бризкати слиною. “Нашій людині”, вихованому в переконанні, що влада – це найкращий засіб відхопити кращий і більший шматок пирога, важко це зрозуміти. Тому і чіпляються за владу наші володарі – руками і зубами (навіть якщо вони вставні).
У тій же Англії кажуть: “Виховання дитини починається за сто років до його народження” – в підготовленій століттями культурному середовищі. Відома і притча про англійську садівника, який на питання про секрет його газонів відповів: “Ніякого секрету. Треба тільки регулярно стригти і поливати… триста років поспіль “. Якщо ми спробуємо згадати, що у нас плекалося і плекалася хоча б тридцять років поспіль, три роки, нам стане зрозуміліше, чому ми так живемо і чому так важко знайти шляхи виходу з нашого зачарованого кола.
У іншій державі з доглянутими газонами і конституцією, прийнятої всього одні раз – триста років тому, при його підставі, сталося свого часу подія, смішне по нашим “понятіям”. Президент США Р. Ніксон був відсторонений від посади за те, що його співробітники рилися (як він стверджував, без його відома) в готелі “Уотергейт” у документах конкуруючої партії. Після цього Ніксон, відомий юрист, повернувся до роботи за фахом – в одній з найбільших юридичних компаній (чи може бути краща реклама фірмі?).
Куди б подівся наш усунений від влади політик? Ставши знову ніким – без належної освіти, без справжнього, заробленого своєю діяльністю авторитету? Важко повірити, але колись могутній секретар Московського міськкому КПРС, головний суперник Горбачова після смерті його попередника, В. Гришин помер від серцевого нападу в соцзабезі, в черзі таких же, як він, пенсіонерів. У цьому плані дуже симптоматична добровільна відставка Б. Єльцина напередодні 2000 року. Свого часу ще більш хворому і немічному Л. Брежнєву не дало піти з поста Генсека КПРС її ж Політбюро – дуже вже вигідним прикриттям був обвішаний орденами старий. Нехай навіть продиктований політичними міркуваннями (забезпечити наступника), догляд Єльцина був сприйнятий і у нас, і в усьому світі, як мужній вчинок, який викликав повагу і навіть психологічно смягчивший критичне ставлення до нього. Це ще й свідчення того, що все ж в Росії щось змінюється.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виховання владою і виховання влади