Home ⇒ 👍Література ⇒ ВІВІСЕКЦІЇ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ
ВІВІСЕКЦІЇ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ
Розіп’яті на цинкових столах,
У голготських долинах лябораторій,
Вони віддають своє життя,
Щоб спасти не душі, лиш тіла людей.
Тому, що не дано їм дару мови,
Вони тільки підносять до неба свої очі, забризкані кров’ю,
Хочучи сказати Богові, звертаючися на ви :
“Простіть їм, хоч вони знають, що роблять, пане”.
А опісля їхні маленькі душі (вони існують), ще брудні від крови,
Як замурзані сільські діти, товпляться біля небесної брами,
Щоб дати прохід процесіям великих людських душ,
Що, в пишних строях, сунуть під голлівудські співи янголів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- РАННЄ ЛІТО – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Tвоє літо починається рано, з’являється, як гук, Що несеться з усіх боків, підкоряє собі тендітність зелені, Розбиває скло святинь акваріїв, Плящини життєдайної олії. Із проваль зими, із Вічности її льодової пітьми, де вітри Існують не помічені заспаними краплями, що ще не народилися, Ти прибув, пролетівши над садом весни, З крилами, звогченими випаром, що з нього […]...
- НОКТЮРН II – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Роздирається дня завіса над містом, Плещуть серця в м’яких фотелях крови, І тоді ніч хрипким жіночим голосом Відкриває дике ревю на своїй темній сцені. Починає скрипіти оркестра ліжок, І чоловіки сопуть німе сольо. Хор задиханих жінок скандує сороміцькі слова, Впершись босими стопами об стелю неба. Та нараз усе затихає, І виростає тоді над дахами Постать […]...
- ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
- ЗИМА – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Приходить зима з дощами І з теплим воском відлиг, І вже гумовими полами, а не крилом Б’є ніч у шибку вікна. І не виписують вже кроки луною Прямокутньої каліграфи міських вулиць, Тільки серця, немов цибулі, пускають Паростки між іржавим корінням матраців. І коли, спухлі дріжджами снів, Ростуть у черепах мозки, неначе тепле тісто, Із-під підлог […]...
- ЗАПОВІТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Коли помру, то спаліть Моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, І зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із мене Не залишилася на місці, де я згорів. І йдіть до Сантандеру, до скелі, висуненої найдальше в море, І чекайте на сильний вітер із півдня, І киньте цей попіл в сторону моря, хай сірим прапором […]...
- СТАРІСТЬ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить у кріслі старий чоловік, А його шкіра, як соняшник, Слідує за сонцем, що постійно втікає, Як кіт, який не хоче, щоб його погладили. Скінчилося його життя, Як неприємне завдання, яке треба було виконати, І тепер він може відпочивати, Аж його впустять до могили. Він не має ні сили ні бажання поворухнутися, І тільки бачить […]...
- ФІЯЛКИ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Фіялки теж Мають життя, Ім’я Для пашпорту, Наповненого проваллям, Шлунки, Що травлять Те, що лишається З душ, Кишки, Форму яких Наслідують Пальці, Нерви, Що з насолодою В’їдаються В м’ясо… Фіялки теж Ставлять якнайвищі Будинки, Щоб важче Було жити Тілам, Кохають З затисненими Зубами, Мріють Про фіялкові Моря, Ідуть на війни Під фіялковими Прапорами, І вмирають […]...
- НОКТЮРН І – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Ноче, котрий це вже раз Тебе чує на собі біла шкіра паперу: Чорну віспу твоїх трьох літер І незчисленні щеплення твоїх відмінків! Але знову і знову непритомніє місто Від твоїх постійних епідемій, І знову вірші густими плямами Виступають на щоках карток. – Може, це правда, що ти розводишся У льохах і у темних помешканнях, І […]...
- ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі Є два сині телевізійні екрани, Що показують два різні види На битву твого життя з драконами, що загрожують людству. Твої уста є, мов зорі – Далекі не тільки від неправди, а й від усього. І взагалі, як від кривавого вчинку, Не можна відірвати очей від твоєї краси. […]...
- ВІРШ ПРО ПАРИЖ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Чого ти ще досі шукаєш На синьому паризькому бруку, Серед його невидимих фіялок, Скошених довгою косою вечора? Від’їзд, зодягнений в уніформу дати, Вже давно постукав у твої двері, І блідий слуга його пополудня Вже поніс з собою важкий багаж твого плачу. Тобі вже не дозволено скрутити У заборонені вулички учора, Не дозволено набувати морфіну носталгії, […]...
- КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ 1. Завтра День твого народження, І колір Цих двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Описує, Як без міри Я тебе кохаю. 2. Цей букет З двадцяти чотирьох Червоних троянд, Які я післав тобі, Є мов криваве Торсо, Якому бракує рук, Щоб тебе Обняти. 3. Я стараюся Говорити до тебе Цим букетом З двадцяти […]...
- НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, Я зберігаю досі, після стількох років, І любуюся ним тільки потайки, Відчинивши насамоті серце, мов шкатулку. Як пишний барокковий клейнод, я пришпилюю його До простого одягу мого життя, І, наче самоцвіт колір, він підхоплює Один із виразів в моїх очах. Дивуються люди, чому я проходжу Таким […]...
- ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ (1934) ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні – біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав […]...
- НЕВІДОМІ ІМЕНА XX ст.(Олег Зуєвський, Віра Вовк, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Євген Маланюк, Богдан Рубчак та ін.) Ми знову є. Ми – Пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів В саду порубанім. М. Вінграновський У розмовах про українську поезію нерідко можна чути означення: третя хвиля. Це означення пов’язане з розвитком української поезії XX століття, конкретніше – з 20-ми та 60-ми рр., які, давши вельми чутний сплеск мистецьких пошуків, кожного разу змінювалися брутальним […]...
- СКОВОРОДА – СЕРЕД ОЗЕР ЯСНИХ – Юрій Клен Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі лише співать: “Цвіти, цвіти!” Аж власний світ у ній почне рости, В якому будуть теж сонця, і зорі, І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти. Іти у сніг і вітер, в дощ […]...
- Скорочено – ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – 11 КЛАС Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші – Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]...
- Короткий переказ – Пісня мандрівного спудея – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Слова: Юрій Андрухович Обробка слів, переклад: Мертвий півень Агов мої маленькі Чортенята! З-під свити я вас випущу на світ Туди, де кров з любов’ю Черленяться, Де пристрастей і пропастей Сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені Вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді […]...
- Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
- СМЕРТЬ СОКРАТА – Юрій Мушкетик Три стрічі стратега з Сократом Стріча перша Сократ ще живий Над містом котився важкий, тисячоголосий гомін. Він народжувався десь там, по темних вузьких завулках, на запилюжених дорогах за міськими ворітьми – короткими перемовками, сонними вітаннями, скрипом коліс, брязкотом металу, старечим покашлюванням – сотнями маленьких струменців, котрі плинули, вбирали в себе інші й врешті вихлюпували на […]...
- ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
- Осінь – ЮРІЙ КАМАЄВ Історична проза Осінь сіяла холодними дощами, вже відлунали щемні і пронизливі крики відлітаючих журавлів. Вони тоді довго кружляли над містом, ніби вибачалися перед людьми за те, що мусять покидати цю землю. Холодний вітер мів жовтим кленовим листом, а ранками трава сивіла памороззю й на зеленій каламуті калюж уже почала з’являтися квола і несмілива павутинка першого […]...
- Зі скарбниці критичної думки ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Зі скарбниці критичної думки “Федькович – се талант переважно ліричний; всі його повісті, всі найкращі його поезії навіяні теплим, індивідуальним чуттям самого автора – всі похожі на частки його автобіографії – так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно й […]...
- Досвітні вогні – ЮРІЙ КАМАЄВ Досвітні вогні Одного холодного осіннього вечора до нас у село прийшов кобзар. Ні, він був зовсім не таким, як на малюнку в книжці. Йшов накульгуючи, вбраний у пальто, перешите з шинелі, замість смушкової шапки на голові у нього був кашкет. Не був він і сліпим, й віку мав лиш трохи більше за мого тата. Та […]...
- ДОБУШ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Гей, ци чули, люди добрі, Перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодиці, А за ким дівчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, То капітан на Підгір’ї – КрасниЙ-красний, як царевич; Двадцять років і чотири. Хлопців тисяч єму служить, – Поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний Клали німці много сталі, А […]...
- ПРОКЛЯТІ РОКИ – Юрій Клен Поема Недаром многих лет Свидетелем Господь меня поставил. О. Пушкін Частина І Якась смутна і невесела осінь Зійшла, мов помаранча золота, Над Києвом, і олив’яні оси Дзижчали і співали з-за моста, Де вітер заплітав березам коси І цілував в розтулені уста (О спогади терпкі і непотрібні Про ті роки жорстокі і безхлібні!). Як прикрашали чорні […]...
- НОВОБРАНЧИК – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Поема Костю Горбалеві на поклін, аби згадував 2-го німецького просимця 1852 року, коли мене обстригли. Пролог Братику мій, не цурайся Хоть ти оден цего бранця; Не цурайся єго сліз, Що в поклоні ти приніс. Бо го люди на кеп від себе прогоня, – Ніби коли в латтю, то він вже не їх, – Де кури […]...
- РОЗМОВА ЗІРКИ З МІСЯЦЕМ – МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА – Українська література – Література для дітей Ой місяцю, місяченьку, срібнолиций стороженьку, Що сторожиш ти? Я сторожу в тиху нічку гай і поле, луг і річку І сільські хати. Ой місяцю, місяченьку, срібнолиций стороженьку, Хто є в тих хатах? Там сплять діти в постілочках, сон цілує їх по очках Водить мрії в снах. Ой місяцю, місяченьку, срібнолиций стороженьку, Про що мрії ті? […]...
- РОЗУМНИЙ ШПАК – ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ – Українська література – Література для дітей У нашого начальника штабу був син Коля. Йому пішов тринадцятий рік. Він дуже просив, щоб дали йому зброю і зачислили бійцем в одну з рот. Та він був маленький на зріст, і батько не хотів передчасно робити з нього партизана-бійця. Майже кожного дня Коля канючив: – Тат, ну, тат. Я піду в розвідники. – Ноги […]...
- ТРИ ЯК РІДНІ БРАТИ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість. І Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли! Навіть і попрощатись не пускали, але звеліли відразу йти до компанії. З тяжков бідов відпрохався на три дні додому. А дома сум та плач. Мати розболілась, ридаючи (батька давно вже не було на світі), сестри неначе з ума зійшли, таке […]...
- ТЕРЦИНИ – СЕРЕД ОЗЕР ЯСНИХ – Юрій Клен Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Per me si va nella citta dolente!”1 “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних […]...
- Ідеальний кандидат – ЮРІЙ КАМАЄВ Політична сатира Спочатку виступала якась стара очкаста жаба. Вона довго розводилася про важливість відкриття галереї і її роль у культурному житті міста і навіть цілої країни. Потім слово взяв приїжджий столичний “батанік”, говорив приблизно теж саме, лише незрозумілими словами. Ільдар Степанович знічев’я рахував скільки раз вони згадали його ім’я. Меценат, благодійник, поціновувач мистецтва, людина великої […]...
- Trinity – ЮРІЙ КАМАЄВ Trinity Інет лише здається хаосом, нагромадженням айпішок, доменних імен, форумів, чатів, ефтіпі-серверів, веб-ресурсів. У всьому є система. Вона мусить бути. Хаос має властивість до самоорганізації. Контора дещо запізнилася і лише нещодавно взялася наводити там лад. У всьому винні старі пердуни, що визнавали лише старі методи роботи – топтунів, стукачів, ліквідаторів. Та наш мудрий Президент вчасно […]...
- Білочка (разом з Шевою) – Юрій Іздрик Юрко ІЗДРИК Білочка (разом з Шевою) Охіренна природа. Університетський парк абощо. Судячи з величезної кількості с і р и х білок на деревах і на землі, дія відбувається в північних штатах. Рання весна. Парком пензлює якась делегація – два солідні материкові типи, перекладач і двійко місцевих професорів у сірих костюмах з метеликами – клоновані Джорджі […]...
- Віденський вальс – ЮРІЙ КАМАЄВ Історична проза Вона повернулася до міста, коли на узбіччях дороги ще курилися чадним димом рештки циклопічних совіцьких танків і наївні міщани з хлібом-сіллю під заквітчаною барвінком аркою стрічали перших німецьких мотоциклістів-розвідників у сонцезахисних окулярах і сталевих макітрах-шоломах. Німецький офіцер важкою кувалдою збив колодку, що висіла на тюремній брамі і хтось із солдатів врешті заглушив ненависного […]...
- ФРАНКФУРТ, P. S.: ЛІМОНОВ – Андрухович Юрій Щиро кажучи, я не збирався писати про цьогорічний Франкфуртський книжковий ярмарок, тим більше зараз, коли від моменту його відкриття минув уже місяць і в нашій пресі так чи інакше з’явилися деякі свідчення з місця події. До того ж – про що я мав би писати? Про недопущену до свята російську журналістку Анну Політковську, авторку виданої […]...
- Помста паперового бога – ЮРІЙ КАМАЄВ Помста паперового бога Холодний осінній дощ бив по шибках дрібними нещирими слізьми, темна ніч за вікном і монотонний шум комп’ютерних вентиляторів заколисував, хилив на сон. На моніторі то розпливались, то скакали, наче живі, цифри оборотних відомостей і суворі грати екзелівських таблиць, здавалося, вже не здатні були їх втримувати. Огидний офісний смак розчинної кави ненадовго приводив […]...
- Дозвiл на помсту – ЮРІЙ ЛОГВИН Юрий Логвин. Дозвiл на помсту До келії ступив посланець. – Тебе викликає хазяїн. Хусейн поспішив мертвими коридорами В глибину замку. На ланцюжку низько зависла бронзова Лампа і залила все жовтим світлом. Хазяїн фортеці, що звалась Західним Гніздом, пронизливо подивився: – Готуйся! Прочитай усі молитви і до Схід сонця будь на верху надбрамної вежі. Чекатимеш герцога […]...
- Серце не навчити – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повісточка. Жили в нас в горах два парубки товариші, а що вже буйні та хороші собі були, той на папері не спишеш, – такі вже хороші були сі два легіні. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жировані порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що […]...
- Останній бойовик – ЮРІЙ КАМАЄВ Містика За вікном бідно умебльованої квартири, горлаючи маршову пісню, гупали важкими чоботями чужинські солдати. Ревли нетутешньою потугою заморські вантажівки-студебекери, один за одним снували верткі штабні віліси, лунало вже забуте “мать – перемать” водіїв, що не могли розминутися у тісних міських вуличках. Він якось наче заворожено дивився на весь цей рух чужої і ворожої військової машини. […]...
- Трінідад і Тобаго – ЮРІЙ КАМАЄВ Трінідад і Тобаго Трінідад і Тобаго. Чи Топаго?? Я сиджу у порожньому офісі, дванадцята година ночі, незабаром з-поза шафи почне вилазити всяка різна нечисть і буде наді мною знущатися, поки півні не запіють. Та шо там казати… Така в мене вже робота – сиджу, спостерігаю за Мережею. А в голові крутяться Трінідад і Тобаго. У […]...