Вітер навчили працювати

Поставили всюди пастки для вітру – вітряки, ось вітер і старається. Нічого хитрого в цих пастках немає, вони дуже схожі на іграшку – паперову вертушку. Засадиш її на гвоздик, підставиш назустріч вітру – вертушка візьметься, швидко-швидко крутиться. Вітер її кружляє.

Ось і справжній вітряк – теж вертушка, яку вітер кружляє. Тільки вона не паперова, а сталева. І не маленька, а величезна. Стоїть на пагорбі вежа. На її вершині – вертушка. Подує вітер – вона давай крутитися, немов пропелер у літака. Того й гляди полетить. Чи не її справа – не літати, а на місці стояти, крилами махати і всій окрузі світло давати.

Один вітряк хоч і малий та молодецький – завжди у наших героїв-полярників був на і плавучої крижині електричний струм: в будинку горіло світло, кипів на електроплитці чайник, працювало радіо. Але у вітру характер вітряний, мінливий. Сьогодні буянить – ніякого сладу немає, завтра зовсім притихне – гілка не ворухнеться, листочок НЕ затремтить. І виходить – іноді густо, а інший раз порожньо: то вітряки дають електрики більше, то – менше, то – зовсім не дають.

А все-таки навіть під час довгого затишшя світло не гасне. Це тому, що ветролови – люди запасливі. Коли крила вітряка крутяться так швидко, що їх і розгледіти важко, електрики виробляється більше необхідного, але надлишки не пропадають. Виявляється, їх можна збирати про запас в спеціальних коморах електрики – в акумуляторах.

Стихне вітер – про запас припасене електрику з акумуляторів побіжить по проводах в лампочки і запалить їх. Знову подує – запас в акумуляторах поповниться. І так без кінця.

Ось какай молодчина, цей бродяга-вітер, цей рухомий повітря! Виходити, він не тільки пустувати – шапки з перехожих збиває, він і працювати мастак!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Вітер навчили працювати