Віруси лімфоцитарного хоріоменінгіту, Ласса

Вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту викликає захворювання у вигляді грипоподібного синдрому або важких форм з розвитком серозного менінгіту або менінгоенцефаліту з лейко – і тромбоцитопенією. Віруси розповсюджуються з виділеннями домашніх мишей або від містяться в неволі сирійських хом’яків, забруднюючих продукти харчування, воду і повітря. Лімфоцитарний хоріоменінгіт наголошується в Європі та Америці, частіше виникаючи в зимово-весняний період.

Вірус Ласса викликає геморагічну лихоманку Ласса, що супроводжується інтоксикацією, лихоманкою, ураженням ЦНС і геморагічними висипаннями. У хворих з’являються блювота, діарея, болі в животі і грудях, кашель, макулопапульозний і петехіальний висип на шкірі обличчя, тулуба, кінцівок; відзначаються кровохаркання і кишкові кровотечі. Перший спалах була виявлена ​​в 1969 р у м Ласса (Нігерія), у зв’язку з чим хвороба і отримала свою назву. Лихоманка Ласса – зооноз, має пріродноочагових характер. Вірус передається від домашніх многососковость щурів (Mastomys natalensis) або від людини до людини. Захворювання відзначається в країнах Західної та Центральної Африки (у Верхній Вольті, Нігерії, Сенегалі, Гвінеї, Заїрі та ін.). Зараження людини в природних осередках відбувається респіраторним механізмом, аліментарним, контактно-побутовим шляхами і парентерально. Інкубаційний період у середньому 7-10 днів. Хвороба характеризується високою летальністю (20-47% у нелікованих хворих).

Віруси Хунін і Мачупо викликають американські геморагічні лихоманки. Резервуаром цих вірусів є гризуни. Вірус Хунін – збудник аргентинської геморагічної лихоманки, а вірус Мачупо – збудник болівійської геморагічної лихоманки.

Вірус Гуанаріто викликає венесуельську геморагічну лихоманку, що супроводжується токсикозом, грипоподібні яв – лениями, діареєю. Резервуар вірусу – бавовняні пацюки та інші дикі гризуни.

Вірус Сабіа виділений в 1993 р в Бразилії. Викликає бразильську геморагічну лихоманку. Можливо, резервуаром інфекції є гризуни.

Лабораторна діагностика. Віруси виділяють з крові, виділень глотки, плевральній, цереброспінальної рідини, сечі: заражають культури клітин або мишей-шмаркачів, хом’ячків. Ідентифікація вірусів проводиться за допомогою РСК, РН, РІФ, ІФА і ПЛР. Антитіла в сироватці крові виявляють в РСК, ІФА, непрямий РИФ.

Лікування і профілактика. На початку хвороби можливе застосування лікувальних специфічних імунних сироваток або плазми крові реконвалесцентів. Для специфічної профілактики розробляються живі вакцини. Неспецифічна профілактика передбачає боротьбу з гризунами, проведення карантинних заходів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Віруси лімфоцитарного хоріоменінгіту, Ласса