Вірші “Гамлет” і “Я не люблю” Висоцького
Володимир Висоцький геніальний радянський поет, актор, співак. Ім’я цієї людини стало символом цілої епохи. Його творчість перевернула життя мільйонів і стало ковтком свіжого повітря в умовах важкого періоду застою.
Нервовість, яка притаманна в віршах Висоцького, робить його справжнім бунтарем проти жорсткої системи, якою було сковано суспільство. Він подібно Володимиру Маяковському сміливо говорить в очі людям те, що менше за все вони хочуть почути: Висоцький викриває їх у боягузтві, невігластві, гнилість.
Незважаючи на своє коротке життя, поет встиг зробити свій безцінний внесок у культуру і увійти до серця багатьох людей. Всенародна любов до поета житиме ще довго. Адже він писав про теми, які залишаться близькими і прийшли поколінням. Висоцький став людиною легендою, справжнім борцем за свободу людського світогляду.
Одного разу Володимир Семенович сказав, що мріє прожити життя так, щоб після його смерті, у людей було бажання запалити за нього свічку. Цій мрії судилося збутися.
Вірш Висоцького “Мій Гамлет”
Десять років Володимир Висоцький грав на сцені тетра роль Гамлета. Хоча “грав” не зовсім доречне слово. Висоцький був самим Гамлетом. Літературний герой знаходив свою фізичну оболонку в акторі.
У середині сімдесятих років, Висоцький створює вірш “Мій Гамлет” . У творі автор наводить очевидні для всіх паралелі власного життя з життям Гамлета. У вельми характерній для себе недбалої формі він розповідає про ті страждання, які наповнюють його душу, про те вічному виборі, що стоїть перед кожною людиною.
Вірш наповнений сучасними виразами цим автор підкреслює, що перш за все говорить про себе, а не про Датському принца. Поступово, вірш набуває трагічний зміст, так як ліричний герой в якийсь момент морально впав, зрадив свої принципи.
Знаменитий гамлетівське питання піднімається у творі як можливість вибору головного героя: піднятися, або йти далі або ж влитися в той низьке суспільство, яке його оточує. Вірш став своєрідним особистим пророцтвом для свого автора: ліричний герой знаходить заспокоєння душі тільки в смерті. Самого Висоцького спіткала така ж доля.
Аналіз вірша “Я не люблю” .
Твір “Я не люблю” – справжня ода державі і його вірним громадянам. Проте не варто помилятися, що мова йде про Радянському союзі і його багатомільйонному народі. У цьому вірші автор схиляється перед тією батьківщиною, яку створюють вільнодумні люди.
Висоцький сміливо висловлює свою громадянську позицію, незважаючи на те, що вона гостро суперечить державній ідеології. Автор вчить людей не боягузливо тікати від суспільних проблем, а сміливо і з викликом їм протистояти. У своєму вірші, Висоцький веде відчайдушну боротьбу з тієї страшної безоднею радянської ідеології, яка неминуче веде до загибелі нації.
Вона перетворює народ на покірне стадо, сліпо йде за авторитарними вождями. Автор відчуває швидкі зміни і поступово готує суспільство до них. Вірш “Я не люблю” викликав бурхливий протест з боку влади і став першопричиною офіційної заборони творчості Висоцького.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)