Вірш Лермонтова “Молитва” (“Я, матір Божа…”)

План
I. Шедевр поетичного генія Лермонтова.
II. Привабливий образ пресвятої Богородиці.
1. Безкорислива прохання про благо для “діви безневинної”.
2. Злиття образів коханої дівчини і милою Батьківщини.
3. “Бунтівний порив в інший світ”.
III. Лермонтов – глибоко віруюча поет і незмінно поетичний християнин.

Вірш “Молитва” – істинний шедевр поетичного генія Лермонтова. Пагорб, щирість і тепло кожного рядка – в самовідданості ліричного героя: просить він не про себе, не про своє здоров’я або благополуччя, а про своєї коханої:

Не про порятунок, чи не перед битвою,
Чи не з вдячністю иль покаянням,
Не за свою молю душу пустельну <…>
Але я вручити хочу діву безневинну
Теплої заступницю світу холодного.

Як ліричний, народний, привабливий образ пресвятої Богородиці, коли до нього в лагідної молитві звертається бунтівна душа поета-романтика! Він, відзначений печаткою трагічної самотності, світлішає душею, розкриваючись перед Богоматір’ю в безкорисливій прохання про благо для “діви безневинної”.
Хто ж ця діва? Можна погодитися, що це ніжно кохана дівчина, до якої Лермонтов живить найсвітліші і піднесені почуття… Але здається, що в цьому образі проглядає обличчя глибоко улюбленої Росії. Хоча чому б не злитися цим образам, чому не може поет відданою і чистою любов’ю любити дівчину, а через неї – свою милу Батьківщину?
“Оточи счастием душу гідну”, – просить Діву Марію поет.

Ти восприять пішли до ложу сумного
Кращого ангела душу прекрасну.

Кохана Лермонтова – єдиний образ жінки і Батьківщини – гідна великого блага; а те, що поет нехитро просить послати “кращого ангела”, говорить про те, якого піднесеного думки він про Коханої. Читачеві в цю мить представляється вигляд Богородиці, поблажливо і тепло взирающий на поета – світської людини, що молиться “не по-книжному”, з церковної точки зору – неправильно (ну про яке кращому ангела може йти мова в молитві? Людині чи судити, який ангел краще чи гірше?). Але це проститься йому, як прощають люблячі батьки дитячу мимовільну нетактовність.
Але навіть у молитві, з душею нарозхрист перед Богом, Лермонтов залишається романтиком: в цьому вірші ми бачимо незмінне протиставлення світлого образу “теплої заступниці” і реальності – “холодного миру”. Навіть у молитві відчувається його “бунтівний порив в інший світ”.
“Молитва” написана довгими пропозиціями, часом плутаними; і таке синтаксичне побудова підкреслює, що виголошена вона – на одному видиху, в пориві благоговіння і любові.
Цей твір складно сприйняти й оцінити тільки як вірш. Це дійсно молитва, щира і сердечна; а те, що вона, крім того, ще й лірична, прекрасна, мелодійна, лише доводить, що Лермонтов – глибоко віруюча поет і незмінно поетичний християнин!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вірш Лермонтова “Молитва” (“Я, матір Божа…”)