Вірш Б. Олійника “Пісня про матір” – гімн матері-трудівниці

Тема матері посідає особливе місце у творчості відомого поета Бориса Олійника, їй, матері, найдорожчій на землі людині, він присвятив вірші й поеми, всю щиру любов свого вдячного синівського серця. “Мати сіяла сон”, “Мати”, “Пісня про матір”, “Заклинання вогню” – це далеко не всі поезії, у яких Борис Олійник співав величальну пісню материнству. Поезії про матір склали окрему збірку “Сива ластівка”. Тема любові до матері, непоправного болю утрати за нею, вірності й світлої пам’яті розкрита у циклі віршів поета “Сиве сонце моє”, який поет присвятив своїй матері.

Особливо зворушливий, повний глибокого ліризму вірш “Пісня про матір”, у якому ми бачимо сиву, стареньку матір. Швидко пройшло її нелегке, безрадісне дитинство, промайнули дівочі літа й зрілість, непомітно, у тяжкій роботі, домашніх клопотах підійшла старість. Все своє життя вона працювала, не покладаючи рук, не знаючи спокою, працюючи у колгоспі й виконуючи нескінченну домашню роботу. “Навчила дітей, як на світі по совісті жити”, ввела у чарівний світ казок онучат. Руки її ніколи не знали спокою, ніколи не сиділа вона без діла. Добра трудівниця, хранителька роду, мудра порадниця, чесна й благородна людина – такою була матінка. І ось старенька відчула, що незабаром відійде за межу, звідки вороття немає нікому й ніколи. Своїм дітям, любим онучатам вона залишає “всі райдуги із журавлями, і срібло на травах, і золото на колосках”, – найбільше й найдорожче своє багатство. А ще добру пам’ять про себе:

Вона посміхнулась,

Красива і сива, як доля,

Махнула рукою –

Злетіли увись рушники.

“Лишайтесь щасливі”, –

І стала замисленим полем

На цілу планету.

На всі покоління й віки.

Закотилося за межу сиве сонечко. “Умирають матері, та не вмре ніколи Мати”, – твердив поет.

Вдячний уклін Вам, сива ластівко,

За тепло Ваших рук і серця.

Вічна Вам пам’ять, матінко,

Сива горлиця – символ нашого безмертя.

Ітимуть роки, летітимуть весни, цвістимуть вишневі садки і колоситиметься золота пшениця, розцвітуть біля хати барвінок і матіола – все це пам’ять про неї – найріднішу, найдорожчу, найсправедливішу у світі. Знову і знову зігріватимуть нас її добро і ласка, з усіх доріг нас виглядатимуть її лагідні, усміхнені очі, даватиме мудрі поради її добре, незрадливе материнське серце. Життя матері продовжиться у дітях і онуках. Воно – безсмертне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Вірш Б. Олійника “Пісня про матір” – гімн матері-трудівниці