Виникнення слов’ян

Стародавні слов’яни

Мабуть, предки слов’ян займали землі від верхів’їв Ельби (Лаби) до середньої течії Дніпра. Звідти частина слов’ян попрямувала на північний захід, уздовж річки Ельби, інші освоювали Східно-Європейську рівнину, треті, просуваючись на південь, в VI ст. досягли Дунаю. Всі вони говорили на одній мові, і, можливо, з цим пов’язано їх самоназва: слов’яни, словени – володіють словом, зрозумілою мовою.

Слов’яни мали багато спільного з древніми германцями: племінне пристрій суспільства з важливою роллю народного зібрання, посилення влади вождя-князя, що спирався на дружину, набіги на сусідів заради слави і військової здобичі. Виникали союзи племен, а потім і перші держави. Це відбувалося в умовах релігійної та політичної боротьби між Франкьскою державою (а пізніше – Священною Римською імперією) і Візантією, в тому числі за вплив на слов’ян.

У міру просування в різні боки групи племен відокремлювалися друг від друга, розділившись на три гілки: на західних, східних і південних слов’ян.

    Західні слов’яни – це поляки, чехи і словаки, а також полабські слов’яни (жили по річці Лабі) і поморские слов’яни (жили у Балтійського моря). Східні слов’яни – предки російського, українського та білоруського народів. Південні слов’яни – це болгари, серби, хорвати та інші народи.

Головним заняттям слов’ян було землеробство. Важливу роль грали скотарство, рибальство, полювання (в тому числі на хутрового звіра) і бортництво – збір бджолиного меду і воску. Хутра, мед і віск слов’яни продавали сусідам.

На початку IX ст. виникла держава Велика Моравія. Її князь був хрещений німецьким єпископом, але його наступник, прагнучи вийти з-під впливу німецького духовенства, звернувся до Візантії з проханням надіслати наставників у вірі. У 863 р до Моравії з Візантії прибули два брата – Костянтин (у чернецтві Кирило) і Мефодій. Вони створили слов’янський алфавіт (адже в латинською і грецькою не було букв для передачі деяких звуків слов’янської мови) і почали переклад Біблії на слов’янську мову. Пізніше учні переробили абетку Кирила, використавши інші значки. Так виникли дві слов’янські азбуки: глаголиця і кирилиця, створена на основі грецьких букв і названа на честь Кирила. Пізніше вона витіснила глаголицю. Нею і нині користуються росіяни, українці, білоруси, болгари і серби.

Учні братів продовжили їх справу в Болгарії, Сербії та Хорватії; кирилиця проникла і на Русь. Створення слов’янської писемності і переклад Біблії мали величезне значення для слов’янської культури.

На цій сторінці матеріал за темами:
Виникнення слов’янських держав коротко
Питання з цього матеріалу:
Розкажіть про життя стародавніх слов’ян.
Розкажіть про створення слов’янської писемності.
Яке значення мала діяльність Кирила і Мефодія для розвитку слов’янської культури?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виникнення слов’ян