Виникнення родовищ корисних копалин
Первинне концентрування ряду речовин могло відбуватися ще при виплавці легкоплавких і летких компонент з мантії в рифтових зонах серединно – океанських хребтів, рудоформірующіе афекти підвищених концентрацій ряду металів гідротермальних розчинів рифтових зон виявлені експедицією А. П. Лісіцина в Тихому океані. Вторинне концентрування відбувалося як при осадкообразованіі, так і при переробці океанської кори в зонах Заваріцкого – Беньофа (включаючи діяльність гідротермальних розчинів у породах над цими зонами).
Зупинимося коротенько на історії родовищ золота, урану, свинцю, заліза і міді, слідуючи А. І. Тугаринова (1973). Золото відноситься до елементів сідерофільних, тобто мають спорідненість з залізом. Тому концентрація золота в мантії і, отже, в виплавляли з неї базальтах повинна була зменшуватися з часом у міру переходу заліза з мантії в ядро. Це служить поясненням тому, що самі великі родовища золота – Колар (Індія), Іеллоунайф (Канада), і Вітватерсранд (ПАР) – виявляються надзвичайно древніми: вони зосереджені в метаморфизованних архейських основних породах або в зонах дії виникли в них гідротермальних розчинів, ‘ вік яких 3,1-2,6 млрд. років.
Уран належить до літофільних елементів, які мають спорідненість з силікатами. Його найбільш древні великі родовища відносяться до кінця архею і першій половині нижнього протерозою (Вітватерсранд * = близько 2,7 млрд. років) і мають осадовий характер. Гідротермальні родовища (мабуть, над зонами Зава – Ріцька – Беньофа) утворювалися в наступні тек – тоно – магматичні епохи (тобто зпохі активізації зон Заваріцкого – Беньофа) починаючи з Балтійської (у Канаді – Атабаска, 1,8 млрд. років, і Ведмеже озеро, 1,4 млрд. років; в Австралії – Радіум – Хілл і Іса – Майн, 1,7 млрд. років; в Африці – Катанга, 620 млн. років; в Європі – Іоахімсталь, 280 млн. років).
Свинець відноситься до халькофільнимі елементам, які мають спорідненість з сіркою, його найбільш поширена руда – це галеніт. Його родовища пов’язані з тектоно – магматичними епохами починаючи з самої ранньої – Білозерської (3,5 млрд. років). Однак у доріфейское час, поки осадова диференціація кори була ще незначною, утворилися лише невеликі родовища свинцю, а великі стали виникати на різних континентах майже одночасно в Карельську тектоно – магматичну епоху в ранньому рифее (Брокен Хілл в Австралії – 1,7 млрд. років, Сулліван в Канаді – близько 1,6 млрд. років, Завар в Індії – близько 1,5 млрд. років). Їх утворення відбувалося шляхом накопичення свинцю при осадкообразованіі і подальшого перетворення під впливом інтрузій.
Вміст заліза в мантії зменшується в міру його переходу в ядро, відповідно скорочується і його надходження в кору. Тому не дивно, що найбільш великі родовища залізних руд мають дуже великий вік: це железокварцевие опади нижнього протерозою (джеспіліти), що утворилися в результаті втрати рухливості заліза після окислення його закисів до окисів, як про це було розказано в попередньому розділі. До цього залізо було рухливим і його хімічне осадження відбувалося лише в невеликих масштабах, а пізніше нові руди утворювалися в основному шляхом переробки вже наявних осадових концентрацій заліза. Вкажемо, нарешті, вельми рясні сучасні Осадові руди – желееомарганцевие конкреції на поверхні дна глибокої океану, кількість яких оцінюється в 1-2 трильйони т; в Тихому океані вони містять в середньому 24 % марганцю, 14 % заліза і помітні кількості ряду інших металів.
Мідь – це халькофільнимі елемент; в числі поширених медьсодержащіх мінералів слід назвати мідний колчедан халькопирит, мідний блиск халькозин, ковеллін. Є великі осадові родовища – мідисті пісковики і сланці стародавнього віку (ніжнепротерозойськие Удоканское в Забайкаллі і верхнепротерозойськие Мосабоні в Індії, Міденосний пояс в Замбії і Заїрі), а також більш пізні прожилково – вкраплені мідно порфірові і мідно – молібденові руди, пов’язані з інтрузіями над зонами Заваріцкого – Беньофа (кайнозойский Міденосний пояс Чилі, Бінгем в США, Валлі – Копнер в Канаді та ін.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)