Виникнення міст у Європі

На етапі раннього середньовіччя в результаті особливостей пізньоримського суспільства і варварських навал міста Європи прийшли в занепад. Господарство перетворювалося на натуральне, центр життя суспільства переміщався в село. Найбільше поселень міського типу збереглося в найбільш романізованних областях Європи: в Італії, Південної Галлії, вестготской, а потім арабської Іспанії, а також у Візантії. Деякі з них все ж були відносно багатолюдні, в них продовжувало існувати спеціалізоване ремесло, постійні ринки. Окремі міста, особливо в Італії та Візантії, були великими центрами посередницької торгівлі зі Сходом. На більшій же частині Європейського континенту поселення міського типу були рідкісні, малолюдний і не мали скільки-небудь помітного економічного значення.
До X – XI ст. в господарському житті Західної Європи відбулися важливі зміни. Виробництво ремісничих виробів все більше перетворювалося на особливу сферу трудової діяльності, відмінну від сільськогосподарської, яка вимагала подальшої спеціалізації ремісника, вже не сумісної з працею селянина. Настав момент, коли неминучим стало перетворення ремесла в самостійну галузь виробництва. З розвитком сільського господарства, застосування нових прийомів і засобів обробки землі в руках селянина почав залишатися відомий надлишок продуктів над тим, що вироблялося для потреб споживання, а так само залишалося після сплати феодальної ренти. Це давало можливість обміну частини продуктів сільського господарства на вироби ремісників-фахівців, що звільняло селянина від необхідності виробляти всі ремісничі вироби у своєму господарстві.
Усиливавшееся стан феодалів потребувало розкоші, вже не задовольняючись примітивними виробами, виробленими у власній вотчині. Це міг створити тільки ремісник-професіонал, проживав у місті. Туди ж прямували селяни-втікачі, рятуючись від непосильних поборів. Саме швидкі селяни склали основу населення перших міст.
Таким чином, до X – XI ст. в Європі з’явилися всі необхідні умови для відділення ремесла від сільського господарства. У процесі відділення від сільського господарства ремесло – дрібне промислове виробництво, засноване на ручній праці, – пройшло у своєму розвитку ряд стадій. Спочатку ремесло виступало переважно у формі виробництва виробів за замовленням споживача, іноді з його матеріалу, і раніше всього – в селі як невід’ємна приналежність натурального господарства, а потім і в містах. При цьому товарне виробництво носило ще зародковий характер, бо продукт праці на ринку не з’являвся. Наступна стадія у розвитку ремесла характеризується в основному роботою ремісника не так на певного замовника, а на ринок, без звернення до якого ремісник вже не міг у цьому випадку існувати. Ремісник стає товаровиробником. Так, поява ремесла, відокремленого від сільського господарства, означало зародження товарного виробництва і товарних відносин, поява обміну між містом і селом.
Але в селі, де ринок збуту ремісничих виробів був вузький, а влада феодала позбавляла виробника необхідної йому самостійності, можливості для розвитку товарного ремесла були досить обмеженими. Тому ремісники тікали з села і селилися там, де знаходили найбільш сприятливі умови для ведення самостійного господарства, збуту своєї продукції, отримання необхідної сировини. Переселення ремісників у ринкові центри та міста було частиною загального руху туди сільських жителів.
Таким чином, в результаті відокремлення ремесла від сільського господарства виникли середньовічні міста.
Як виникали міста? Умови для їх появи були різними. Головне – наявність сприятливих можливостей для занять ремеслом. Іноді, особливо в Італії і Південної Франції, це були адміністративні, військові та церковні центри раннього середньовіччя, нерідко розташовувалися в старих римських містах. Тепер ці старі міста відроджувалися до нового життя, але вже в якості міст іншого, феодального типу. Багато з цих пунктів були укріплені, що забезпечувало ремісникам необхідну безпеку. Зосередження ж у цих центрах значного населення – феодалів з їх слугами і численним почтом, духовних осіб, представників королівської та місцевої адміністрації та ін. – Створювало тут сприятливі умови для збуту ремісникам своїх виробів.
Але частіше, особливо в Північно-Західній та Центральній Європі, ремісники селилися поблизу великих феодальних володінь, вотчин, садиб, замків, біля стін монастирів, мешканці яких, а також прочани і паломники, які відвідували монастирі, могли з’явитися споживачами їх товарів.
Селилися ремісники і в населених пунктах, що лежать на перетині важливих доріг, у річкових переправ і мостів, в гирлах річок, на берегах зручних для стоянки кораблів бухт, заток і т. П., Які здавна були місцями традиційних торжищ. Такі “ринкові містечка” (у деяких країнах вони називалися “портами”) при значній концентрації там населення і ремісничого виробництва також перетворювалися на міста.
Зростання міст у різних областях Західної Європи відбувався різними темпами. Раніше всього – в IX ст. – Міста як центри ремесла і торгівлі з’явилися в Італії (Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Барі, Неаполь, Амальфі); в X ст. – На півдні Франції (Марсель, Арль, Нарбонн, Монпельє, Тулуза та ін.). У цих областях, знайомих з античною традицією, раніше, ніж в інших, відбулося відділення ремесла від сільського господарства.
Одним з факторів, які сприяли ранньому виникненню і зростанню італійських і південно-французьких міст, були торговельні зв’язки Італії та Південної Франції з Візантією і більш розвиненими в той час країнами Сходу. Нарешті, відому роль зіграло тут і збереження залишків численних римських міст і фортець, де селяни-втікачі легше, ніж в необжитих місцях, могли знайти притулок, захист, традиційні ринки, рудименти римського муніципального права.
У X – XI ст. почали виникати міста в Північній Франції, в Нідерландах, в Англії і в Німеччині – по Рейну і по верхньому Дунаю. Фландрські міста – Брюгге, Іпр, Гент, Лілль, Дуе, Аррас та ін. – Славилися виробництвом тонких сукон, якими вони постачали багато країн Європи. У цих областях лише деякі міста виникали на місцях старих (римських), більшість грунтувалося заново.
Пізніше – в XII – XIII вв.- стали рости феодальні міста на північних околицях і у внутрішніх областях Зарейнской Німеччини, в: Скандинавських країнах, а також в Ірландії, Угорщини та Дунайських князівствах, т. Е. Там, де розвиток феодальних відносин відбувалося більш повільно. Тут все міста були новоутвореннями, виростали, як правило, з “ринкових містечок” і “портів”.
Мережа міст в Західній і Центральній Європі була нерівномірною. Особливою густоти вона досягала в Північній і Середній Італії, а також у Фландрії і Брабанте. Але і в інших країнах і регіонах кількість міст, включаючи дрібні городки, було таке, що селянин міг дістатися до будь-якого з них протягом одного дня.
Однак при всій відмінності поява міст було наслідком процесу суспільного поділу праці між ремеслом і землеробством і розвитку на цій основі товарного виробництва та обміну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Виникнення міст у Європі