ВІНЕЦЬ – ДІВОЦТВУ КІНЕЦЬ (дівич-вечір) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ
Дівич-вечір (дівичник, вечоринки, дружини, пироги, заграваний, заводини) влаштовують напередодні весілля, він ніби символізує розставання та прощання з вільним життям. Такі вечори молоді влаштовують (окремо хлопці та дівчата) в оселях молодої та молодого або ж десь в іншому місці – у клубі чи кафе. Це обрядовий акт відокремлення наречених від нежонатої молоді.
На жаль, сьогодні це, як правило, прості розваги, й лише зрідка дівич-вечір у домі нареченої відзначається особливою ліричністю. Дівчата-подруги в’ють гільце: оздоблюють квітками, стрічками та букетиками колосків виготовлене під час барвінкових свят вишневе деревце або гілку сосни. Гільце символізує незайманість, красу та молодість. Разом із завиттям гільця виготовляють маленьку квітку або вінки для молодого та молодої як символ наречених. За звичаєм, на долівці дівчата розстеляють біле полотно, на яке ставлять хлібну діжу, зверху кладуть подушку.
Наречена сідає на неї, після чого подруга розплітає їй косу, а дівчата прикрашають голову весільним вінком. Потім парубки й дівчата об’єднуються. Дружка чіпляє молодому вінок до шапки чи капелюха, саджає біля нареченої на кожух і накриває їх рушником або посипає житом, щоб злагода панувала у стосунках і добробут у домівці. Після цього молодих називають князем та княгинею, вони збирають “дружину” (“весільний поїзд”) та йдуть запрошувати рідню й сусідів на весілля.
Шкода, та взамін такого яскравого, видовищного обряду все частіше молоді обмежуються звичайнісінькими листівка-ми-запрошеннями.
Related posts:
- Дівич-вечір А-а-а-а-а! Наближається момент здійснення самого потаємного бажання багатьох представниць прекрасної половини! Найшикарніше весільну сукню готове, дорогу білизну, білосніжні туфельки з каменями, вишукане намисто – майже все “озброєння” нареченої-красуні. Напередодні серйозного кроку так хочеться розслабитися, зібрати подруг, поділитися радістю володіння казковим принцом і розпрощатися зі своєю незалежністю. Адже наступного дня кардинально змінить життя, і все невідкладні […]...
- УРЯДИЛИ МОЛОДОГО – ВИВЕЛИ ДО ПОРОГА (урядження молодого) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Мати молодого напинає на нього вивернутого вовною наверх кожуха й обсипає зерном і дрібними грішми – виряджає сина. Молодий у супроводі весільного почту їде по наречену. Мати молодої зустрічає почет, благословляє заручених на вінчання, а потім зустрічає їх після нього. Біля домівки нареченої молоді тричі вклоняються батькам, а ті підносять їм хліб-сіль. Часто мати зустрічає […]...
- ЯК ПЕЧУТЬ КОРОВАЙ, ВЕСІЛЬНУ СУКНЮ ВДЯГАЙ (бгання короваю) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Бгання короваю – один із найпоширеніших весільних обрядів. Українці печуть багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконує специфічну обрядову функцію. Головним є коровай, що виготовляється з дотриманням певного сценарію. Печуть його у п’ятницю або суботу в домі молодої або ж у родичів. Часто в цьому […]...
- ДОМОРГАЛИСЬ, ДОКИ НЕ ПОБРАЛИСЬ (післявесільні обряди) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Післявесільні обряди повинні зміцнити зв’язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на “пропій”. Або ж у першу після весілля неділю справляють “великі пироги” (молода сама має пекти їх і разом з чоловіком везти до своїх батьків). На Поділлі такі відвідини називаються розхідним борщем, а в гуцулів […]...
- ЯК ДІВУЮ, ТО Й КУРЕЙ НЕ ГОДУЮ (дошлюбне спілкування) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Дошлюбне молодіжне спілкування має вирішальне значення для вибору нареченого (нареченої) й подальшого сімейного життя. Недаремно ж кажуть: як склався у людини шлюб, так піде й усе її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, що його надають шлюбу в сім’ї. Сьогодні, як і раніше, дівчина прагне зустріти обранця, котрий припав би їй до […]...
- НАЙКРАЩА СПІЛКА – ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА (весілля) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Побрання – найвеселіший час у житті людини, тому й назву одержало – весілля. Весільні обряди своїм корінням сягають давніх-давен, мають характер стародавній княжий: молодий зветься князь, а молода – княгиня, їхні друзі – бояри. Коли їде поїзд із молодим і молодою, то всі мусять звертати їм з дороги, хоч би хто то не був, бо […]...
- ЛІС І СЕБЕ ЧИСТИТЬ, І ЛЮДИНУ НАСТАВЛЯЄ (рослини) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Оберегами від злих сил вважалися в народі й рослини, що мали чудодійні властивості. Це полин, часник, осика, верба, а також широколисті дерева, гілками яких замаювали оселі під час Зелених свят. Побутувало повір’я, що в той час, коли на полях квітує збіжжя, активізуються всілякі ворожі сили: русалки, відьми, утопленики. Особливо чудодійну силу мала осика. Вона вважалася […]...
- ЯКЩО МИ У ПАРІ ЗАВЖДИ, ТО Й БІДА НАМ – ПІВБІДИ (вінчання) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять “народне” весілля, яке мало більше сили. Перед тим як іти до церкви, молоді просять у батьків благословення. Ця церемонія відбувається із хлібом-сіллю та […]...
- ЧЕРВОНИЙ – ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНИЙ – ТО ЖУРБА (кольори) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Червоний – енергійний, насичений, яскравий, палкий; символізує життя, свободу, пристрасне кохання, урочистість, кров, події, зміни. Жовтий – теплий, веселий, радісний; уособлює тепло сонця, радість буття, повагу до старших, до досвіду, добробут, злагоду. Блакитний – холодний, чистий, неосяжний; символізує ніжність, вірність, відвертість, чистоту, сум. Український побут Синій – спокійний, серйозний, насичений; символізує довіру, безкінечну віру, підтримку, […]...
- ГУЛЯЙ, ДОНЮ, Я ТОБІ НЕ БОРОНЮ (колода: пісні, танки, ігри, гульбища, залицяння) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Якщо вечорниці вважаються “зимовим” видом розваг, то літнім способом відпочинку та спілкування молоді є так звана колода. Назва, найімовірніше, доволі прозора та походить від звичайнісінької колоди, на якій часто збирається молодь, аби весело провести час із представниками протилежної статі. Це щось на кшталт клубу просто неба. Це може бути затишна галявинка, толока, садок, повалений блискавкою […]...
- НЕ ХОЧЕТЬСЯ ТАНЦЮБАТИ, ТАК ЧЕРЕВИКИ ПРОСЯТЬСЯ (вечорниці, досвітки) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Серед молоді ж більш розповсюджені вечорниці, хоча й не такі популярні, як то було в наших прабатьків. Як же вони проводяться, ці українські вечорниці, що згадуються в багатьох художніх творах? Це щось на зразок сучасних клубів, дискотек, їх, можливо, “прототип”, що подекуди зберігся в дещо модифікованому вигляді. Там молодь знайомиться, зближується, а невдовзі й одружується. […]...
- БАГАТУ ДІВКУ СВАТАЮТЬ І В ПЕТРІВКУ (посаг) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Сьогодні мало хто навіть на селі надто серйозно ставиться до такого явища, як посаг (придане), адже за нових соціально-економічних і культурних умов старовинна весільна обрядовість зазнає суттєвих трансформацій, і деякі її елементи просто відмирають. Зрозуміло, що й сьогодні дівчині, як і колись, хочеться мати свою власну домівку, де б панували затишок і добробут, а це […]...
- ПРОСИЛИ ПО ДОРОЗІ, ЩОБ НЕ БУЛИ НА ПОРОЗІ (запросини) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Запросини – це збір весільного поїзда для запрошення гостей, їх проводять у неділю зранку. У супроводі дружків молоді йдуть по оселях тих, кого хотіли б бачити на своєму весіллі. Молода повинна бути пишно вбрана – у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками, але сьогодні, мусимо визнати, цього зрідка дотримуються. Запрошуючи, дарують господарям шишку, вручають запрошення, […]...
- ДЕ ВЕРБА ТАМ І ВОДА (рослини) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Протягом тисячоліть чимало рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами тощо. Але поряд із цим з ними пов’язано чимало вірувань, звичаїв і забобонів. Обряди, що так чи інакше стосуються рослинності, покликані вберегти від нечистої сили, забезпечити здоров’я та злагоду в родині, зміцнити добробут, посилити плодючість землі й худоби. […]...
- МОЛОДИЙ МОЖЕ ВМЕРТИ, А СТАРИЙ МУСИТЬ (похорон неодружених) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають неодружених померлих у весільний одяг. Молоду дівчину ховають у фаті (або ж у весільному вінку), на середній палець правої руки одягають перстень із воску, до руки прив’язують весільного рушника, а волосся […]...
- ШАНУЙ ОДЕЖИНУ. А ЛЮДИ – ТЕБЕ (одяг) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка ніби обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок – хустка, очіпок, намітка. За давніх часів […]...
- ЛИХО МОЄ ЧУБАТЕЄ – НІХТО МЄНЕ НЕ СВАТАЄ (сватання) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Сватання (світанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини, слово) – перша зустріч представників молодого з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб. Коли пара визначилася, саме час для того, щоб посли від молодого йшли до батьків обранки укладати попередню угоду про шлюб. Колись свататися було прийнято у вільний від польових робіт час (на М’ясниці […]...
- ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Серед домашніх оберегів найпочесніше місце посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав кожному та сказав: “Це є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене”. Жодне свято, жоден […]...
- ПІСНЯ і БЕЗ ПЕРЦЮ ДІЙДЕ ДО СЕРЦЯ (весільні пісні) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних) адже хоч для дівчини весілля – це щаслива зміна в Житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподіва:ння щасливого подружнього життя не дають надто […]...
- НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) – закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця та перев’язує їх рушником. Після цього ритуалу молода перев’язує старостів рушниками, а іноді й обдаровує всіх присутніх хустками. Часто до столу […]...
- ПЛЕТЕ ТОЙ ДИВНИЙ ВІЗЕРУНОК ДОЛЮ НАМ (вишиванка) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Про те, що вишивка була відома з незапам’ятних часів, свідчать навіть кам’яні “скіфські” баби, на яких добре видно схематичні зображення вишивки на уставках, подолі, манжетах рукавів. Зображені кружки, зубці, ромби, зигзаги давніх орнаментів нині сприймаються нами як абстрактні лінії. Проте наші праматері не тільки зображали їх, але й “читали”: це була складна абстрактно-знакова система, що […]...
- ДОБРА РІЧ ЯК Є В ХАТІ ПІЧ (роль печі) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Піч – це одночасно і джерело тепла, і місце приготування їжі, і місце для сну, і засіб лікування. Недаремно під час закладання печі господарі намагаються усіляко задобрити робітників, аби піч не димувала, добре випікала хліб, довго тримала тепло та мало потребувала дров і вугілля для обігрівання оселі, але головне – щоб жодне зло не пускала. […]...
- НЕ В СВОЇ ШТАНИ ВБРАВСЯ (символіка народного костюма) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Символіка народного костюма багатопланова. Етнічна – вказує на приналежність людини до певної нації. Регіональна (кожний регіон, наприклад, має свою улюб-тену комбінацію кольорів). Статева (чоловіче вбрання представлене дещо скупіше). Вікова – найбільше уваги приділяється одягу дівчат та молодих жінок: підкреслюється фігура, приховуються недоліки тощо; з віком жінки її костюм поступово стає дедалі стриманішим. Соціальна – в […]...
- СТАРОЇ ЛЮБОВІ Й ІРЖА НЕ З’ЇСТЬ (весільні ювілеї) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Весільні ювілеї – відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого – 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші звичаї. Ювілеї найчастіше проводяться вдома, у колі найближчих родичів та сусідів або в ресторані. У домашніх умовах весільні ювілеї відзначаються у формі гостин з привітаннями, обдаровуванням, частуванням. Люди дали кожному року […]...
- КОЛЯДКИ СПІВАЙ, ТА ПРАЦЮВАТЬ НЕ ЗАБУВАЙ (колядки й щедрівки) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Колядки та щедрівки складають групу зимових календарних пісень. Це величальні пісні українських трударів-хліборобів, пов’язані із праслов’янським культом Сонця. Тож тематика, мелодика, форма колядок і щедрівок і колядницькі звичаї виказують ознаки глибокої старовини. Темами колядок і щедрівок є землеробство та родина трударя, її побут і добробут. Усі ці пісні величального змісту співаються конкретно господареві, господині, парубкові, […]...
- ЯКЩО ВЕСЕЛИЙ ПСТЬ, ТО Й ПИРОГИ НА РАДІСТЬ (обрядова їжа) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Їжа та обрядовість – це поняття, що у свідомості українця пов’язані нерозривно. Різного роду страви супроводжують людину повсякчас – у хвилини радощі та туги. Кожен етап її життя, кожна важлива подія, що пов’язана з різноманітними звичаями та обрядами, за традицією вимагає участі не лише певних предметів, але й цілком конкретних страв. Чимало усталених звичаїв щодо […]...
- ПІДЕ ПАРАСКА, ЯК ЇЇ ЛАСКА (умовиний) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, переглядини) – знайомство з господарством молодого, що здійснюється невдовзі після успішного сватання. Цей звичай демонструє серйозність ставлення до утворення сім’ї, її добробуту в подальшому. Зрозуміло, батьки парубка намагаються з найкращого боку представити господарство свого сина, аби умовини завершилися шлюбною угодою. Раніше, бувало, навіть вдавалися до хитрощів: позичали у сусідів коня, волів […]...
- НЕ ВИТЕРПІЛА ДУША – ПА ТОЙ СВІТ ПІШЛА (поминки) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Поминки – система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті близьких, другі – вшануванню померлих узагалі (ці дні визначені народним або церковним календарем). До родових поминок, крім згаданого вище звичаю “будити покійного”, належать третини, дев’ятини, сороковини та роковини – вшанування померлого у відповідні […]...
- ВЛАСНОЇ ДОЛІ Й КОЛЕСОМ НЕ ОБ’ЇДЕШ (ворожіння) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Сьогодні різдвяні ворожіння – така сама невід’ємна частина святок, як і кіношедевр Ельдара Рязанова “Іронія долі, або з легкою парою!” у новорічній телепрограмі. Але, що цікаво, зазирають у майбутнє не лише цими днями. І це не дивно: ворожіння – одна з найулюбленіших розваг за всіх часів. Хто з дівчат не має або не мав особистого […]...
- ОДНА БУЛА ХУСТКА, ТА Й ТУ В ВОДУ ВПУСТИЛА (прикрашання зачіски, головні убори) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Ніщо так не змінює, точніше, не прикрашає жінку, як головний убір. Сьогоднішня техніка нарощування волосся, по суті, бере початок з тих часів, коли ще зберігався старовинний звичай подовжувати природне волосся штучними косами з червоної бавовняної волічки. Подекуди дівчата вплітали в косу нитку (шварку), на яку нанизували гудзики. Для закріплення коси на голові її густо оплітали […]...
- ДІТИ – ТО БОЖА РОСА (народження) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Поява кожного нового члена родини – це визначна й радісна подія для всіх. Колись згідно зі звичаєвим правом сім’я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність – нещастям: “Хата з дітьми – базар, а без них – цвинтар”. Сьогодні мало що змінилося: рано чи пізно молоді […]...
- ДЕ КРАПЛЯ ВОДИ ВПАДЕ, ТАМ СТАДО ВОЛІВ СТАНЕ (вода) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ З найдавніших часів вода вважається джерелом усякого життя. Поклоняючись живій природі, давні українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли та прикрашали джерела і криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями. Вважали, що велику чудодійну силу має непочата вода з криниці. її дівчата використовували для чарів і різного роду святкових обрядів. У ній […]...
- СМЕРТЬ ЗВІСТКИ НЕ ПОСИЛАЄ – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців Карпат було прийнято розкладати перед хатою покійного велике вогнище, гуцули ж у такому випадку сурмили у трембіти – далеко лунали їх сумні голоси над безмежними полонинами. .. Сьогодні навряд […]...
- ЩОБ ДИТИНА БУЛА ГОЖА, ЯК ТАЯ РОЖА (одвідки) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ За давніх часів коли процедури завершувалися, давали певний знак: або вивішували на високій жердині сорочку породіллі, або ж розпалювали багаття. Для Сусідів та родичів це слугувало сигналом, що можна відвідати породіллю, – такі відвідування називалися одвідками (провідування, родини). Провідування має на меті підтримати породіллю та віддати їй шану. Цю місію виконують тільки жінки. Участь чоловіків […]...
- ХТО В ПЕТРІВКУ СІНА НЕ КОСИТЬ, ТОЙ УЗИМКУ В СОБАКИ ЇСТИ ПРОСИТЬ (петрівчані пісні) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Петрівчані пісні співаються впродовж Петрівки – посту перед святом верховних апостолів Петра і Павла, що триває залежно від дати Великодня від одного до п’яти тижнів. Цими днями відбувається “поховання Ярила”. В Україні Ярило уособлював родючу силу весняного сонця, він відповідав богові росту рослинності, сонячного тепла, молодечого кохання чи парування. Наші предки уявляли, що в цей […]...
- У СВОЇЙ ХАТІ Й ВУГЛИ ПОМАГАЮТЬ (червоний кут) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ По діагоналі від печі має бути влаштоване покуття (святий вугол, червоний кут). Про нього хочеться сказати окремо. Це найважливіша частина житла. Орієнтований кут завжди на схід або південь, тому освітлювався краще за інші. Тут знаходились речі, що несуть у собі вищу культурну цінність: стіл, Біблія, молитовні книги, хрест, свічі, фото померлих членів родини, образи, прикрашені […]...
- ПОШАНУЙ ТВАРИНУ РАЗ, А ВОНА ТЕБЕ – ДЕСЯТЬ РАЗ (тварини, птахи, комахи) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Якби чортів вовки не виїдали, то їх би такого розводилося, що й світу не було б видно. Тварини, птахи, земноводні, комахи та ін. присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо. Вони сприймаються або як безкорисливі помічники, або як злі вороги людини. Вірять, наприклад, вночі сова показує чорту гнізда інших птахів, […]...
- БЕЗ ЇЖІ Й ВІЛ НЕ ПОТЯГНЕ (національна українська кухня) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Сьогоднішній темп життя майже не залишає можливості в таких масштабах і в такому різноманітті заготовляти різносоли, як то робили наші предки. Причиною тому є також відсутність наочної необхідності, адже за бажання можна придбати будь-що та в будь-яку пору року. Але чи не в кожній родині є свій носій секретів консервування, квашення тощо. Найчастіше це наші […]...
- СЛОВО СІМ ХВОРОБ ЛІКУЄ (замовляння) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Тож наші далекі пращури вірили у надзвичайну енергетичну силу та наснагу слова. Але ця віра міцна й сьогодні. Замовляння – це високе мистецтво образного слова, воно викристалізовувалось з покоління в покоління, як поетичне дійство. Той, кому довірено лікувати замовлянням, мусить мати особливий голос, чітку мову, чистоту помислів, сподівань і прагнень. Замовляння, власне, сюжети і майстерність […]...
- ДОМІВКА – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Не дай, Боже, в чужій, хаті жити, в чужій печі палити. Мабуть, не випадково автори численних художніх творів звертаються до образу мальовничої української хати, що потопає у смарагдовій зелені та сніжно-білому цвіті вишневого садочка. Біленька й чепурна, дбайливо підведена глиною, вона привітно дивиться на вас своїми віконцями й ніби запрошує завітати. .. І це дійсно […]...