ВІН ЛЮБИВ УСІХ, НАВІТЬ ПЛЮШКІНА. ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт
Мулярчук Наталія Миколаївна
Учениця 11 класу Нетішинського НВК “ЗОШ І-ІІ ступенів та ліцей” Хмельницької області
Так склалося, що кожна епоха бере в багатогранній визначній особистості саме ту грань, яка їй найбільше імпонує, котра потрібна їй саме зараз… Сьогодні нам всім необхідно прислухатись до Гоголя як до проповідника людяності в стосунках між людьми.
“В. Г. Бєлінському не вистачило єдиного, щоб зрозуміти справжню, щиру, християнську любов Миколи Гоголя до ближнього…” Сучасному читачеві не зовсім легко зрозуміти, що у Гоголя немає абсолютно негативних героїв. Недарма Тарас Шевченко в своєму слові про Гоголя найперше відзначав його любов до людей. Він любить усіх… Для прикладу, – Плюшкін… Він мерзенний, але він викликає співчуття. А на Русі співчуття і жалість були якщо не синонімами, то прямою дорогою до любові.
Справжній талант ніколи не вкладається в якісь рамки – соціальні, національні, релігійні, політичні. Він всеосяжний. Бо торкається найрізноманітніших сторін людського буття. Такий і М. В. Гоголь. Ми звикли до твердження про те, що він великий російський письменник. Всі ми вийшли з гоголівської “Шинелі”, – говорив Ф. М. Достоєвський, визначаючи цим роль і місце Гоголя в російській культурі. Та разом з тим Гоголь – невід’ємна складова українського письменства. Таким його сприймали і сприймають українці.
Дослідження питання “Філософія життя та творчості М. В. Гоголя” має на меті простежити як любов до народу, бажання добути йому людські умови існування, і цим послужитися, формували філософські та літературні позиції М. Гоголя. Актуальність роботи полягає:
– у малодослідженості проблеми еволюції поглядів М. Гоголя на національну літературу та національне питання;
– у необхідності переоцінки творів М. В. Гоголя з огляду на неосяжність проблематики творів “загальнонародного” письменника;
– у потребі (особисто для автора роботи) пізнання творчої та особистої значущості Гоголя для українського письменства.
Об’єктом дослідження є філософські, релігійні та національні погляди М. В. Гоголя.
Предмет дослідження – твори М. В. Гоголя, що фокусують погляд на Людину, її свободи, право вибору, філософію життя.
Завдання роботи: визначити принципи світоглядних позицій письменника, врахувавши морально-етичні особливості епохи, що мали вплив на формування його особистості, з’ясувати сутність гоголівської філософської теорії “непомітного зла” та релігійні позиції письменника.
Літературна і особиста доля М. В. Гоголя мала щасливий початок і драматичний фінал. Протягом двох десятирічь творчості Гоголь знав душевні злети, світлу радість від усвідомлення необхідності своєї творчої справи і гіркий трагічний сумнів у ній. Один із найближчих друзів письменника І. С. Аксаков писав: “…жизнь Гоголя сгорела от постоянной душевной муки, от беспрерывных духовных подвигов, от тщетных усилий отыскать обещанную им светлую сторону. От необьятности творческой деятельности…”
Висновки. Микола Гоголь – щирий християнин, який зумів до кінця життя вдосконалити свою душу настільки, що другий том “Мертвих душ” “відставав” від нього, а тому був спалений. Адже час показав, що не висока зарозумілість, не гординя заважали Гоголю бути щасливим. Воістину християнський шлях, яким збирався йти багато хто, твердо до кінця пройшов тільки він. Попутники відстали. Миколу Гоголя, який “випав з обойми”, інакше як божевільним назвати не могли. Письменник усе це чудово розумів, знаючи, що відсталі могли з ним зрівнятися лише тоді, коли б його принизили. Гоголь піднімався все вище і не міг зупинитися…
На глибоке переконання Гоголя, духовне спасіння людини можливе лише за умови невтомного спрямування усіх своїх помислів до Бога-Творця. До всіх людей треба ставитися з любов’ю, навіть якщо вони до нас ставляться не так, як нам хочеться, радить Гоголь.
Своє особисте призначення М. Гоголь вбачав у здатності наводити “мікроскоп” на непомітне зло та робити його помітним.
Дивно, але відповіді і поради на питання дня сьогоднішнього можна знайти у Миколи Васильовича Гоголя. Метою і загальним змістом сучасного розвитку нашого суспільства проголошено людину – не маси, не соціальні групи, а окрему конкретну людину. І багато людей в рамках запропонованої моделі суспільства в образі конкретної людини, заради якої вершаться всі зміни, підсвідомо уявляють себе. Глибока помилка!!!
Звичайно, конкретна людина, заради якої функціонуватиме вся держава – це Я сам, але найперше – це і хтось інший, ким би і чим би він не був, тобто ближній.
В тім то й завдання, щоб любити і жаліти людину уже за те, що вона людина. Боротися за кожен “міліметр” її свободи в будь – яких проявах окрім одного – коли вона обмежує свободу іншої людини. І не важливо – наркоман це чи хворий на СНІД. Це – ЛЮДИНА і її права і свободи настільки ж поважаються, як і МОЇ особисті. Наразі нам це важко осягнути. А Гоголь розумів це два століття тому…
Ім’я Миколи Гоголя та його творчість останніми роками знову оживили уми, хоча стає сумно, коли великого письменника “записують”, то росіянином, то українцем. Помилка проста: Микола Гоголь сприймається як письменник статичний, хоча він був динамічним не лише в художньому відношенні, а й у духовному. Він був геніальний не лише як митець, а й як мислитель: “Оттого и вся беда наша, что мы не глядим в настоящее, а глядим в будущее. Оттого и беда вся в том, что как только, всмотревшись в настоящее, мы заметим, что иное в нем горестно и грустно, другое просто гадко или же делается не так, как бы нам хотелось, мы махнем на все рукой и давай пялить глаза в будущее… Позабыли все, что пути и дороги к этому светлому будущему скрыты именно в этом темном и запущенном настоящем, котрого никто не хочет узнавать: всяк считает его низким и недостойным свого внимания и даже сердится, если его выставляют на вид всем… Благодарю Бога за то, что сподобил он меня, хотя отчасти узнать мерзости как мои собственные, так и бедных моих собратьев. И если есть во мне какая-нибудь капля ума, свойственного не всем людям, так и то оттого, что всматривался я побольше во всякне мерзости. Не пугайтесь же и вы мерзостей и особенно не отвращайтесь от тех людей, которые вам кажутся почему-либо мерзкими. Уверяю вас, что придет время, когда многие из нас… из чистеньких горько заплачут, закрыв руками лицо свое, именно оттого, что считали себя слишком чистими, что хвалились чистотой своей и всякими возвышенными стремлениями куда-то, считая себя через это лучше других”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)