ВІЛЬШАНИЙ ЦАР – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ (1749 – 1832) – ПРОСВІТНИЦТВО – Хрестоматія

Хто їде під вітер нічною добою,

Синка на сідельці везе під полою?

Коня острогами раз по раз торкає,

Дитину до себе в тепло пригортає.

“Чого се ти, синку, очиці ховаєш?!”

– Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?

В короні вітластій, кудлатий, патлатий,

Сягає рукою, мов хоче піймати.

“Коханий мій хлоню, ходімо зо мною,

Гулятимем гарно-прегарно з тобою!

Квітками в нас пишно лука процвітає,

Парчею матуся мене зодягає”.

– Хіба твоє ухо, татусю, не чує,

Що цар той вільшаний зо мною жартує? –

“Спокійся, дитино, нічого немає,

Се вітер у листі сухім завиває”.

– Вродливий мій хлоню, ходімо зо мною!

Гуляти царівни там будуть з тобою,

З тобою гуляти, вночі танцювати,

На вітті гойдати, коточка співати…

“Хіба ти не бачиш, татуню, вільхівен,

Танців і гойдання маленьких царівен? “

– Я бачу, мій синку, в гаю на майдані

Колишуться верби в густому тумані.

“Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,

Не хочеш по волі – неволя притягне!”

– Татуню, татуню! Мене він хапає!

Вільшаний цар душу мою пориває…

Щомога став батько коня з ляку гнати,

Маленька дитина – стогнати-конати.

В домівці не радість його зустрічала:

Дитина мовчала, дитина сконала.

Переклад Пантелеймона Куліша


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ (1749 – 1832) – ПРОСВІТНИЦТВО – Хрестоматія