Вільне переміщення капіталу в ЄС
У 1988 р Рада ЄС прийняла Директиву про створення вільного ринку капіталів в рамках Співтовариства до 1992 р Директива передбачала повну лібералізацію руху капіталу між державами-членами. Після вступу в силу Маастрихтського договору були заборонені всі обмеження на платежі між державами-членами та третіми країнами, що існували аж до 31 грудня 1993 р
Створення єдиного загальноєвропейського ринку фінансових послуг є однією з сучасних завдань ЄС. На встановлення єдиних стандартів розкриття інформації при публічному розміщенні цінних паперів на території ЄС, а також на сприяння взаємному визнанню проспектів емісії націлена Директива № 2003/71 / ЄС. Директива побудована за принципом загальної гармонізації, отже, незважаючи на статус, вона все ж максимально обмежує державне управління. Так, державам-членам ЄС заборонено встановлювати додаткові вимоги до вже закріпленим у Директиві. Таким чином, вимоги до проспекту емісії гармонізуються на території всього ЄС, а проспект емісії, зареєстрований в країні, звідки походить емітент, підлягає взаємному визнанню на території країн, що входять в ЄС. При публічному первинному розміщенні або публічній пропозиції цінних паперів, зареєстрованих на одній з фондових бірж ЄС, що відбувається на території будь-якої держави – члена ЄС, проспект емісії повинен бути поданий і зареєстрований в національному домені. Проспект емісії підлягає реєстрації в разі, якщо емітент виконав певні загальноєвропейські стандарти щодо розкриття інформації. Директива спрощує процедуру взаємного визнання проспектів емісії, встановлює вимоги до змісту і форми проспекту, дозволяє емітентам посилатися в проспекті емісії на документи, подані національному регулятору, встановлює правила визначення країни походження емітента і визначення статусу кваліфікованих інвесторів, виходячи з обсягу інвестицій, власного капіталу, інвестиційної історії та / або організаційно-правової форми.
З цією Директивою тісно пов’язана Директива про прозорість 2004/109 / ЄС, яка встановлює довгострокові зобов’язання емітента, чиї цінні папери допущені до лістингу на одній з фондових бірж ЄС. Зобов’язання включають в себе опублікування річних, піврічних та інших звітів. Директива про прозорість не обмежує в області своєї дії додаткове державне управління.
У 2011 р була прийнята Директива про керуючих фондами альтернативних інвестицій 2011/61 / ЄС. Як терміну, до якого держави – члени ЄС зобов’язалися привести національне законодавство у відповідність до положень зазначеної директиви, встановлено 22 липня 2013 року – термін вступу директиви в силу. Вводяться єдині вимоги до фінансових посередників, залученим в управління і адміністрування ФАІ на території ЄС. Директива визначає ФАІ як “будь-яку колективну інвестиційну схему, яка не вимагає дозволу відповідно до Директиви про зобов’язання, пов’язаних з колективними інвестиціями в обертаються цінні папери”. Це широке визначення, що включає приватні інвестиційні фонди, хедж-фонди, фонди нерухомості та інші інституціональні інвестиційні механізми.
Свобода пересування капіталу може бути визначена як заборона на всі обмеження на рух капіталу між державами – членами ЄС, а також між державами-членами та третіми країнами. Згідно з Угодою про функціонування ЄС принцип вільного переміщення капіталу охоплює і свободу платежів, яка полягає в забороні будь-яких обмежень на платежі між державами-членами, а також між державами-членами та третіми країнами.
Існують деякі винятки з принципу вільного руху капіталу (п. 1 ст. 65 Договору про функціонування ЄС). Так, положення про зняття заборон не зачіпають компетенцію держав-членів застосовувати стосуються справи положення їх фінансового законодавства, які встановлюють відмінності між платниками податків, що знаходяться в неоднакових умовах відносно їх податкового доміцілія або щодо місця інвестовано їхній капітал; вживати всіх необхідних заходів щодо запобігання порушень національних законів та актів виконавчої влади, особливо в області оподаткування та ретельного контролю за діяльністю фінансових установ, або встановлювати процедуру декларування даних про рух капіталу для адміністративних і статистичних цілей; вживати заходів, які є виправданими з точки зору громадського порядку або державної безпеки.
У виняткових випадках, коли рух капіталу в треті країни або з них викликає або загрожує викликати серйозні труднощі у функціонуванні економічного і валютного союзу, Рада за пропозицією Комісії і після консультацій з ЄЦБ приймає кваліфікованою більшістю рішення про захисні заходи щодо третіх країн на період не більше шести місяців, якщо такі заходи вкрай необхідністю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)