Вільна торгівля і протекціонізм
У світовій торгівлі ще з давніх часів діють дві суперечливі тенденції – до лібералізації зовнішньої торгівлі та до посилення протекціоністської політики. У періоди рівного поступального розвитку світової економіки, як правило, переважає тенденція вільної торгівлі. Але як тільки настають важкі часи, уряду часто вводять протекціоністські заходи, підвищуючи ввізні мита на імпортні товари, посилюючи вимоги до вивозу капіталу і т. Д. Інші країни, природно, приймають відповідні заходи щодо обмеження імпорту з цієї країни. У результаті збиток, нанесений експортним галузям, як правило, перекриває вигоди від обмеження імпорту.
У 1947 р був створений попередник СОТ – Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Його головними завданнями були зниження торговельних бар’єрів у будь-яких формах в міжнародному русі товарів і послуг. Вищий орган ГАТТ – конференція з торгівлі, в якій беруть участь всі міністри торгівлі країн-членів. Штаб-квартира розташовується в Женеві (Швейцарія). У 1994 р ГАТТ був перетворений у Світову організацію торгівлі (СОТ).
Основна мета СОТ залишилася колишньою – лібералізація міжнародної торгівлі на основі багатостороннього механізму регулювання торговельних зв’язків, зростання виробництва і торгівлі товарами і послугами, раціонального використання джерел сировини, збереження навколишнього середовища. Керівні органи СОТ – Конференція міністрів (вищий орган СОТ), яка збирається кожні два роки, Генеральний рада, Комітет з врегулювання розбіжностей, Комітет з питань торгової політики.
Під загальним керівництвом Генеральної ради СОТ діють Рада з торгівлі товарами (Goods Council), Рада з торгівлі послугами (Services Council) і Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIP’S Council). Кожен з цих органів здійснює спостереження за функціонуванням відповідних угод (додатки 1А – Багатосторонні угоди з торгівлі товарами; 1B – Генеральна угода з торгівлі послугами – ГАТС; 1С – Угода з торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність) і може створювати допоміжні органи, якщо це буде потрібно.
СОТ слід всіма угодами, прийнятим раніше ГАТТ. Необхідно відзначити, що всі угоди мають рухливий характер і безперервно вдосконалюються підрозділами СОТ відповідно до процедур, а також умовами, диктують необхідність їх узгодження. При цьому будь-які торгові правила, зафіксовані у двосторонніх переговорах, автоматично поширюються на всі країни – члени ГАТТ (СОТ).
Багатосторонні переговори в рамках ГАТТ – СОТ отримали назву раундів. Їх результатом було усунення імпортних квот і зниження митних тарифів з 40% в 1948 р до 5% в даний час. У 1986-1993 рр. в ході восьмого “Уругвайського раунду” були підписані найбільш важливі угоди щодо усунення бар’єрів та лібералізації міжнародної торгівлі, у тому числі з питань захисту прав інтелектуальної власності. Цей раунд завершився підписанням Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС).
Світова організація торгівлі управляється безпосередньо її членами і не є законодавчим органом. Вона дозволяє країнам організовано вести переговори за допомогою форуму. Для прийняття рішення потрібно досягнення консенсусу з боку всіх країн-учасниць, оскільки правило більшості голосів в даному випадку не діє.
Зараз СОТ, яка стала більш впливовою організацією, ніж раніше ГАТТ, є міжнародною організацією з глобального регулювання міжнародної торгівлі шляхом застосування ефективних засобів, узгодження обставин і втілення в життя торгових правил. До складу цієї організації входить 186 країн. На країни – члени СОТ припадає понад 90% всієї світової торгівлі (табл. 7).
Росія подала заявку на вступ до СОТ в 1993 р і з тих пір вела переговори з країнами – учасниками СОТ, які мали торговельні претензії до Росії. У результаті в грудні 2011 р між Росією і СОТ було підписано угоду про її вступ до цієї організації. Однак повноправним членом СОТ Росія стане після ратифікації цієї угоди парламентом країни.
Росії у спадок від СРСР, що розпався дісталася слабка залученість в міжнародну торгівлю. Промисловість країни в 90-і рр. була у важкому стані. Торгувати, крім нафти, газу, лісу та іншої сировини, було нічим. Щоб отримати хоча б мінімальні обсяги валюти для розвитку країни, доводилося нарощувати видобуток нафти і газу для поставок на світові ринки. Експортувалися також залізна руда, кольорові метали і ліс. Готові вироби в структурі експорту (в основному військова техніка) становили всього 3% від загального обсягу. Ця вкрай нераціональна структура експорту, проте, збереглася і в перше десятиліття XXI ст. В даний час дві третини валютних надходжень дають нафту і нафтопродукти, газ, вугілля, лісоматеріали, кольорові і чорні метали. Економіка країни, по суті, являє собою сировинний придаток світового ринку. Експорт сировини та енергоресурсів, по всій видимості, ще довго буде основним джерелом валютних надходжень Росії (рис. 7).
Ідеальною є ситуація, при якій країна вивозить товари з високою доданою вартістю, т. Е. Готові вироби, наукомістку продукцію. Але це неможливо для всіх країн, оскільки вони різняться за рівнем розвитку факторів виробництва. Якого б високого рівня розвитку країна ні досягла, все одно якісь вироби в іншій країні будуть виробляти на більш високому технологічному рівні і продавати їх за більш конкурентною ціною (теорія порівняльних витрат). У міру підвищення рівня життя (в результаті зростання доходів) пріоритетною стає завдання підвищення суспільної продуктивності, продуктивності вітчизняного праці та якості товарів. Це створює базу для модернізації та масового впровадження інновацій, що розширює базу експортного потенціалу країни.
Свого часу японські підприємці сконцентрували зусилля на виробництві одиничних товарів за західними ліцензіями. Довівши ці товари до досконалості, їх стали постачати на світовий ринок, не зайнятий іншими країнами, або витісняючи конкурентів. У результаті японські промислові товари в 70-х рр. ХХ ст. завоювали весь світ. Причому прорив Японії на світовому ринку відбувся по обмеженому числу галузей (автомобіле-, суднобудування, електроніка, напівпровідники, сучасне технологічне обладнання та ін.). Тим же шляхом пішла Південна Корея, потім – країни АСЕАН і Китай з Індією.
Сучасна політика Росії спрямована на лібералізацію зовнішньоторговельної діяльності. Але сам процес лібералізації проходить украй суперечливо. Часто на зовнішньоторговельну діяльність вводяться обмеження шляхом прийняття постанов та інструкцій різних державних органів. А в умовах кризи нерідко використовуються адміністративні методи регулювання зовнішньоторговельних зв’язків – нарощування різноманітних мит, бюрократичне регулювання.
Перед сучасною Росією стоїть дуже складне завдання: з одного боку, допустити конкуренцію іноземних товарів, щоб підвищити ефективність економіки, з іншого – захистити вітчизняну промисловість від іноземної конкуренції. Проте захист вітчизняної промисловості повинна здійснюватися економічними методами: субсидуванням галузей, в тому числі сільського господарства, пільговим фінансуванням та кредитуванням підприємств у сфері дрібного підприємництва, створенням великого державного сектора економіки, підприємства якого займалися б зведенням інфраструктури, житловим будівництвом та ін. Однак поки структура вітчизняного експорту та імпорту вкрай не-збалансування. Із загального обсягу експорту в даний час основна частка припадає на нафту, газ, залізорудні і кольорові метали, ліс і т. П., А не на готові вироби. Показник “обробне виробництво” припадає в основному на обмежені продукти, наприклад автомобілі (у тому числі збірку іноземних марок в Росії). Велика частка припадає на постачання військової техніки і запчастин до неї в країни – партнери по військово-технічного співробітництва. Імпортує Росія в основному весь спектр продукції машинобудування, продовольство, товари народного споживання самого широкого асортименту.
Тому найважливішим завданням країни є становлення нової технологічної бази машинобудування, хімічної промисловості, переробка нафти і газу, лісової продукції, розвиток легкої промисловості і фармацевтики, модернізація всієї економіки, її інфраструктури на інноваційній базі. У цьому випадку вітчизняна зовнішня торгівля, її міжнародні торговельні позиції будуть більш ефективними і вагомими на світовому ринку.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)