Віланела або Віланель

Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 рядків (перший та третій рядки кожного тривірша і заключний), а друга – 6 рядків (середні рядки всіх шестивіршів). При цьому перший рядок повторюється повністю у шостому, дванадцятому й вісімнадцятому, а третій – у дев’ятому, п’ятнадцятому, дев’ятнадцятому; вони містять основну думку В., віршовий розмір якої – чотиристопний хорей, подеколи – ямб. Звертався до В. французький поет XVI ст. Ж. Пассер:

Загубив я милу фею,

Що майнула, як весна.

Поспішу я вслід за нею.

Ти в розлуці із зорею?

Значить, доля в нас одна:

Загубив я милу фею.

Вірю спраглою душею,

Як твоя любов міцна:

Поспішу я вслід за нею.

Я з тобою, мов з ріднею,

Знов ділю печаль без дна.

Загубив я милу фею.

Без її краси – лілеї

Все – мов пустка мовчазна.

Поспішу я вслід за нею.

Смерте, владою своєю.

Скористайся, навісна:

Загубив я милу фею,

Поспішу я вслід за нею (переклад Б. Мельничука).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Віланела або Віланель