Віковий склад популяцій

Метод повного внутріпопуляціонного агрегування не дозволяє описувати внутрішню структуру популяцій, нехтуючи, наприклад, відмінністю між особинами різного віку. Між тим, в різному віці організми по-різному чутливі до впливу екологічних факторів, та й функції в екосистемі виконують різні. Більш глибоке розуміння екології популяцій вимагає враховувати їх неоднорідність за віковою і статевою складу. Корисною характеристикою служить розподіл організмів по інтервалах віку. Для того щоб знайти такий розподіл, весь можливий інтервал віків [0, tmax] розбивають на N відрізків рівної довжини і розподіляють особин за отриманими N віковими групами. Частка особин, що потрапили в i-й інтервал, р’від їх загального числа. Приклади різних функцій розподілу особин по віку наведено на рис. 3.11 (а – в). Рис. 3.11 а відноситься до зростаючим популяціям (з переважанням молодих віків), рис. 3.11 б – до стаціонарних популяціям, чисельність яких не змінюється, рис. 3.11 в описує розподіл особин у вимираючої популяції. *

Більш повно, ніж функція розподілу pi, віковий склад популяції і його зв’язок з чисельністю враховує підхід А. Лоткі [3]. Лотка ввів функцію виживання pi, яка показує частку новонароджених, що дожили до i-го вікового інтервалу. Функцію pi зручно обчислювати рекурсивно. Для цього потрібно знати коефіцієнти смертності для i-го інтервалу di.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Віковий склад популяцій