Віковий аспект готовності до навчання у вищій школі
Чіткого обмеження вікових меж вступників до вузів не існує. Оскільки нас цікавить насамперед перехід від навчання в школі до навчання у вузі, ми зупинимося на особливостях юнацького віку, істотних, на наш погляд, для: а) успішної адаптації до нових умов пізнавальної діяльності, б) формування позиції суб’єкта навчання в цих умовах. Інакше кажучи, наше завдання виділити ті психологічні характеристики віку, які в необхідній і достатній мірі можуть свідчити про наявність, відсутність психологічної готовності до навчання у вузі, т. Е. Виконувати критеріальні функції.
В описі юності зарубіжними дослідниками за основу береться поняття ідентичності як тотожності людини самій собі і цілісності (Erikson, 1968; Еріксон, 1996). Ідентифікуючи себе, юний людина повинна зібрати в єдине ціле всі свої ролі: школяра / школярки, сина / дочки…, осмислити їх, пов’язати з минулим і спроектувати в майбутнє. Якщо ідентифікація проходить успішно, то з’являється відчуття того, хто він є, де знаходиться і куди йде. Якщо – безуспішно, виникає “плутанина ролей” – “сплутана ідентичність”. Можлива “негативна ідентичність” – ототожнення себе з образом, протилежним тому, який хотіли б бачити батьки, вчителі. Е. Еріксон вважає, що краще “негативна ідентичність”, ніж ніякої.
У багатьох зарубіжних дослідженнях в якості головної рушійної сили розвитку розглядається вроджене прагнення людини до самоздійснення, яке обов’язково пов’язано з потребою в самоідентифікації. Ш. Бюлер вважає, що повнота самоздійснення пов’язана зі здатністю юного людини ставити перед собою цілі, адекватні його внутрішньої сутності, і є умовою збереження психічного здоров’я. Осягнення своєї внутрішньої сутності, свого життєвого призначення молодиками пов’язані з розумінням сенсу життя. Куди і як піде людина, яка виходить на старт свого життя, чому саме такий вибір він зробить – це неможливо зрозуміти, не спробувавши визначитися з головними питаннями.
В. Франкл відзначає, що в період юності ключовим завданням стає пошук сенсу свого існування, визначення життєвих цілей. Відсутність осмисленої мети в житті може привести до ноогенний неврозу, “екзистенціальному вакууму” (Франкл, 1992), проявляється насамперед у нудьзі і апатії, у внутрішній порожнині. Молодій людині необхідно прожити період юності, створюючи щось особисте і єдине у своєму роді. Він повинен виробити свій погляд на ситуацію розвитку, відкрити себе, своє Я (Лівехуд, 1994). Зрозуміти себе і своє майбутнє, він може через осягнення сенсу життя, визначення свого місця в житті, своїх реальних і майбутніх соціальних ролей, визначення цілей – актуальних і потенційних.
Разом з тим це вік перших спроб професійного самовизначення. Саме на це звертають увагу вітчизняні психології. Л. І. Божович вказує на зміни у ставленні до майбутнього в юнацькому віці – поява здатності орієнтуватися на передбачуване майбутнє, яка включає побудову цілісного задуму життя, самопроектування в майбутнє, побудова життєвих планів і перспектив (Божович, 1968). Перехід від підліткового до раннього юнацького віку зв’язується нею зі зміною ставлення до майбутнього: якщо підліток дивиться на майбутнє з позиції сьогодення, то старший школяр дивиться на сьогодення з позиції майбутнього. Саме ця здатність, а також стійкість і ефективність розумової діяльності, що наближається до розумової діяльності дорослих, швидкий розвиток спеціальних здібностей, високий рівень самосвідомості дає йому можливість, здійснювати вибір у багатьох сферах життєдіяльності: морально-етичної, професійної. Тому ряд психологів, як основне новоутворення, яке з’являється в результаті цього періоду життя людини, схильні розглядати самовизначення. И. В. Дубровина вважає, що головним новоутворенням ранньої юності є готовність (здатність) до особистісного та життєвого самовизначення. Основними завданнями розвитку в ранній юності є: 1) усвідомлення себе, своїх соціальних ролей і часової перспективи свого існування; 2) усвідомлення своєї сексуальної ролі, прийняття її; 3) самостійне і незалежне визначення професійних, життєвих цілей та вибір майбутньої професії; 4) розвиток ціннісних уявлень; 5) розвиток вольової сфери, самостійності та відповідальності юного людини, сприяючий його самовизначення в життя (Дубровіна, 1996. с.379).
Перераховані параметри включають всі аспекти, які необхідно враховувати при описі юнацького віку, але системоутворюючою характеристикою цього віку можна вважати спрямованість у майбутнє з “афектних центром” життя юнаки у формі життєвих планів, перспектив. У цьому випадку у нього повинні бути розвинені здатності бачити перспективу свого життя, володіти тими чи іншими вміннями, планувати свою діяльність і поведінку, співвідносити ближній і далекий плани життя.
У літературі зазначається, що несформованість потреби і здатності до самостійної постановки життєвих цілей, до особистого, вільному вибору у юнаків в нашій країні пов’язана з тим, що радянська система сформувала особливий тип особистості. Однією з важливих особливостей цього типу нібито є принципова відсутність в людини потреби самому вибирати власні життєві цінності, самому будувати свої життєві плани, готовність некритично приймати як істинне, необхідне, своє те, що “спускається” звідкись зверху. Ця, умовно кажучи, абулія була мало помітна в часи, коли цінності і цілі нав’язувалися зверху, більше того, вона створювала навіть певний внутрішній комфорт. Але насправді механізми опредмечивания тих чи інших потреб, появи мотивів, їх структурування відбувається за загальними законами, незалежно від того в якій державі людина живе, хоча зміст мотивів буде іншим. У нашій країні, так само як і в інших країнах на цей процес вплинула підвищується ступінь мінливості в одиницю часу подієвого ряду життя людини в умовах вільних ринкових відносин і науково-технічної революції (Тофлер, 1998). Неможливість адекватно пристосуватися до цього веде до появи у сучасної людини соціогенних стресів, фрустрацій. Однак якщо ще врахувати шок, який зазнав кожен житель нашої країни, у доповненні до того, про що говорить Е. Тофлер, то говорити про абулії, викликаної виключно радянським минулим, тут немає підстав. Разом з тим, це властиво юності в будь-якій сучасній культурі, тому необхідно акцентувати увагу на аналізі особливостей прийняття рішення в юнацькому віці і на особливостях вольових процесів властивих особистості молодої людини.
Аналіз літератури з проблем юнацького віку дає можливість у першому наближенні сформулювати основні психологічні критерії визначення готовності до навчання у вузі. Це – ідентифікація, антиципирующую самовизначення (бачення себе в майбутньому), особливості ціннісних орієнтацій, зрілість вольових процесів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)